В Україні є єдність і «особлива думка» «особливого регіону» – експерти

Більшість населення  України (47%)  вважає, що Україна має залишатися унітарною державою, де  треба провести децентралізацію влади і розширити права областей. Крім того, абсолютна більшість громадян – 86% –  не хотіла б, щоб їхня область вийшла зі складу України та приєдналася до іншої держави.  Такі дані соціологічного опитування отримали фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та Київський  міжнародний інститут соціології, обговорити які зібралися експерти під час прес-конференції "Ставлення населення до подій на Донбасі: ціна миру - загальнонаціональне опитування".

Ірина Бекешкіна:

«Ні про яку Новоросію не йдеться»

Як зазначила директор фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Ірина Бекешкіна, сподівання Путіна і нав’язана пересічним росіянам думка про швидкий розкол України на Новоросію та власне Україну, виявилися марні. Принаймні дані  соціологічного опитування показують, що нічого спільного з реальністю такі мрії не мають. 

Жителі самого Донбасу вважають найкращим варіантом, щоб Донбас залишався частиною України з отриманням більшої незалежності від Києва (42%). У той же час бажання, щоб Донбас (ДНР та ЛНР) став незалежною державою, висловили 26%, а 16% бачать Донбас у складі Російської Федерації. У масштабах  цілої країни всього 7% українців згодні з тим, щоб Донбас став незалежною державою і тільки 5% – щоб він став частиною Російської Федерації.  

«Тож ні  про яку Новоросію не йдеться, – наголосила експерт, –  ніякої Новоросії, яка б ототожнювала себе з Росією,  немає. Соціологи об’єктивно можуть говорити про те, що є «особлива  думка»  «особливого регіону». Бо навіть на цілому Донбасі сепаратистські настрої не такі поширені».

Соціолог зазначила, що згідно з опитуванням, 45,5% українців сходяться на тому, щоб Донбас залишався частиною України на тих же умовах, що й раніше, однак значна частина – 32,5% – готові надати Донбасу в складі України більше незалежності від Києва.

Жителі самого Донбасу вважають кращим варіантом, щоб Донбас залишався частиною України з отриманням більшої незалежності від Києва (42%). За збереження статусу Донбасу на тих умовах, що й раніше, виступають  лише 7% жителів Донбасу, що йде в розріз з громадською думкою інших регіонів: зберегти колишній статус Донбасу воліли б 74% жителів західної України, 53% – центральної, 35% - південної і 40% – східної, а надати Донбасу більше незалежності від Києва згодні 18% жителів західної України, 32% - Центральної, 33% – Південної і 40% – Східної.

Ірина Бекешкіна також наголосила, що жителі Донбасу готові  піти на будь-які компроміси в питанні про ціну миру. «Заради миру згодні на будь-які компроміси на самому Донбасі 55%, у Східному регіоні – 40%, Південному  – 31%  і зовсім неприйнятною є така позиція у Західному регіоні, де на це згодні лише 11%, та Центральному –17%... Тобто є істотний поділ в суспільстві у сприйнятті того, які компроміси можливі. Тут залежність досить проста – далеко чи близько відбуваються військові дії. Чим далі від військових дій, тим більше безкомпромісності. Чим ближче – тим схильність до компромісів більша», – зазначила Ірина Бекешкіна.

Як засвідчили дані опитування, основним компромісом, на якому сходяться всі регіони, – є збільшення повноважень місцевої влади - на це згодні 38% населення. В Західному регіоні – 34%, Центральному – 31%, Південному – 41%, Східному – 32%, на Донбасі – 22,5%. «За винятком збільшення повноважень місцевої влади у нас немає консенсусу з приводу того, які компроміси є прийнятними. І, звичайно, спиратися в цьому, в першу чергу, треба все-таки на громадську думку жителів Донбасу. Але треба, щоб і Донбас чув решту України», – зауважила директор фонду.

