Микола Кірєєв,
журналіст,
спеціально для Фонду "Демократичні ініціативи"
імені Ілька Кучеріва
7 грудня минулого року Чернігів струсонула подія, яка хоча й не була несподіваною, але все ж у такий розвиток ніхто не вірив: Яворівський районний суд Львівської області на рік позбавив мера міста Владислава Атрошенка права обіймати посаду міського голови.
Яворівський районний суд визнав мера Чернігова винним у адміністративному правопорушенні за ст. 172–7 КУпАП (ч. 1 та 2).
.jpg)
Окрім штрафу, суд постановив позбавити Атрошенка на рік права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто заборонив йому виконувати функції міського голови.
Що стало підставою для судового рішення
Формальною підставою для рішення Яворівського суду став протокол, складений НАЗК по факту конфлікту інтересів.
Згідно з даними НАЗК, на які спирався суд, у серпні 2022 року чернігівський міський голова Владислав Атрошенко нібито дав розпорядження своєму водієві вивезти автівку дружини Tesla Model X за кордон. На думку представників НАЗК, Атрошенко «діяв в умовах конфлікту інтересів, адже водій забезпечує транспортне обслуговування міського голови винятково в межах виконання ним посадових обов’язків».
За словамисамого Атрошенка, рішення суду – «це, безумовно, політична справа, політична, а не економічна. І суддя районного суду без вказівки зверху такого рішення у жодному разі не ухвалив би».
Передісторія конфлікту
Якщо проаналізувати події, які передували рішенню Яворівського суду, то такий вердикт судової інстанції був цілком передбачуваним з огляду на явний конфлікт між Офісом президента і міським головою Чернігова, який насмілився демонструвати свою самостійність в управлінні містом.
Нагадаємо, Владислав Атрошенко 25 жовтня 2020 року був обраний міським головою Чернігова. Переміг у першому турі, з рекордним результатом – 77,49%, а його партія «Рідний дім» отримала більшість місць у міській раді – 26 із 42. На виборах у Чернігівську обласну раду «Рідний дім» також посів перше місце з показником 30%.
З огляду на цей результат та впливовість Атрошенка у регіоні конфлікт між ним і «слугами» був неминучим. До того ж Атрошенко у 2015 році обрався мером Чернігова від Блоку Петра Порошенка, що лише додавало негативу у ставленні до нього представників Офісу президента.
«Передвоєнний період» – 2020 і 2021 роки – ознаменувався відвертим тиском на Атрошенка з боку Києва. Особливо гостро конфлікт розгорівся після того, як у липні 2021 року партія Атрошенка «Рідний дім» та УДАР Віталія Кличка підписали угоду про співпрацю, де визначили, що спільно підуть на майбутні парламентські вибори.
У грудні того ж 2021 року слідчі ДБР провели обшуки в офісах комерційних структур, пов’язаних з Атрошенком. Перевіряли причетність посадовців Чернігівської міської ради до розтрати та привласнення бюджетних коштів під час проведення ремонту доріг в обласному центрі. Протягом місяця відбулося кілька десятків обшуків. Секретар міської ради Олександр Ломако та Владислав Атрошенко неодноразово називали ці обшуки політичним тиском з боку Офісу президента.
Конфлікт загострився напередодні виборів по 206-му виборчому округу, які мали відбутися у березні 2022 року після смерті депутата від цього округу, представника політичної сили «Слуга народу» Антона Полякова. Партія влади навіть не виставляла свого кандидата, не маючи шансів на перемогу і розуміючи, що мандат дістанеться «людині Атрошенка».
Як каже сам Владислав Атрошенко, «сукупність цих причин, врешті-решт, призвела до сотень кримінальних справ, обшуків десятків співробітників і комунальних підприємств, і міської ради, і приватних підприємств, по декілька разів проводили обшук в сім'ях, де діти з обмеженими можливостями».
Після 24 лютого 2022 року Офісу президента деякий час було не до розбірок, однак після звільнення Чернігівщини від російських військ тиск на міського голову Чернігова посилився. Особливо абсурдними «наїзди» на міського голову виглядали на тлі того, що Володимир Зеленський нагородив Владислава Атрошенка орденом «За мужність» на знак визнання того факту, що останній очолив оборону Чернігова і перебував в обложеному місті разом із його жителями до моменту деокупації області.
