Українське суспільство демонструє прагматизм у питаннях переговорів і своєї безпеки та готове до непростих рішень – експертне обговорення
Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова напередодні нового року провели дослідження суспільних настроїв та очікувань українців. Результати опитування були презентовані на пресконференції «Підсумки 2024 року: в очікуванні справедливого миру?», яка відбулася в Укрінформі.
Надія й тривога крокують поруч
Як і в попередні роки, серед почуттів, які відчувають українці, думаючи про своє майбутнє, на першому місці залишається надія (55%). Однак одразу за нею йде тривога (45%). Про це під час презентації даних зазначив науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи», професор політології НаУКМА Олексій Гарань. Він зазначив, що ці дві емоції вже тривалий час посідають провідні місця, щоправда співвідношення відчуттів громадян змінюється залежно від обставин.
«Ці два почуття посідають перше і друге місця вже тривалий час. Єдине, що в серпні 2022 року друге та третє місця ділили тривога й оптимізм. Наразі ж ми спостерігаємо, що відчуття тривоги зросло майже на 10 пунктів, а оптимізм – на 10 пунктів упав», — сказав науковець.
Він також зазначив, що хоча зміни не є радикальними, вони відображають загальний стан суспільства.
«На початку війни багато хто дивився на майбутнє з оптимізмом, особливо в серпні, коли російські війська були розбиті під Києвом. Тепер же громадяни відчувають, що ми вступаємо в критичний період війни», — зауважив Олексій Гарань.
Навіть у складні часи українці прагнуть зберігати традиції
Опитування також показало, що 56% святкуватиме цього року і Різдво, і Новий рік. Більшість тих, хто святкуватиме хоча б одне зі свят, проведуть його в колі родини чи друзів (88%). На самоті планують святкувати 7% опитаних.
«Ці цифри свідчать про те, що навіть у складні часи люди прагнуть зберігати традиції», — наголосив Олексій Гарань. Він додав, що цей показник (87–90%) однаковий серед тих, чиї рідні воюють, перебувають в окупації або не мають родичів у війську.
Втім, половина респондентів святкуватиме без тих близьких, яких хотіли б бачити за столом.
«Майже 40% зазначили, що ці люди перебувають у війську, а ще 40% — що їхні рідні за кордоном. Це болюча реальність для багатьох українських сімей», — додав він.
Відновлення ядерного статусу видається малореалістичним, але люди вірять у це, тому що прагнуть відчувати себе в безпеці
З’ясовували соціологи й ставлення громадян до можливих мирних переговорів з Росією. 73% українців вважають, що Росія повинна виконати певні умови перед початком таких перемовин.
Думки щодо гіпотетичного вступу України до НАТО за умов частково окупованих територій розділилися. 47% респондентів висловилися за такий крок, за умови отримання гарантій безпеки. 36% вважають, що такий сценарій не вирішить проблем, бо Україна має звільняти всі території або отримувати гарантії для всієї країни.
«Більшість українців готові розглядати компроміси, але лише за умови надійних гарантій безпеки та реальних перспектив інтеграції до НАТО», — наголосив Олексій Гарань.
На питання про заходи, що можуть запобігти новій агресії з боку Росії, 60% респондентів вважають вступ до НАТО найефективнішим шляхом. 39% вказали на відновлення ядерного статусу України. Найменш ефективною стратегією вважається створення демілітаризованої зони на лінії зіткнення.
«Розміщення на території України військових із країн-партнерів підтримується населенням. Натомість абстрактна демілітаризована зона викликає значно менше довіри. Ми можемо говорити, що відновлення ядерного статусу виглядає малореалістичним, але люди вірять у це, тому що прагнуть відчувати себе в безпеці», — акцентував Олексій Гарань.
Підтримка українцями переговорів скоріше є відображенням інформаційної ситуації, аніж бажанням поступатися
Своєю чергою, директор соціологічної служби Центру Разумкова. Андрій Биченко зауважив, що розподіл емоцій та почуттів українців майже не залежить від вікових відмінностей. Але виняток становить рівень оптимізму. Серед молоді віком 18-29 років він удвічі вищий, ніж серед найстаршої групи (60 років і старше).
«Молодь більш позитивно сприймає ситуацію в країні, що, ймовірно, пов'язано з відсутністю у неї досвіду радянського минулого, більш оптимістичним поглядом на життя та баченням перспектив для себе», — зазначив соціолог.
Про певний, хоч і повільний, відхід від радянського минулого може свідчити й ставлення українців до святкувань, каже соціолог.
«У цьому опитуванні 11% респондентів відповіли, що святкуватимуть лише Різдво і не святкуватимуть Нового Року. Це може свідчити про поступовий відхід від радянських традицій, коли Різдво було забороненим святом, а основні святкування припадали на Новий рік», — зауважив він.
Прокоментував Андрій Биченко і ставлення українців до можливих мирних переговорів з Росією. За його словами, підтримка ідеї переговорів зростає, проте це не означає готовності громадян до поступок.
