Відставка Клауса Йоханніса – це реакція на напругу в парламенті та тиск з боку опозиції – Маріанна Присяжнюк

Президент Румунії Клаус Йоганніс подав у відставку. Його обов’язки тимчасово виконуватиме голова Сенату Румунії Іліє Болоян. Таке рішення ухвалив Конституційний суд Румунії. Як відомо, мандат Йоганніса мав завершитися ще у грудні 2024 року, однак через скасування президентських виборів його повноваження були продовжені. Оголошуючи про відставку 10 лютого, він пояснив це небажанням загострювати політичну кризу, що напередодні посилилася через ініціативу опозиції про його відсторонення. Політична аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи», координаторка проєкту «Дельта-24» про регіон Україна-Молдова-Румунія Маріанна Присяжнюк  в інтерв’ю YouTube-каналу «Суспільне Новини» зазначила, що відставка президента є радше реакцією на ситуацію в парламенті.

За її словами, після парламентських виборів у країні склалася непроста ситуація. Продовження мандата Клауса Йоганніса у зв’язку зі скасуванням президентських виборів стало для опозиції приводом для атаки на чинну владу.

«Клаус Йоганніс, чий мандат було продовжено після скасування президентських виборів, належить до так званих "старих еліт" і асоціюється з Націонал-ліберальною партією (PNL). Рішення про продовження мандата стало предметом гострих дискусій, особливо з огляду на новий склад парламенту, де понад 30% місць отримали праворадикальні партії (…) Для цих сил подовження мандата Йоганніса стало тригером, щоб провокувати політичну кризу. Вони ініціювали збір підписів і пригрозили відсторонити президента у спосіб, передбачений Конституцію», – розповіла Маріанна Присяжнюк.

На її думку, відставка Йоганніса стала, по суті, реакцією на випередження – таким чином він намагався зняти напругу та уникнути подальшої ескалації.

«Деякі румунські аналітики вважають, що його відставка розблокувала ситуацію в парламенті, яка нагадувала цугцванг – коли будь-який подальший хід лише погіршував становище. Водночас інші його критикують за те, що у складний політичний період треба було все-таки добути той термін, який він зобов’язався відпрацювати відповідно до рішення Конституційного суду», – коментує вона.

А ще, каже аналітикиня, саме з цього невдоволення існуючою системою, яку уособлював Клаус Йоханніс, і виріс феномен Джорджеску, що переміг у першому турі президентських виборів у Румунії.

«Це називається – антисистемний голос», – наголошує вона, додаючи, що хоча виборча кампанія в Румунії ще не розпочалася, популярність Джорджеску стрімко зростає.

«Певні соціологічні тренди свідчать про високі шанси Джорджеску. Звучать попередні оцінки, які сягають 40%. Джорджеску, своєю чергою, вдається до доволі цікавих дій, що привертають значну увагу, особливо з боку його цільової аудиторії, молоді, використовуючи, серед іншого, протестні акції. Тобто консолідація його електорального ядра відбувається постійно», – зазначає Присяжнюк.

Водночас влада намагається протидіяти його кампанії. За словами експертки, правоохоронні органи проводять розслідування щодо незаконного фінансування, пов’язаного з його командою. Наразі невідомо, чи буде йому взагалі дозволено брати участь у виборчих перегонах.

«Ситуація змінюється щодня з точки зору внутрішньої динаміки, але немає якихось точок біфуркації, які б незмінно впливали, наприклад, на регіональну чи міжнародну політику», – додає аналітикиня.

Вона також звертає увагу на специфіку румунського політичного ландшафту:

«Я б не радила сприймати румунських політиків у категоріях «проросійський» чи «непроросійський». Загалом  варто акцентувати увагу, що така дихотомія характерна переважно для українського суспільства. Навіть у порівнянні, скажімо, з Молдовою, де проросійські сили значно впливовіші як на рівні політичного класу, так і серед правлячих еліт, така емоційна оцінка політиків за цією ознакою не настільки поширена. Навіть у країнах, де політичний процес дійсно відбувається за геополітичним принципом, така емоційна характеристика не використовується так активно, як в Україні».

Маріана Присяжнюк пояснила, що те, що ми розуміємо під «проросійськими силами», справді може мати підґрунтя у вигляді російського фінансування чи зв’язків із афілійованими фігурами. Однак у румунському суспільстві немає настільки чітко сформованого архетипу, коли виборці однозначно сприймають політика як «проросійського» чи «непроросійського». Це пов’язано з тим, що Росія адаптує свою стратегію впливу до кожного суспільства, підлаштовуючись під його чутливі теми та актуальні виклики.

«У Румунії традиційно цей вплив проявлявся через анти-НАТОвський та антиєвропейський дискурс. Це цілком відповідає загальній стратегії Російської Федерації, яка спрямована не лише на знищення України, а й на ослаблення її партнерів та збереження власного впливу в регіоні, що колись входив до сфери Варшавського договору», – констатувала Маріанна Присяжнюк.