Владислав Атрошенко під час боїв за Чернігів. Фото УНІАН
Щойно ситуація в країні стала більш-менш контрольованою і загроза воєнної поразки відступила, тиск на Атрошенка відновився. Йому, наприклад, кілька разів під абсурдними приводами забороняли виїзд за кордон на зустрічі з мерами міст-партнерів Чернігова, на яких йшлося про допомогу у відбудові міста.
Явний тиск на Атрошенка з боку Офісу президента негативно відобразився на стосунках з Військово-цивільною адміністрацією області, особливо після того, як остання потрапила у скандал зі звинуваченнями у розкраданні та псуванні гуманітарної допомоги для населення. В ОВА натякнули, що винуватцем конфлікту вважають саме Атрошенка, хоча той лише озвучив очевидні для всіх чернігівців речі.
Уже в травні Владислав Атрошенко заявив, що йому штучно створюють перепони для виїзду за кордон для участі в роботі Всесвітнього економічного форуму у швейцарському Давосі. У цьому він звинуватив очільника Чернігівської ОВА В’ячеслава Чауса та чиновників Офісу президента України.
Врешті Давоський форум мер таки відвідав. Проте надалі за всіх спроб здійснити іноземні візити його розвертали на кордоні. Це сталося як 19 червня під час спроби виїхати до польського міста Жешува, так і 2 липня, коли метою візиту була участь у конференції у швейцарському Лугано. Причиною Атрошенко тоді назвав «політичні ігри деяких представників Офісу президента та керівника ОВА».
Ситуація була такою явно несправедливою, що Петиція з вимогою припинити політичний тиск на мера Чернігова Владислава Атрошенка, розміщена на сайті президента України, за кілька тижнів зібрала понад 25 000 голосів.
.jpeg)
Однак попри це і цілковиту очевидність того факту, що Атрошенко «не втік» з міста, яке з першого дня вторгнення було зоною боїв, тиск на непокірного голову, який відчував за собою підтримку чернігівців, не припинився.
Кульмінацією стало рішення Яворівського суду про відсторонення Владислава Атрошенка від обов’язків міського голови.
Реакція суспільства
На рішення суду негайно відреагувала громадськість і сам Атрошенко. За словамиВладислава Атрошенка, він «розцінює це як політичне переслідування не мене особисто, а всього місцевого самоврядування. Тому що на моєму прикладі іншим міським головам, головам об'єднаних територіальних громад центральна влада намагається показати, що з ними буде, якщо вони будуть мати свою думку з того чи іншого питання».
Солідаризувався з Чернігівським міським головою і мер Києва, голова Асоціації міст України Віталій Кличко. Він заявив, що «те, що відбувається навколо мера Чернігова Владислава Атрошенка, виглядає як вибіркове правосуддя та політична історія. Відсторонення від посади мера міста через суд за адміністративне порушення – це прецедент! Вперше в історії незалежної України».
Кличко наголосив, що Владислав Атрошенко залишався з громадою, коли Чернігів був в облозі. А зараз він працює на життєзабезпечення міста та відбудову Чернігова: «Його обрала громада обстоювати інтереси людей. І тільки громада може вирішувати, кому вона довіряє. Місцеве самоврядування – основа демократії. І знищувати демократичні принципи, навіть під час війни, неприпустимо. Україна прагне в ЄС, і вибіркового правосуддя не повинно бути. Україна вже довела, що вона – європейська держава. І не повинна згортати ті демократичні досягнення, над якими так довго і складно працювала».
Різко негативно висловилисящодо рішення Яворівського суду і в Комітеті виборців України.
На думку КВУ, «в Україні створений небезпечний прецедент, який завдає удару місцевому самоврядуванню та підважує досягнення реформи децентралізації».
Експерт Ярослав Божко вважає, що політична складова у справі однозначно є, оскільки Атрошенко брав участь у з’їзді партії «Удар» у 2021 році – Володимир Кличко, голова партії, не приховує своїх президентських амбіцій, і це могло стати причиною для конфлікту між ОП та міським головою.
Прессекретар президента Іван Нікіфоров в коментарях «Суспільному» спростував чутки про політичний конфлікт між ОП та Атрошенком, та заявив, що президент «не має впливу на судову гілку», однак прессекретарка заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка запитання журналістів про його причетність до рішення суду проігнорувала, що на тлі того, як система відреагувала, наприклад, на розкішний Porsche Taycan Тимошенка, виглядає досить цікаво.
