Українці вважають, що Китай та США залишаться наддержавами і в наступному десятилітті

Результати глобального дослідження ставлення до наддержав, проведеного Міжнародною асоціацією Геллап наприкінці 2020 року, показало, що переважна більшість респондентів вважають США та Китай, найбільші наддержави нині, такими і в наступному десятилітті.

71% українців вважає, що політика Росії  дестабілізує світ

Про це науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, професор політології НаУКМА, член громадської ради при МЗС Олексій Гарань повідомив, презентуючи в Укрінформі результати цього опитування. В Україні дослідження проведено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології.

«Більшість вважає, що Китай буде наддержавою, це 60%», – сказав Гарань, зазначивши, що думка українців практично збігається з середньою по світу: «Українці вважають, що Китай буде наддержавою (55%)». Водночас близько половини опитаних оцінюють цю країну  як таку, що дестабілізуватме світ.

Жителі Індії найбільш скептично сприймають перспективи Китаю стати наддержавою до 2030 року. Сумніви у майбутній ролі Китаю як світової наддержави відобразилися у відповідях респондентів у всій Азії, включаючи Росію – приблизно третина опитаних не вважають Китай майбутньою наддержавою. Попри це, як і в Азії загалом, так і в Росії зокрема, більшість опитаних все ж таки погоджується з прогнозами про лідерство Китаю (хоча в Росії не так відчутно).

За словами Гараня, 56% людей у всьому світі погоджуються, що до 2030 року США залишаться наддержавою. Водночас Сполучені Штати сприймаються і як найбільш дестабілізаційна сила в світі.   В Україні тих, хто вірить, що США збереже роль наддержави,  менше, аніж у світі – 36%, а 42% дотримуються протилежної думки. Жителі Близького Сходу, Східної Азії та США найбільш впевнені в цій перспективі. З іншого боку, респонденти з Росії, Африки та Західної Азії найбільш схильні не погоджуватися з тим, що США через 10 років залишатимуться наддержавою.

Водночас, додав науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, дві п'ятих респондентів у всьому світі вважають, що Росія в найближчому майбутньому буде однією з наддержав, але в Україні таких лише 16%. Більше третини опитаних у світі не погоджується з таким прогнозом, в Україні негативний показник один із найвищих – 67%. Більшість людей у всьому світі вважають, що політика Росії також радше дестабілізаційна. В Україні негативний показник один із найвищих – 71%.

«Щодо Європейського Союзу, то більшість опитаних у світі вважають, що ЄС у 2030 році не буде наддержавою. Причому українці теж так вважають», – сказав Гарань, зазначивши, що третина опитаних вірить у протилежне. Люди на Близькому Сході та в Латинській Америці ставляться більш оптимістично щодо значущості ЄС на міжнародному рівні. Більш скептичними видаються самі європейці, особливо громадяни заходу ЄС.

Втім, попри те, що за оцінками респондентів Європейський Союз через 10 років уже не буде наддержавою, ЄС є єдиною наддержавою, яку нині оцінюють у світі як радше стабілізуючу силу. В Україні позитивна оцінка ролі ЄС 50%.

«І це вище, ніж в середньому по світу!», – наголосив Олексій Гарань.

На думку третини світового населення, Японія стане наддержавою до 2030 року. Але майже половина респондентів не погоджується з цим. В Україні показники практично такі самі. У провідну роль Японії найбільше вірять у Латинській Америці та на Близькому Сході. Найбільше незгодних з такою оцінкою – в Європі, Росії та Азії.

Найменш очікуваною наддержавою майбутнього є Індія. Тільки 16% респондентів бачать цю країну ключовим гравцем на міжнародній арені через 10 років. Дві третини поділяють протилежну думку. В Україні негативний показник один із найвищих – 79%.

Більшість людей у всьому світі не очікують, що Велика Британія буде наддержавою наприкінці поточного десятиліття. Такий погляд має більш ніж половина респондентів. Чверть радше готова погодитися з тим, що Велика Британія буде однією з наддержав. В Україні цей показник трохи кращий – 31%.

«Отже, – підсумував Олексій Гарань, – громадська думка  вважає, що світ стане біполярним – американо-китайським, що Росія дуже ймовірно залишиться наддержавою.  Ставлення до всіх трьох наддержав  таке,  що вони дестабілізуватимуть світ.  І єдина наддержава,  яка, на думку респондентів,  стабілізує світ –  це Європейський союз.  Але  більшість вважає що Європейський союз,  на жаль наддержавою не буде».

Велика Британія як «м'яка сила» відіграє у світі значну роль

Як зауважила Орися Луцевич, Голова Українського Форуму в програмі Chatham House (Лондон), нині вибудовується новий ідеологічний поділ щодо тих країн, які підтримують ліберальний порядок  та верховенство міжнародного права, і тих, які обмежують права людей в середині своїх країн, тобто авторитарних держав. І саме за цією  ідеологічнлю  лінією відбуватиметься групування коаліцій  навколо цих наддержав, причому конфлікт між ними посилюватиметься.

Великій Британії, на її думку, пропонується роль радше «брокера», пояснила вона:

«Це не є наддержава, але це держава, яка зацікавлена в тому, щоб цей міжнародний світовий порядок, який ґрунтується на повазі до прав людини, повазі міжнародного права, все-таки посилювати. Тому що зараз відбувається боротьба за те, яким буде цей світовий порядок».   

На сьогодні очевидним є послаблення багатовекторних напрямків і посилення «націоналізму» в міжнародних відносинах, пріоритизація  інтересів своїх держав супроти інтересів інших, недоговорений і ефект та вплив на світ, який можуть мати події, як то пандемія COVID-19 чи проблеми з поставками вакцини і міжнародними торговими потоками. Все це,  на переконання експертки,  матиме значення.

Велика Британія на цьому тлі хотіла би   відігравати конструктивну роль, відзначила Орися Луцевич. І це не дивно, що в Україні Велику Британію сприймають досить позитивно, зазначила вона. Країна активно підтримує санкцій проти Росії,  так само має активну позицію щодо підтримки реформ в Україні, досить успішною є культурна дипломатія  і діяльність Британської Ради. 

Орися Луцевич також додала, що Велика Британія, за даними світового індексу «м’якої сили» для країн з ринками, що швидко розвиваються (Rapіd Growth Market Soft Power Іndex), посідає друге місце після Франції  (до слова, Росія в ньому посідає останнє місце).  Тобто у низці наддержав Велика Британія як «м'яка сила» відіграє не останню роль, наголосила Голова Українського Форуму в програмі Chatham House.

Безпека світу в ХХІ столітті залежатиме  від балансу двох систем цінностей

Ексміністр закордонних справ Павло Клімкін вважає, що у ХХІ сторіччі безпека світу залежатиме не від супердержав, а від балансу двох систем цінностей – умовно демократичної та азійської.

Таку думку Клімкін висловив на пресконференції в Укрінформі на тему: «Хто буде наддержавами в ХХІ сторіччі і чи зробить це світ безпечнішим?»

 «Я не вірю в світ, який буде визначатися, як інь і янь, тільки Сполученими Штатами і Китаєм…. Я вважаю, що у майбутньому є шанс балансу двох систем цінностей – одну назвемо системою цінностей, побудованою на принципах демократії і верховенства права,.. і навколо цього може поєднатися те, що ми називаємо трансатлантичним світом… Другу систему цінностей умовно назвемо азійською, і це тільки китайські цінності», – сказав Клімкін.

Він додав, що навколо цих двох мегакластерів можна побудувати певну перехідну систему, оскільки наразі, за його словами, «фактично не існує жодного світового порядку».

 «Ми знаходимося фактично на початку перехідної фази. Скільки вона буде тривати - 15 чи 25 років, за яких умов і чим закінчиться, маємо чесно сказати: поки що ми не знаємо… Але я не виключаю певну модель, коли система азійських цінностей і демократичних цінностей балансуватимуть одна одну», – зазначив дипломат.

На думку Клімкіна, для України найближчі роки «з точки зору того, де і що ми будемо робити», дійсно визначатимуть наше існування.

«Я не вірю в модель стабільності національних держав у майбутньому – ця модель буде перезавантажуватися... Насправді якісь інші механізми мають використовуватися для стабілізації цього світового порядку, і вони будуть використані… Я бачу баланс двох систем ідентичностей і двох систем цінностей, але не бачу балансу двох супердержав», – зауважив ексміністр.

Не цікавиться тим, що просуває і промотує сьогодні Китай, неможливо і небезпечно

Протистояння США і Китаю ставитиме світ у протистояння між демократією і авторитаризмом навіть за умови, якщо демократія і ліберальні цінності  перебуватимуть у стані трансформації.  На цьому акцентувала Катерини Зарембо, асоційована аналітикиня Центру «Нова Європа», доцентка кафедри міжнародних відносин НаУКМА,

Це несе певну загрозу, вважає експертка, оскільки Китай наразі чинить  гібридний вплив у світі.

«Це і інформаційний вплив, і   економічний, і вплив на безпеку, й усі ці  впливи Україна вже відчуває на собі, – пояснює експертка. – І є різниця в тому, які цінності за цим стоять. Чи є свобода слова за цим, чи немає. Якщо американська підтримка припускає будь-які висловлювання, в тому числі критику в бік США, то  китайська підтримка такого не припускає. І в цьому є велика відмінність між цими режимами,  які є в одній і в іншій державі». 

Катерина Зарембо зауважила, що Україна, якій властива регіональна зовнішня політика,  цілком резонно вважає  своїм стратегічним партнером західні європейські країни і Сполучені Штати. Але не цікавиться тим, що просуває і промотує сьогодні Китай, неможливо, оскільки це, на її думку, становить  загрозу українській суб'єктності.

 «Зараз ми також можемо говорити про певну «м’яку силу» Китаю в Україні щодо так званої перемоги над  короновірусом, – наводить приклад експертка. –  В певний момент це вважалося в Україні історією успіху, і навіть звучали голоси, що  в демократії неможна побороти пандемію, можна лише «сильною рукою» і  авторитаризмом».

Така промоція авторитарного режиму доволі небезпечна для України, підсумувала Катерина Зарембо.

Стратегічні тандеми й партнерства ефективно спрацьовують там, де не спрацьовує міжнародне право

Погоджується із промовицею і Михайло Гончар, Президент Центру глобалістики «Cтратегія-ХХІ», головний редактор часопису «Чорноморська безпека»,  на думку якого,  вплив Китаю  хоч і інакший, аніж інших наддержав, але теж може нести загрозу.

«Ілюстрацією цього є те, що сталося навколо «Мотор Січі», – каже експерт. –  Вона зовсім інша ця китайська загроза, навіть слова «загроза» не хочеться вживати. Але це  інший варіант… Росія діє  більш нахраписто,  використовуючи  потенціал лобі.  Але китайське лобі в Україні теж є.  Просто воно не  таке видиме.  Але працює, як ми бачимо, доволі ефективно.  І ситуація з «Мотор Січчю» це показує».

Оцінюючи роль Євросоюзу на мапі світу, Михайло Гончар відзначив, що з-поміж основних критеріїв наддержави (власні ресурси,  потужна економіка,  військовий потенціал  і потенціал партнерства чи деструкції)  Європейський Союз досконало розвинув саме потенціал партнерства –  як всередині так і назовні. Тому-то, зокрема й для України,  він виступає як стабілізуючий чинник.  Але, за словами експерта, там, де ЄС межує з  іншою системою цінностей, як то Росією,  яка свідомо нарощує потенціал деструкції, він виявляє пасивну позицію, що по суті сприяє дестабілізації світу.

За його словами, плекають щодо Росії ілюзії й у Сполучених Штатах, яким здається, що ще можна запобігти переростанню російсько-китайського альянсу в союзницькі відносини і  що Росію ще вдасться  залучити до стратегічного партнерства зі США  в протистоянні  з Китаєм.  На думку експерта – такі уявлення  є великою хибою і в цьому контексті – безперечним викликом.

На думку експерта, варто також оцінити потенціал таких партнерств і тандемів,  коли з одного боку альянсу може виступати наддержава,  а з іншого –  середньорегіональна держава,  але об’єднавшись, вони можуть кардинально впливати на глобальну ситуацію. В цьому контексті виразними є вже згадані Росія з Китаєм.  Прикладом може бути й тандем Росії та Німеччини.

«Те, що відбувається навколо «Північного потоку-2» – це не зводиться тільки виключно до проекту газопроводу «Північний потік-2», – пояснює фахівець. – Беручи до уваги висловлювання Штайнмаєра,  можна сказати, що мова йде значно про більше.  Формується доволі небезпечний альянс, який дестабілізує Європу  і по суті здатний підірвати трансатлантичні зв'язки,  у тому випадку, якщо цей проект буде реалізований.  Тому що це – індикатор ренесансу  російсько-німецького стратегічного співробітництва  30-х років».

Нещодавно  активно спрацював і турецько-азербайджанський тандем, нагадує експерт. Це ще один приклад  того, як спрацьовує там, де не виявляють своєї ефективності система міжнародного права і  міжнародні інституції. Такі приклади ефективних  партнерств можуть поширюватися в разі, якщо вони матимуть позитивну історію, переконаний Михайло Гончар.

Перед Україною стоятиме екзистенційний виклик –  вистояти в цьому швидкозмінному  світі,  підсумовує Михайло Гончар.

«Позиціонувати себе як європейська держава з цінностями, які сповідує Євросоюз – ось на цьому Україна має  будувати свій фундамент і українську стратегію.  А нашим європейським партнерам зайвий раз нагадувати про те, що Європа не закінчується на Карпатах чи на Дунаї, що рубежі  Європи там, де ми відстоюємо цінності демократії перед навалою авторитарного і тоталітарного простору», – акцентував Михайло Гончар.

За матеріалами Укрінформу та "Демініціатив"