Події
Перегляди: 1239
7 травня 2020

Українська візія Другої світової війни: це має бути відповідальна «модель пам’яті» – експертне обговорення

Стереотипи та міфи про Другу світову війну, які формувалися тоталітарним режимом десятки років, міцно вкорінилися й у суспільній свідомості українців.  Деконструкція цих міфів в Україні розпочалася зовсім недавно. 2015 року Україна почала вперше разом із багатьма країнами Європи відзначати  День пам’яті та примирення 8 і 9 травня. Фонд «Демократичні ініціативи» імені Кучеріва разом із Київським міжнародним інститутом й за участі фахівців Українського інституту національної пам'яті  провів загальнонаціональне опитування про те, який сенс у цей день вкладають українці сьогодні. Обговорити ці результати експертна спільнота зібралася 5 травня  на онлайн-презентації в Укрінформі.

"Сьогодення – це продовження історії

Так, майже  40% українців вважають, що у травні варто відзначати обидві дати – і День пам’яті та примирення 8 травня, і День перемоги над нацизмом 9 травня. Про це під час презентації сказав  аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Сергій Шаповалов.

 «Загалом по країні переважає думка (39,1%), що сьогодні Україна має відзначати обидві дати, ще 32% вважають, що потрібно святкувати лише День перемоги над нацизмом 9 травня, близько 14% громадян вважають, що ми  маємо святкувати лише День пам’яті та примирення 8 травня. Ще близько 10% байдуже щодо цього питання», – зазначив аналітик.

Ще зберігається більшість тих (53%), хто дотримується радянської інтерпретації, що День Перемоги – це передусім відзначення перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, 32,2% респондентів вважають, що 9 травня відзначається як День перемоги антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та внесок у неї українського народу,  а понад 15% опитаних громадян байдуже або ж ще не визначалися зі своїм ставленням.

 «Ми можемо констатувати, що серед молоді більше байдужих до цього питання, тобто близько 10% в обох категоріях молоді (групи 18-29 і 30-39 років) говорять про те, що для них це просто вихідний день, який дає привід провести час із друзями та родичами», – прокоментував він.

Результати опитування також показали, що понад 56% українців вважають відповідальними за початок Другої світової війни Німеччину та СРСР.

«І тут ми маємо позитивний консенсус усього суспільства… Так, бачимо, що більше половини наших громадян погоджуються із цим твердженням (37% відповіли, що цілком згодні, та 19,1% – що скоріше згодні», – зазначив Сергій Шаповалов.

Українці по всій країні переважно позитивно ставляться до визнання воїнів Української повстанської армії борцями за незалежність.

«Позитивне ставлення про визнання воїнів Української повстанської армії борцями на незалежність України – це рішення вже законодавчо закріплене – переважає по всій країні. Його підтримують 44,4%. І очікувано більше прихильників визнання УПА на Заході та в Центрі. Але також ми бачимо, що й на Півдні та Сході баланс думок приблизно рівний, тобто близько 30% людей там і позитивно ставляться до цього, і негативно», - поінформував Сергій Шаповалов.

Окрім того, понад 60% громадян України не підтримують ідею участі українських політиків у заходах до Дня перемоги в Москві. При цьому в регіональному розрізі, за його словами, в усіх регіонах України переважає позиція засудження таких «вояжів».

Аналітик також повідомив, що цікавим було подивитися, як різні інтерпретації історії та змісту Дня перемоги корелюють із зовнішньополітичними орієнтаціями оеспондентів.

«Ми побачили, що  більшість тих, хто вважає, що День перемоги це перемога антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні,  є прихильниками європейської інтеграції України. Натомість серед тих, хто приймає радянську інтерпретацію,  значно менше тих, хто вважає, що Україна має інтегруватися до Європейського Союзу. І це доводить те, що сьогодення – це продовження історії, що ці речі аж ніяк не можуть розглядатися окремо і вони безпосередньо впливають на поведінку наших людей», – констатував Сергій Шаповалов.

"Українське суспільство вже  не дуже сприймає чужинські культурні продукти, але ризики залишаються  

Гасло обох пам'ятних днів  «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо»,   яке в Україні використовується  з 2015 року,  цілком відповідає духу цього опитування і загалом суспільним очікуванням. Про це сказав Антон Дробович, Голова Українського інституту національної пам’яті,   коментуючи результати дослідження.

  «З одного боку, ми бачимо, яке ставлення до цього наративу великої перемоги, який  інструменталізується російською агресивною пропагандистською машиною. Але разом з тим  українці зробили надзвичайний внесок у перемогу над нацизмом у Другій світовій війні, і тому це не топос, який суспільство воліє забути», – наголосив він.

Голова УІНП зазначив, що  українська візія цієї дати  включає обидва компоненти.  Україна  інкорпорує європейську модель вшанування її,  і  це вже має своє відображення в громадській думці. Та водночас вона не може відмовитися й від наративу перемоги.

