Як українські партизани чинять спротив на окупованих територіях — Омар Ашур

Якщо найближчими місяцями переговори просунуться і почне формуватися компромісна мирна угода, яка дозволить Росії зберегти контроль над окупованими регіонами України, питання про подальші операції українського руху опору, ймовірно, стане предметом гарячих дискусій, оскільки Москва вимагатиме компромісів, на які Київ не захоче йти

Спекуляції щодо можливої ​​угоди про припинення російсько-української війни посилюються, тому більшість експертів наразі припускають, що РФ збереже під своїм контролем окуповані території України. Це приречення мільйонів українських громадян на страх безстрокової російської окупації. А також ознаменувало б новий етап у тіньовій війні, що веде великий український рух опору у всіх окупованих регіонах. Про це йдеться в авторській колонці Омара Ашура, професора безпеки та військових досліджень в Інституті післядипломної освіти у Катарі, почесного професора Інституту безпеки та стратегії в Університеті Ексетера у Великій Британії та позаштатного старшого наукового співробітника Фонду демократичних ініціатив імені Ілька Кучеріва в Україні на сторінках Atlantic Council, переказ якої пропонує  Foreign Ukraine.

Рух опору України значно розвинувся за 11 років від початку російської агресії. Велика мережа активістів цивільного опору, партизанів та підрозділів військового спецназу нині діє по всій окупованій території України, проводячи все: від інформаційних кампаній до диверсійних операцій. Дії руху опору включають деморалізацію окупаційної влади, підрив логістики російських збройних сил, знищення російських військ й техніки та надання життєво важливої ​​розвідувальної інформації українським військовим.

Географічно український рух опору активний у всіх окупованих регіонах країни, від Криму на півдні до Луганська на східному кордоні України з Росією. Незважаючи на жорсткі російські контрзаходи та нав’язану Кремлем атмосферу страху у всіх окупованих регіонах, мережа опору України залишається активною і продовжує розширюватися.

Хоча точна структура руху опору України оповита таємницею, можна розділити їх на три основні категорії: громадянський опір, партизанські дії і таємні військові операції.

Рух «Жовта стрічка» та група опору «Люта Мавка» є двома яскравими прикладами українського громадянського опору в дії. Рух «Жовта стрічка» виник у перші місяці повномасштабного вторгнення навесні 2022 року. Як випливає із назви, він дає змогу активістам демонструвати свою незгоду з російською окупацією, залишаючи жовті стрічки у громадських місцях або малюючи інші протестні символи. Активісти також брали участь у широкому спектрі інформаційних операцій, спрямованих на залякування російських військ чи піднесення духу співвітчизників-українців, які мешкають під російською окупацією.

Жіночий гурт «Люта Мавка» отримав свою назву від традиційного лісового духу в українському фольклорі, який славиться тим, що заманює чоловіків, які нічого не підозрюють, на смерть. Члени цієї слабко пов’язаної групи відомі тим, що використовують сатиру та займаються винахідливим знущанням, прагнучи підняти бойовий дух українців та підірвати легітимність російських окупаційних сил.

Низка партизанських груп нині займаються прямими актами опору, включаючи збирання розвідданих, диверсійні операції та збройні напади на російські війська в окупованій Україні. Одним із яскравих прикладів є «Атеш», партизанська група, яка була заснована у вересні 2022 року в окупованому Криму, але чинила напади на всій окупованій території України.

Назва «Атеш» походить від кримськотатарського слова «вогонь», що відображає міцні зв’язки групи із кримськотатарською громадою. У липні 2023 року лідер кримськотатарської громади Мустафа Джемілєв сказав, що «Атеш» може діяти «дуже глибоко під землею», щоб уникнути виявлення і стати основою партизанських сил у Криму, якщо українські війська зможуть туди просунутись.

Багато інших партизанських груп діють по всій окупованій Україні, часто зосереджуючись на певному місті чи регіоні. До них належить «Народний опір України», парасолькова організація, яка здійснила десятки операцій на окупованій Україні. Іншим прикладом є «Бердянська партизанська армія», яка діє у портовому місті Бердянськ та навколо нього у Запорізькій області на півдні України.

Не дивно, що основним джерелом спротиву в окупованій Україні є українські військові. Україна вперше створила таємні сили опору ще 2014 року на початкових етапах вторгнення Росії. У 2021 році їх було офіційно створено як підрозділ у складі Сил спеціальних операцій України. Вони виконують широкий спектр допоміжних функцій, включаючи навчання, постачання та фінансування активістів та партизанських груп, а також проводять власні масштабні операції проти російських окупаційних сил. Передбачається, що ці дії включають вбивства російських чиновників та колаборантів.

Важко оцінити загальний вплив руху опору на моральний дух у лавах окупаційних російських збройних сил чи серед місцевих колабораціоністів. Водночас, численні конкретні напади на посадових осіб, солдатів, техніку та інфраструктуру були підтверджені з кількох джерел. Групи опору також підтримують українську армію критично важливою розвідувальною інформацією про все від переміщень російських військ до розгортання батарей ППО. Це дозволило завдати великої кількості точних ударів по важливим цілям, а також виявилося важливим для проведення великих операцій, таких як успішний контрнаступ України у вересні 2022 року на Харківщині.

Зусилля України щодо опору російської окупації стали помітно витонченішими за останні три роки і навряд чи припиняться найближчим часом. Якщо найближчими місяцями переговори просунуться і почне формуватися компромісна мирна угода, яка дозволить Росії зберегти контроль над окупованими регіонами України, питання про подальші операції українського опору, ймовірно, стане предметом гарячих дискусій, оскільки Москва вимагатиме компромісів, на які Київ не захоче йти.