Українці та шведи: єдина воля до захисту, різні грані щастя

Ватутіна Олександра,
студентка ІІІ курсу Державного університету
«Київський авіаційний інститут»

Україна та Швеція, попри географічну відстань, демонструють як спільні риси, так і суттєві відмінності у готовності громадян до викликів та уявленнях про суспільство. Дослідження, проведене Центром громадянського суспільства Marie Cedershiöld University у співпраці з Центром Разумкова на замовлення Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, проливає світло на ці аспекти, фокусуючись на ролі громадянського суспільства та соціального капіталу в громадянській готовності.

Спільні риси: Висока готовність до збройного опору

Однією з найбільш яскравих спільних рис українського та шведського суспільств є надзвичайно високий рівень готовності до збройного опору у разі нападу на країну. Згідно з дослідженням, 92% українців і 93% шведів вважають, що країна повинна чинити збройний опір у разі агресії. Ці показники майже ідентичні, що свідчить про схоже фундаментальне розуміння важливості захисту суверенітету та територіальної цілісності.

Ця спільна риса є особливо показовою з огляду на різний історичний контексти обох країн. Для України, яка з 2014 року перебуває у стані війни, а з 2022 року під повномасштабним вторгненням, така висока готовність до опору є цілком зрозумілою та відображає прямий досвід захисту своєї землі. Однак для Швеції, яка десятиліттями дотримувалася політики нейтралітету та не брала участі у збройних конфліктах, цей показник свідчить про глибоко вкорінене усвідомлення необхідності захисту своєї країни, можливо, через геополітичні зміни та зростання загроз у регіоні. Дослідження припускає, що ця висока готовність до збройного опору в обох країнах може бути зумовлена схожими причинами, такими як історія держав та віра в ліберальну демократію.

Відмінності: розуміння щастя та громадянська залученість

Попри схожість у готовності до захисту, існують помітні відмінності у сприйнятті щастя та формах громадянської залученості.

Згідно з опитуванням Civkris, в Україні 62% людей вважають себе дуже або скоріше щасливими (11% дуже щасливі, 51% скоріше щасливі). У Швеції цей показник значно вищий — 89% (24% дуже щасливі, 65% скоріше щасливі). Ця різниця в рівні щастя може бути пов'язана з різними життєвими обставинами та викликами, з якими стикаються суспільства. Очевидно, що повномасштабна війна в Україні істотно впливає на рівень задоволеності життям, незважаючи на високий рівень стійкості.

Крім того, відрізняються й форми громадянської залученості, які корелюють зі щастям. В Україні існує статистичний зв'язок між сприйнятим щастям та зусиллями, пов'язаними з війною, підтримкою національної оборони, а також волонтерською та гуманітарною діяльністю. Це підкреслює, що для українців активна участь у захисті країни та допомога іншим у кризовій ситуації є джерелом особистого задоволення та відчуття сенсу.

Натомість у Швеції зв'язок між щастям і громадянською залученістю простежується в ініціативах, пов'язаних зі спортом, культурою та дозвіллям, соціальними питаннями та релігійними громадами. Це свідчить про більш традиційну модель громадянського суспільства, де особисте благополуччя пов'язане з участю у мирних, громадських активностях, які сприяють колективній приналежності та соціальній згуртованості.

Цікаво, що 80% українців та 90% шведів вважають, що має сенс ділитися з іншими у кризовій ситуації. Однак, у той час як у шведських показниках є статистично значущий зв'язок між щастям і таким альтруїстичним мисленням, в українських – такого зв'язку немає. Це може вказувати на те, що для українців допомога іншим у кризі є радше обов'язком або природною реакцією на виклики, а не безпосереднім джерелом особистого щастя, тоді як для шведів це є більш інтегрованим компонентом їхнього відчуття благополуччя.

Довіра та її вплив

Ще однією важливою відмінністю є рівень соціальної довіри. Соціальна довіра (довіра до більшості людей) висока у Швеції (73%) і значно нижча в Україні (32%). Водночас, «особлива довіра» (довіра до родини, друзів, знайомих) висока в обох країнах. Інституційна довіра висока у Швеції, тоді як в Україні вона є більш ромитою. Наприклад, довіра до Збройних Сил України становить 93%, що є найвищим показником серед усіх інституцій в Україні, тоді як у Швеції довіра до Збройних Сил становить 84%. Це підкреслює важливу роль Збройних Сил як основного інституту довіри та стабільності в Україні під час війни.

Висновок

Цей аналіз громадської думки в Україні та Швеції виявляє цікаві паралелі та контрасти. Обидві країни демонструють високий рівень патріотизму та готовності до захисту своєї держави, що є критично важливим у сучасних геополітичних умовах. Однак, форми громадянської залученості, рівень щастя та соціальної довіри відрізняються, відображаючи різні історичні шляхи та поточні виклики. Для України війна сформувала унікальну модель громадянської активності, де залученість до оборони є рушійною силою та джерелом стійкості. Для Швеції, попри зростання свідомості щодо безпекових загроз, громадянське суспільство продовжує функціонувати на основі більш традиційних форм колективної участі, орієнтованих на соціальне благополуччя у мирний час. Розуміння цих відмінностей є ключовим для подальшого розвитку громадянського суспільства та підвищення громадянської готовності в обох країнах.