«Але це не має бути помпезний дзвін пустоти, як у росіян,  які намагаються з цього зробити якісь «скрєпи», а має бути чесне визнання  внеску українського народу в перемогу над нацизмом,  – зауважив Антон Дробович. –  Це має бути відповідальна  «модель пам’яті»  під гаслом «Ніколи знову» про те, що цю війну треба пам'ятати перш за все тому, що вона мала стільки жахів і стільки наслідків, що ми не можемо їх забувати».

Показовим, на думку Антона Дробовича, є те, що понад  50% українців, за результатами опитування,  не чули про масові заходи під назвою «Безсмертний полк», які проводяться 9 травня однойменною російською пропагандистською громадською організацією, і не тільки в Росії, а й за кордоном.

 «Це ознака того, що українське суспільство вже  не дуже сприймає чужинські культурні продукти. Але з іншого боку, це  і  ризик  того, що всілякі ідеологічні організації, які несуть гуманітарні ризики для України, можуть  інтенсифікувати цю роботу», – застеріг історик.

Українське суспільство, якщо воно бажає здійснювати активну  комемарацію  Другої світової війни, має виробляти свої  культурні й освітні продукти,   наполягає Голова  УІНП.  Цифри вже показують, що зруйновано чимало стереотипів. Більшість українці вже розуміє, що Другу світову війну розпалили Гітлер і Сталін, 44% українців визнають вояків УПА борцями за незалежність України. Але лишається й чимало байдужих чи просто необізнаних на цих питаннях.

«Це насправді знак для всіх тих, хто працює  з популяризацією історії.  Якщо ми говоримо про перспективу зміни, то це поле, де найбільше перспектив  для  просвітницької роботи», – акцентував Антон Дробович. Він відзначив, що УІНП нарощує кількість освітніх продуктів про Другу світову війну, але цього недостатньо. Тому  закликає  і наукові установи, й громадський сектор, й інші органи влади створювати якомога більше цікавих продуктів і робити  активний внесок у соціальну пам’ять українців. Хоч, зауважив, роботи також вже зроблено чимало.

 «Навіть серед тих, хто найбільше сприймає «скрєпу» про Другу світову війну, ми бачимо що  лише 15% тих, хто пов'язує майбутні інтеграційні устремління України з Росією. Настільки її злочини й агресія очевидні, що навіть люди, які знаходяться в певній симпатії до  культурних ходів Росії, сприймають реальність і дають фактичний сигнал, що нам «не по пути», – підсумував Голова Українського інституту національної пам’яті.

"Говорити не просто про минулу війну, а  про нинішню – у  цьому відмінність нашої моделі відзначення  Дня перемоги від  «побєдобесія», яке є в Росії

Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи», професор політології НаУКМА,  водночас,  підмітив, що гасло  пам'ятних днів  «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо», на жаль,  мало пропагується в ці дні.

«Воно мало би проходити головною «стрічкою» на телеканалах і постійно про це нагадувати, – наголосив він. – Тому що гасло це не просто важливе, воно сфокусоване на майбутнє і говорить не просто про минулу війну, а  про нинішню війну. І в цьому відмінність нашої моделі відзначення  Дня перемоги від того «побєдобесія», яке є в Росії». 

Науковець зазначив, що опитування показало багато позитивних речей, особливо на Сході України.

«Адже уявити ще 10 років тому, що там буде схвалення  бійців УПА як борців  за незалежність майже 30-ма  відсотками, або що більшість  вважатиме СРСР на рівні з Німеччиною винним  у початку Другої світової війни,  або підтримуватиме відмову  їхати на парад  до Москви, було просто неможливо»,  – каже професор політології.

Він відзначив, що після Революції гідності і початку російської агресії багато історичних питань стали зрозуміліші для українців. Якщо раніше слова «російська агресія»  були для них чимсь  абстрактним, то тепер це стало абсолютно конкретне і  сприяло колосальному прориву в історичній пам'яті українців.

На жаль, зараз атмосфера інша,  зауважив Олексій Гарань, ринаймні на вищих щаблях влади: «Коли постійно говориться, що «какая разніца»,  що «ми не знаємо, що відбулося в Одесі 2 травня» і тому подібне,  то це певною мірою дезорієнтує  частину суспільства».

Науковець погоджується з учасниками обговорення в тому, що роботи ще багато. Не вистачає добрих фільмів з історії Другої світової.  Для школярів, яким дають багато інформації, але немає емоційної прив’язки до неї, також потрібна якісна візуалізація  історії.

