Цей бриф підготовлено спеціально для "Рубрики"
Міжнародні події
Візит Президента США Байдена до Польщі надіслав потужний політичний сигнал усім європейським союзникам про готовність США підтримувати Україну і НАТО. Він також сприятиме посиленню обороноздатності Альянсу, стимулюючи ухвалення практичних рішень щодо подальшого надання Україні військової підтримки. Це особливо важливо з огляду на позицію ключових країн-учасниць міжнародної «авіаційної коаліції» (особливо Польщі), яка полягає в тому, що будь-які рішення щодо надання Україні сучасних західних винищувачів мають ґрунтуватися на спільному рішенні НАТО.
Тристороння зустріч на високому рівні між представниками України, НАТО та ЄС пройшла 21 лютого в Брюсселі. Це була перша така зустріч, спрямована на посилення координації зусиль військово-промислових комплексів країн Західної Європи і приведення їх у максимальну відповідність зі стратегічними запитами України. Результатом зустрічі стали практичні домовленості стосовно координації зусиль з нарощування виробництва боєприпасів та систем озброєнь, важливих для перемоги України.
До роковин з початку повномасштабного вторгнення РФ Китайська народна республіка оприлюднила свій «мирний план» із завершення війни Росії проти України. Однак сам «план» виявився більше схожим на декларацію політичної позиції Пекіна, аніж на ініціативу з дієвим механізмом втілення. Головна мета такого кроку – забезпечити Китаю місце за столом переговорів як мирного посередника і гарантувати Пекіну майбутню роль активного учасника безпекових домовленостей на регіональному і глобальному рівнях. Цей крок також потенційно політично відтіняє наміри КНР надавати РФ обмежену допомогу у війні проти України через треті країни (Іран, Таджикистан, Білорусь, КНДР).
Путін узяв участь у двох публічних заходах минулого тижня, намагаючись активізувати громадську підтримку річної війни проти України. Однак відсутність значних військових результатів і фактичний провал у спробах акумулювати ресурси, необхідні для початку масштабного наступу, залишили його без реальних аргументів.
Звернення Путіна до парламенту РФ не мало прямих згадувань про перебіг бойових дій, результати чи навіть цілі війни. Головна мета виступу полягала у підготовці населення РФ до довгого стратегічного протистояння з «колективним Заходом» та Сполученими Штатами – особливо в частині оголошеного «призупинення» участі РФ у Договорі про скорочення наступальних озброєнь. Така зміна пріоритетів свідчить про усвідомлення військово-політичним керівництвом РФ стратегічного провалу військової кампанії в Україні. Путін починає шукати варіанти збереження своєї влади та особистої лояльності до нього його еліт за таких непростих умов.
Пізніше Путін з’явився на офіційному концерті з нагоди «дня захисника вітчизни» – його поява там скидалася радше на рутинне пропагандистське шоу, аніж спробу серйозно проговорити проблеми, які породила збройна агресія Кремля проти України.
Воєнна/безпекова ситуація
На роковини початку збройної агресії Кремля проти України російські сили стикаються зі все більшими проблемами у підготовці до масштабного наступу. Вони виявилися неспроможними продемонструвати хоча б якісь здобутки на полі бою чи хоча б посилити психологічний і політичний тиск на Україну масованими ракетними обстрілами, яких очікували саме до роковин, але які так і не були здійснені.
Це змусило Кремль вдатися до «плану Б» – пропагандистської кампанії, спрямованої на залякування воєнною ескалацією в Придністров`ї (Молдова). Мета цих зусиль була подвійною:
По-перше, вона була чітко спрямована на внутрішню російську аудиторію як спосіб натякнути на пояснення причин відсутності військових успіхів на фронті в Україні.
По-друге, вона була покликана шантажувати країни-члени НАТО ризиком ще одного конфлікту та ескалації напруги на Південно-Східному фланзі Альянсу.
Висновки і рекомендації
1. Візит Президента США Байдена до Києва та Варшави напередодні роковин початку повномасштабної війни РФ проти України надіслав потужний політичний сигнал усім західним союзникам і російському керівництву. Україна та її західні союзники залишаються фундаментом геополітичних та безпекових трансформацій як на регіональному, так і на глобальному рівнях, тоді як російський регіональний та міжнародний вплив кардинально слабшає. Києву варто скористатися ситуацією для інтенсифікації політичного, військового та економічного діалогу з ключовими західними союзниками, щоб отримати максимуму допомоги у найкоротші терміни. Цю тенденцію також можна потенційно використати під час майбутнього саміту НАТО у Вільнюсі, щоб (1) закріпити політичну єдність союзників щодо надання Україні військової допомоги (особливо далекобійної артилерії та авіації), і (2) почати акумулювати політичну підтримку майбутньому членству України в Альянсі.
2. Участь Путіна у двох публічних заходах минулого тижня була слабкою спробою (1) підготувати населення РФ до довготривалого стратегічного протистояння з «колективним Заходом» та Сполученими Штатами, і (2) підтримати чинний політичний курс додатковими пропагандистськими зусиллями. Вона також підтвердила загрозу дедалі вищої внутрішньої напруги і внутрішньої кризи, якщо тільки російське керівництво не зможе перезавантажити свій агресивний політичний курс, змістивши акценти в порядку денному з України на ширшу геополітичну конфронтацію з Заходом.
3. Тристороння зустріч на високому рівні між представниками України, НАТО та ЄС стала ще одним кроком до задоволення стратегічних військових потреб України після візиту Президента Байдена до України та Польщі. Результатом зустрічі стали практичні домовленості з налагодження механізмів майбутньої практичної співпраці задля забезпечення військових та оборонних потреб України.
4. Пропагандистська кампанія РФ із залякування воєнною ескалацією в Придністров`ї (Молдова) покликана приховати нездатність російських військ продемонструвати хоча б якісь здобутки на полі бою до роковин від початку війни. Зрештою, кампанія провалилася, що дало змогу Кремлю принаймні тимчасово відвернути увагу громадськості від проблем на полі бою та всередині країни.
_________________________
Цей аналітичний бриф підготовлений у межах проєкту “Russia-Ukraine Conflict: from Full-Scale War to Conflict Resolution and Post-War Reconstruction”, який втілюється спільно з Центром Разумкова за фінансової підтримки програми Посольства Нідерландів МАТРА. Висловлені в ньому думки належать винятково автору(ам) і не повинні розглядатися як такі, що відображають офіційну позицію Посольства.