Вона зазначила, що на Донбасі найбільшу підтримку отримала пропозиція щодо виведення Збройних сил України з Донецької та Луганської областей (54%), проте ця пропозиція неоднозначно сприймається у різних регіонах України. «Це дуже контроверсійна позиція. Це основний компроміс, якого хотіли б жителі Донбасу – більше половини. Але це абсолютно неприйнятно для Західного регіону - на це згодні лише 4,5%, не прийнятно для Центрального – 12%, не зовсім прийнятно для Південного - 19% і навіть для Східного – третина»,– констатувала соціолог.

На компроміс, який полягає у наданні російській мові статусу другої державної, згодні в Південному та Східному регіонах, не зовсім згодні в Західному і Центральному. На Донбасі 30% вважають, що це може допомогти справі, додала вона. Також на Донбасі хотіли б такого компромісу, як надання Луганській та Донецькій областям особливого, автономного статусу у межах України. "Але це 35%. І на це не згодні в Західному регіоні, мало згодні в Центральному – 12%, в Південному – 21%, у  Східному – 13%», – поінформувала Бекешкіна.

Щодо відмови від перспективи членства в НАТО, закріплення в Конституції нейтрального статусу України, то на Донбасі це вважають можливим компромісом задля миру 24%. Але цей компроміс  неприйнятний для решти України. «А от щодо відмови від перспективи членства в Європейському Союзі, то і на Донбасі не вважають, що це той компроміс, який потрібний. Лише 10% вважають, що це той компроміс, який міг би привести до миру», – підкреслила Ірина Бекешкіна.

Соціолог також додала, що відбулися зміни і в поглядах стосовно НАТО. «Зараз нейтральний статус України рухнув. Раніше 44% були за нейтральний статус, зараз 22%. І навпаки – ще рік тому було 13% за НАТО, зараз 44%», – констатувала соціолог.

Богдан Яременко:

«Сходу як такого в Україні

вже немає – є Схід , який рухається

в бік Центру,  і Донбас»

В свою чергу голова фонду «Майдан закордонних справ», дипломат Богдан Яременко зазначив, що останнє соцопитування «Демініціатив» і КМІСу  повністю підтвердили помічений  ще в червні тренд (соцопитування Центр Разумкова  на замовлення фонду  «Майдану закордонних справ») про те, що « Україна – єдина країна». «Сходу як такого в Україні вже немає, – констатував експерт. –  Є Схід , який рухається в бік Центру,  і Донбас. Причому Донбас, контрольований українськими ЗС, дуже подібний до решти Сходу і Центру. Грані у ставленні населення Центру, а також Сходу і Півдня України до тих самих явищ поступово зникають,  а оцінки жителів південно-східних областей повільно, але помітно зміщуються в сторону позиції жителів Центру».

Богдан Яременко відзначив, що трансформація у мізках  жителів Сходу  сталася завдяки  великій  змістовній інформаційній  кампанії в Україні, яка й дала позитивний результат. Але на цьому позитивні меседжі  для української влади, каже експерт,  завершуються.  Адже очевидно, що переважна більшість українців покладає провину за те, що відбувається на Донбасі,  саме на Російську Федерацію. А  поступки, на які пішла влада України в переговорах з Росією задля миру на Донбасі, йдуть урозріз з очікуваннями українського суспільства.

«Детальний аналіз підстав, на яких українці можуть бачити мир, дає змогу сказати, що Петро Порошенко з його дипломатією у торгах з Російською Федерацією перейшов на дуже слизький ґрунт. Очевидно, предметом для торгів з боку України є європейська інтеграція і домовленість, досягнута у консультаціях з Європейським Союзом і Російською Федерацією, відкласти імплементацію Угоди про асоціацію на рік. Це не є одне й те саме, що відкладення перспективи членства, але це абсолютно споріднені речі, і слід керівництву Адміністрації Президента, українській дипломатії звернути увагу на те, що їхні дії у даному випадку ідуть цілком врозріз з очікуваннями суспільства», – зазначив Яременко.