"Треба працювати з деконструкцією міфу великої перемоги і не втратити  цінності внеску українців у протистояння агресору

Ярина Ясиневич, керівниця програм Центру досліджень визвольного руху, відзначила, що попри те, що  велика частина українського суспільства ще живе в наративі  міфу великої перемоги, однак це вже не ті відсотки, які фіксувалися в 2013 році, коли  82% українців вважали День перемоги дуже великим святом.

Цьому сприяли кілька чинників, каже історикиня. По-перше,  нинішня війна  та російська агресія змусили багатьох задуматися і переосмислити звичні для них речі. По-друге, це – зміна політики пам'яті українців, яка почалася в 2014 році і полягала у трансформуванні  ексклюзивної моделі історії пам’яті  на  інклюзивну.

«Це як працювати з деконструкцією міфу великої перемоги, з тим щоб не втратити  цінності та внеску українців у протистояння агресору, внеску в  історію суті перемоги над нацизмом, а з іншого боку  – пояснити багатошарові смисли цієї історії війни і її наслідків», –  пояснила Ярина Ясиневич.

Радянський Союз, будуючи міф великої перемоги, зробив її  святом,  віддаленим від розуміння війни  і  жертв,  зауважила  історикиня. Тепер, за її словами,  важливо   із загального наративу великої перемоги i феєрверків святкування опускатися на рівень людини, розказувати  її персональні історії й  екстраполювати їх на розуміння пам'яті, сприйняття війни та  усвідомлення її наслідків.

«Це, мабуть, найголовніше – усвідомлення того, як би вони, ці наслідки, мали впливати на наші дії, щоб не допустити  наступного повторення таких жахів або своєчасно це зупинити.  Мені здається, що це  найключовіше,  що потрібно ставити в наступні комунікації про Другу світову війну  і урядові,  й  історикам,  і медіа та громадським організаціям», – акцентувала Ярина Ясиневич.

"Для  Кремля і  Путіна Друга світова війна  триває

Взагалі тема Другої світової війни,  на думку Василя Яблонського, експерта Європейського інституту, мала би бути  вже закритою для широкого загалу і залишатися   цікавою лише для  істориків. Однак вона дуже часто стає предметом дискусій, історичних воєн та  воєн пам'яті.  І вигідно це насамперед Російській Федерації.

«Росія намагається виявляти таку активність у війнах пам'яті і насамперед прагне відтворити поділ Європи, який був закріплений в матеріалах Ялти та Потсдаму, коли дуже сильний у військовому сенсі Радянський Союз висунув своє  бажання  окупувати більшість європейських держав, – пояснює експерт. –  Росіяни трактують цей процес як місію визволення від фашизму та нацизму. Незалежні ж держави Центральної та Східної Європи – як повторну окупацію. Україна також досить близька у такому трактуванні».

Для  Кремля і  Путіна Друга світова війна  триває, наголошує  історик. Путін відкрив  своєрідний третій фронт з інтерпретації другої світової війни і продовжує воювати віртуально  дипломатичними засобами проти своїх колишніх союзників  по антигітлерівський коаліції.  А проти пострадянських країн, за словами науковця, ця війна часто перетинає віртуальну межу і входить в гарячу фазу, свідченням чого є десятки тисяч загиблих в Україні, Молдові Азербайджані та інших країнах.

«Кожен ювілей перемоги активно використовується Кремлем для нав'язування власного бачення і місця Росії в світі, – веде далі Василь Яблонський. – Не стала винятком і 75-річчя перемоги над нацизмом  і закінчення Другої світової війни.  І, очевидно, вишенькою на торті мав би стати черговий парад  перемоги. Для Путіна цей захід мав би стати важливою подією для чергової спроби прориву дипломатичної блокади, майданчиком для важливих заяв щодо безпекової політики  та конституційних перетворень».

Росії конче потрібне підживлення цих міфів про «Вєлікую отєчественную войну» і «Вєлікую побєду», пояснює історик. Вони  залишаються для  неї базовими  державно-консолідуючими  міфами.  Ці символи завдяки інтенсивному  політичному використанню й укорінененості в масовій свідомості виступають важливим підґрунтям російської ідентичності.

Перед українським народом, навпаки,  дуже гостро стоїть  питання  ідентичності. І такий   розрив у відповідях респондентів, на думку експерта,   не так залежить від їхнього віку та регіонів проживання, як від ментальності.

«Вона (ментальність – ред.) або українська, або радянська. І якщо в родині досі сумують за ковбасою по «два двадцять», то відповідно і ставлення до багатьох речей є радянським», –  каже науковець.

Тому на сьогодні є  велика потреба у тому, щоб повертати українцям їхню справжню історію та героїв. Це і має бути одним із завдань державної політики у сфері формування національної ідентичності, вважають учасники обговорення.

_______________

Онлайн-пресконференція «День Перемоги і його місце в  історичній пам’яті українців: як держава відзначатиме річницю перемоги над нацизмом?» проводиться Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалів заходу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Відеозапис онлайн-презентації: