Членство в НАТО в обмін на вихід України з територій Донбасу: що не так із пропозицією США і як перевірити серйозність цієї ідеї – Марія Золкіна
Колонку опубліковано на Facebook-сторінці авторки
Якщо пам’ятати кожен мікрокрок кожної зі сторін в перемовинах за 12 років, то це дуже допомагає не реагувати на чергову «політичну сенсацію».
Ідея нібито запропонувати Україні членство в НАТО в обмін на вихід українських військ із Донецької області – приблизно така ж нова, як ідея надати Україні гарантії безпеки без членства в Альянсі. Навіть, якщо її вперше озвучили саме Сполучені Штати, це все одно не робить саму ідею новою. Як мінімум, у 2023 році вона виринула. Щоправда, тоді обговорювали варіант прийняти Україну до Альянсу за моделлю, коли гарантії колективної оборони за статтею 5 поширювалися б лише на території, підконтрольні українському уряду. І, виходить, та пропозиція, попри гостру критику, виглядала навіть оптимістичнішою за нинішню. Адже тоді не пропонували вивести українські війська з яких би то не було територій.
Враховуючи прагнення американської делегації домогтися укладення мирної угоди, вся ця історія дедалі більше нагадує спробу винахідливо підійти до конструювання гарантій безпеки для України, які дозволили б переконати Київ погодитися на інші поступки.
Спочатку в обговорюваних варіантах Україні фактично не пропонували серйозних гарантій, окрім моніторингу лінії розмежування, зокрема із застосуванням супутникових засобів та дронів. А тепер раптом розпочинається справжній ярмарок щедрості: спочатку гарантії, подібні до четвертої та п’ятої статей НАТО, але без членства в Альянсі, а тепер уже й перспектива самого членства – щоправда, в обмін на відмову від контролю над рештою Донеччини.
Але обіцяти – не значить одружитися, як добре відомо. Особливо, якщо згадати, як саме ухвалюються рішення про розширення НАТО. Для цього потрібен консенсус усіх членів Альянсу та проходження відповідних національних процедур ратифікації.
І якщо ще кілька років тому політична вага Сполучених Штатів усередині НАТО давала Вашингтону значно більше можливостей переконувати союзників, то сьогодні навіть найближчі політичні партнери американської адміністрації в Європі не обов’язково підтримають таке рішення.
Зрештою, є доволі простий спосіб перевірити серйозність усієї цієї ідеї. Якщо Україні справді пропонують членство в НАТО в обмін на «демілітаризовану зону» на Донеччині, чи як це там красиво назвуть, то чому б не запропонувати зворотну послідовність?
Двостороння угода з США і низкою європейських членів НАТО з наданням двосторонніх гарантій про колективну оборону України до завершення ратифікації у країнах-членах і негайний початок цієї ратифікації. Для політичного рішення про членство України в Альянсі жодних жорстких перепон, як у випадку із членством в ЄС, насправді не треба. А всі інші пропозиції про членство будуть великою мильною бульбашкою.