Він додав, що постійні наполегливі заяви міністра закордонних справ України про те, що членство в НАТО не є актуальним питанням, так само, як показало опитування, йде врозріз з цими очікуваннями. «І, очевидно, це теж є елементом торгу й елементом заспокоєння Російської Федерації з боку українського уряду – такі обіцянки. Але ми так само бачимо, - і це дуже чітко видно навіть на прикладі сходу України - тобто  Луганської і Донецької областей, - що це не знаходить розуміння в українському суспільстві», - сказав дипломат.

Натомість, на переконання Яременка, «український уряд вганяє себе на слизьку поверхню» і розмовами про збільшення повноважень місцевої влади, оскільки досі в українців нема чіткого розуміння про те, який рівень місцевої влади мається на увазі - району, області чи місцевої громади.

Володимир Горбач:

«Найсильніший чинник,

який впливає на громадську думку на Донбасі, –

фізичне насильство»

Коментуючи результати соцопитування, аналітик Інституту Євро-Атлантичного Співробітництва Володимир Горбач відзначив, що попри спільність думок у багатьох питаннях,  жителі Донбасу все ж дуже  відмінні від решти українців в оцінці впливу Росії на цю війну. «Ставлення до Росії  – це те,  що відрізняє громадську думку більшості України від громадської думки на Донбасі, – констатував експерт. – Там воно позитивне і навіть   підтримує  виведення українських Збройних  сил  з Донбасу.  Це означає, що вину  за те, що відбувається на Сході, значна частина жителів Донбасу покладає не на  Росію, а на Україну».

Пояснюючи  феномен громадської думки на Донбасі, Володимир Горбач зазначив: «Тут люди все життя отримують інформацію з російських джерел, з відповідно препарованою інформацією, яка  пояснює  їм картину світу, як це прийнято було у Радянському  Союзі, а зараз – Російській Федерації. Абсолютна більшість з цих людей ніколи не покидали своєї території, мобільність цього населення дуже низька. Не треба забувати, що навіть за переписом населення  2001 року  40%  мешканців Донбасу – етнічні росіяни. Тому тут  установка завжди була на Росію. І коли почалася анексія Криму, соціологи почали спостерігати небезпечні тенденції й на Донбасі. Бо якщо  для нас, більшості українців, російська агресія це  окупація, то для мешканця невеличкого депресивного містечка на Донбасі – це можливість, опція змінити своє життя, вийти з того порочного кругу, в якому він перебуває – без роботи, життєвих перспектив… Вони для себе розглядали цю можливість російської окупації як шанс. Це як споживач на ринку продуктів:. для них з’явився вибір –  купити  одну торгову марку чи  іншу».

Володимир Горбач радить  сприймати  цю ситуацію як нормальну, бо почуття патріотизму, національної гідності жителіям Донбасу не привито. «Вони живуть у радянській і пострадянській міфології, – пояснює експерт. – Краще, що було при  радянській владі у плані виховання, вихолощене соціальною практикою, а нове, національне та  культурне, нізвідки не може взятися».

З іншого боку, каже Володимир Горбач, найсильнішим чинником, який впливає на громадську думку на Донбасі, є вже не телевізор, а   безпосереднє фізичне насильство і страх  перед людиною зі зброєю. «Якщо такий феномен насильства з показовими розстрілами був би застосований на якійсь іншій території, результат був би такий самий, і незалежно від того, якою була попередня соціальна практика цих людей. Війна відбувається в мізках людей, вона теж дуже сильно формує громадську думку»,  – переконаний експерт.

Володимир Горбач вважає, що звинувачувати нинішніх мешканців Донбасу неморально, бо ніхто в такій довготривалій  ситуації вуличного насильства не перебував. Натомість, щоб знайти компроміс для всієї країни, аби залагодити ситуацію на Донбасі, владі потрібно дотримуватись сценарію деескалації насильства, дати проблемі визріти, дати час заспокоїтися емоціям  з обох сторін,  дати можливість керівництву бандформувань пережити зиму, переконатися  в своїй спроможності керувати господарством, територією і людьми, нести за  них відповідальність, і навесні знову повернутися до переговорів, - підсумував Володимир Горбач.