Юридична складова
Юристи Комітету виборців України розкритикували й саме рішення суду, заявивши, що в ньому «можна побачити суперечність положенням самого закону, яким він керувався при винесенні рішення».
У КВУ також вважають, що «викликає сумнів щодо визначення територіальної приналежності розгляду справи щодо чернігівського міського голови саме в Яворівському районному суді Львівської області, що може свідчити про замовність та політичний інтерес в справі».
З думкою Комітету виборців погоджуються й інші юристи. Так, адвокат Олексій Кінебас заявляє, що стаття, яку інкримінували Атрошенку, відсторонення від посади не передбачає. Усунення передбачає третя частина цієї статті, якої в протоколі НАЗК немає.
Втім, крапку у юридичних спорах має поставити суд вищої інстанції, адже Владислав Атрошенко повідомив, що оскаржує рішення. Попри сумніви в об’єктивності судової гілки влади України, будемо сподіватися, що з огляду на резонанс, викликаний у суспільстві рішенням Яворівського суду, суд вищої інстанції буде більш виваженим у своєму рішенні.
Можливі наслідки
Про ймовірні наслідки такого явного прецедентного рішення вже висловилася ціла низка політиків та експертів. Думку КВУ та Віталія Кличка було процитовано вище. Однак у неофіційних розмовах представники сил, дотичних до конфлікту, говорять, що в Офісі президента створили дуже небезпечний прецедент. І стосується він насамперед самого президента України. Сам він навряд чи розуміє, що усунення з посади Атрошенка може бути використане і проти нього.
Наразі ситуація, коли аналогічне рішення суду може бути ухвалено щодо Володимира Зеленського, видається абсолютно фантастичною, але український політикум непередбачуваний. Варто нагадати, що станом на початок 2022 року (до повномасштабного вторгнення) рейтинг підтримки президента стрімко скотився до 27%. Наразі він зріс до 84% (дані КМІС), але ніщо не вічне.
Підтримка Атрошенка у Чернігові також досить вагома, однак це не завадило Яворівському суду ухвалити вельми спірне рішення. Один із місцевих політиків, який попросив не називати його ім’я, зазначив, що ситуація з Атрошенком нагадує слова професора Преображенського з «Собачого серця»: «Зараз Швондер натравив Шарікова на мене, але завтра хтось натравить Шарікова на Швондера». Кого мав на увазі цей політик під цими іменами, здогадатися не важко.
Однак існують і більш близькі та вельми негативні наслідки. В Офісі президента, а саме звідти, без сумніву, ростуть корені конфлікту, не зважають на болісну реакцію у суспільстві. Подібні дії підривають і без того невисоку довіру до інститутів влади. Адже в очах більшості чернігівців Атрошенко є не меншим героєм, ніж президент, – він не просто «не втік», а перебував у пеклі боїв обложеного міста і вперше залишив Чернігів лише 12 квітня, коли російські війська вже були вибиті з області.
Чернігів у березні 2022 року.
Така «подяка» за героїчну поведінку під час оборони міста від влади викликає цілком очевидні запитання у рядових українців: а як мені «подякують» за аналогічні дії? В умовах війни, що має всі ознаки затяжної, ці питання можуть призвести до підриву обороноздатності країни, про це варто пам’ятати як оточенню президента, так і йому самому.
До того ж варто зважати на реакцію міжнародних партнерів України, які фактично утримують нашу державу останні одинадцять місяців, як у військовому, так і в соціальному сенсі.
Звісно, не варто думати, що Владислав Атрошенко абсолютно бездоганний і всі закиди з боку ОП зовсім безпідставні. Однак у цій ситуації він однозначно має вигляд жертви інтриг оточення президента, які, як мінімум, не засуджує сам президент.
Це не додає президентській вертикалі влади балів. І водночас містить небезпеку – рано чи пізно жертви «наїздів» з боку ОП змушені будуть захищатися у куди більш радикальний спосіб, ніж це наразі робить Атрошенко. Які будуть наслідки цього захисту – спрогнозувати важко, однак ми однозначно зробимо чимало неприємних відкриттів щодо стосунків між президентом та мерами великих міст. Прецеденти вже були, але, на жаль, вони нікого нічому не навчили.