«Коли ми запитували респондентів про компроміси, то більшість виявлялася проти поступок, на яких наполягає Росія. Підтримка переговорів скоріше є відображенням інформаційної ситуації, але зовсім не є ознакою того, що вони готові поступатися Росії в ході цих переговорів», — наголосив він.
Реальні гарантії — це лише членство в НАТО або ядерний статус
Опитування також показало, що більшість українців вважає, що саме Україна має виставляти вимоги для початку переговорів.
«Громадяни переконані, що переговори повинні вестися з позиції сили і оцінка Курської операції це підтверджує. Хоча лише відносна більшість вважає, що ця операція зміцнила позиції України, можна припустити, що поява, наприклад, "Брянської операції" могла б ще більше вселити оптимізм. Адже, хоча це прямо не випливає з даних цього опитування, значна частина громадян України, як свідчать різні дослідження, вважає, що чим більше труднощів відчуватиме Росія, насамперед на своїй території, тим швидше й успішніше для України може завершитися війна», — констатував Андрій Биченко.
Він також пояснив, чому серед можливих варіантів гарантування безпеки України громадяни бачать лише два шляхи: вступ до НАТО або відновлення ядерного статусу.
«Обіцянки чи договори не є надійними гарантіями безпеки. Ми це побачили на прикладі Будапештського меморандуму. Реальні гарантії — це лише членство в НАТО або ядерний статус», — наголосив соціолог.
Які умови українці ставлять для перемовин із Росією?
Голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи», дослідниця Лондонської школи економіки й політичних наук Марія Золкіна зосередилася на дипломатії воєнного часу, зокрема тих умов, які громадяни вважають необхідними для початку переговорів з Росією. За її словами, перші два місця посідають дві різні за амбітністю вимоги чи очікування.
«Лідерство (54% серед тих, хто висуває умови в принципі) — за дуже поміркованою, як на мене, умовою, що Росія має зупинити обстріли українських територій, які наразі не є окупованими та на яких не ведуться бойові дії. Ця вимога є достатньо низькою планкою, але зумовлена втомою від терористичних щоденних атак. Але другою до популярністю умовою є виведення Росією військ з усієї території України в міжнародно визнаних кордонах (47%). Ці дві позиції є дуже різними за амбітністю. Друга — значно радикальніша і нереалістична: виводити добровільно війська Росія не стане, тим паче ще перед тим, як будуть (колись, гіпотетично) переговори», – зазначила вона.
Це створює певну амбівалентність, яка може як додати легітимності спробам української влади точково домовитися з Росією, так і зменшити цю легітимність, каже аналітикиня.
«Росія традиційно посилює обстріли і наступ, коли готується або вже веде переговори. Ці дві тактики — гра в переговори або ж реальні переговори, з одного боку, і ескалація на полі бою, з іншого — є сестрами в російській дипломатії. Тому особливих підстав очікувати, що Росія послабить тиск з обстрілами, немає. А якщо буде навіть посилення, то в суспільстві якраз можуть бути питання, чого ж, власне, ми починаємо переговори», – застерігає Марія Золкіна.
На її думку, так само, попри втому, можуть бути запитання в українському суспільстві, якщо в домовленостях виникне якась конкретика щодо де-факто визнання контролю РФ за окупованими українськими територіями. Це легітимізовано не буде.
«Загалом, якщо підсумувати, то Росії вигідно грати в переговори, створювати ілюзію готовності до домовленостей, аби зіграти на слабкостях її візаві на Заході. Слабкість ця полягає у вірі, що так званий режим тиші може бути досяжною і реалістичною метою. Але збавляти темп ані обстрілів, ані наступу на цьому фоні Росія не стане точно», – резюмує політична аналітикиня .
У суспільстві зміцнюється консенсус щодо НАТО і ЄС як безальтернативних траєкторій руху України
Про це сказав ексміністр закордонних справ України Дмитро Кулеба під час онлайн-включення на пресконференції, коментуючи дані громадської думки.
Він наголосив, що з кожним кроком на шляху до ЄС кількість прихильників цього курсу лише зростає (69%). Водночас, він попередив про майбутні виклики:
«Попереду ще будуть кризові моменти, коли виникатиме розчарування, але до цього теж треба бути готовими. З таким серйозним заділом підтримки ми не втратимо критичний обсяг людей, які виступають за членство в ЄС».
Ексміністр також відзначив стабільну підтримку НАТО в суспільстві і низький рівень підтримки ідеї нейтрального статусу України.
«Дуже низький показник тих, хто підтримує нейтральний статус України із забезпеченням міжнародними гарантіями, радує. Люди не купують історію про альтернативу НАТО у вигляді міжнародних гарантій. Це свідчить про зрілість суспільства», — зазначив він.
Водночас, дипломат висловив стурбованість низьким рівнем віри в власні сили:
«Лише 3% українців вірять в ефективність ставки на власні сили та оборонну промисловість. Хотілося б, щоб ця цифра була вищою. Джерело сили і перемоги завжди всередині нас».
Очікування від переговорів: ризики і сподівання
Коментуючи питання мирних переговорів, Дмитро Кулеба акцентував на низьких очікуваннях суспільства.
«Коли для початку переговорів достатньо припинити обстріли українських територій — це доволі низька планка. Але очевидно, що втома від війни вивела цю позицію на перше місце. На другому місці вимога виведення російських військ у межах міжнародно визнаних кордонів України. Це скоріше кінцева мета, а не стартова умова переговорів», — пояснив він.
Дипломат наголосив, що переговори потребують надзвичайно обережного підходу: «Переговорна стратегія Росії залишається незмінною, але зараз є одна принципова відмінність — Росія не веде переговори щодо того, що вважає своїм. Це блокує можливість переговорів щодо територій у будь-якому форматі».
Замість витрат на миротворчу місію партнерам краще забезпечити ЗСУ зброєю
Ексміністр закордонних справ України Дмитро Кулеба також вважає, що замість розміщення миротворчого контингенту на території України ці кошти ефективніше було б використати на зброю для українських військових.
Таку думку він висловив під час онлайн-включення на пресконференції в Укрінформі "Підсумки 2024 року: в очікуванні справедливого миру?".
«Моя позиція тут дуже проста: ті країни, які бідкаються, що в них немає грошей на підтримку України, але при цьому готові викинути десятки мільярдів доларів і євро на миротворчий контингент, краще дайте частину тих грошей Україні, а частину вкладіть у власне виробництво зброї і за ці гроші дайте всю необхідну зрою нашим Збройним силам, щоб вони могли бити ворога на землі. Це буде більш ефективне використання цього ресурсу», – сказав ексміністр.
Він зауважив, що Росії міжнародний миротворчий контингент не вигідний, бо вона вірить, що здатна досягти своїх цілей у цій війні, а присутність повноцінного контингенту означатиме, по суті, побудову військової «стіни» між двома силами.
Дмитро Кулеба також звернув увагу на те, що розгортання миротворчого контингенту на півтори тисячі кілометрів – від Чернігівської області до півдня України – є безпрецедентним за фінансами і за кількістю людей. Окрім того, на його думку, кожна країна двічі зважуватиме, перш ніж наражати своїх миротворців на ризик загинути у гарячій фазі війни.
Дипломат також зауважив, що обмежений миротворчий контингент не виконуватиме своєї функції, «бо там, де вони сидітимуть, може бути показово спокійно, а на решті ділянок фронту буде вестися війна у тих же масштабах, що й зараз, і ця історія не працюватиме».
Насамкінець Кулеба зазначив, що «у політиці можливо все», але для того, щоб ідея з миротворцями спрацювала, має скластися низка чинників, і головне - Росія має відмовитися від ідеї просування, а ті, хто готовий направити таку місію, мають усвідомлювати, що йдеться «не про десятки тисяч солдатів, а набагато більше».
Суспільна думка як основа дипломатичної стратегії
В.о. виконавчого директора, безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко, підтвердив слова колег, відзначивши, що результати опитування є ключовими для формування переговорної позиції України.
. Як він відзначив, обов’язкові умови, які має виконати РФ для початку переговорів, визначаються не лише офіційними заявами, але й суспільною думкою:
«Ми розуміємо, що офіційна позиція України повинна спиратися на суспільну думку. Це своєрідний маркер наших пріоритетів і водночас сильний сигнал для міжнародної спільноти про те, якими є цілі України в цих переговорах», – акцентував він.
Аналітик також наголосив на важливості конвертації цих пріоритетів у конкретні дипломатичні кроки:
«Головний виклик — як перетворити пріоритети, які ми побачили в опитуванні, на практичні результати. Це потребує злагодженої стратегії на кожному етапі переговорів».
Українці починають раціонально оцінювати безпекові реалії
Тарас Жовтенко також акцентував на тому, що українське суспільство демонструє прагматичний підхід до безпеки, підтримуючи вступ до НАТО навіть за умови тимчасового обмеження дії 5-ї статті на окупованих територіях.
«Система колективної безпеки НАТО, передбачена 5-ю статтею Вашингтонського договору, наразі є єдиним дієвим механізмом стримування агресії. Це чітко розуміє українське суспільство. Цікавим аспектом стала зміна ставлення українців до формату вступу до НАТО, якщо дія 5-ї статті не поширюватиметься на тимчасово окуповані території. Підтримка такого формату зросла з 33% у червні 2023 року до 47% у грудні 2024 року. Українці починають раціонально оцінювати безпекові реалії. Те, що 5-та стаття тимчасово не діятиме на окупованих територіях, не означає їхнього визнання частиною Російської Федерації. Це створює вікно можливостей для переговорів щодо майбутнього членства», – пояснив Тарас Жовтенко.
Підсумовуючи, аналітик висловив поміркований оптимізм щодо майбутнього:
«Результати опитувань показують, що українське суспільство готове до непростих рішень. Це вселяє впевненість у тому, що ми зможемо адаптуватися до складних умов і ефективно відстоювати свої інтереси на міжнародній арені».
Висновки, які експерти зробили під час пресконференції, свідчать про важливість врахування суспільної думки у формуванні зовнішньополітичного курсу України. На основі цих даних влада має змогу створити більш ефективну стратегію для досягнення як безпекових, так і дипломатичних цілей.
