«Україна – єдина країна» – у тренді

Помічений  ще в червні тренд (соцопитування Центру Разумкова  на замовлення «Майдану закордонних справ») про те, що «Україна –  єдина країна», повністю підтвердили дані  вересневого опитування Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та КМІС.  Про  це на своїй сторінці у Фейсбук  написав дипломат, голова фонду "Майдан закордонних справ" Богдан Яременко. Далі – цитата:

«Що українці думають про справи наші зовнішні?
Запросив мене Центр демократичних ініціатив імені Ілька Кучеріва на презентацію найсвіжішого соцопитування по українсько-російських відносинах і ситуації на Сході Україні.
Дуже дякую за запрошення, а ще більше за саме соцопитування. Дуже вже промовисте.
З позитиву - повністю підтверджується помічений нами в червні тренд (якщо пригадуєте Центр Разумкова проводив соцопитування на замоелення Майдану закордонних справ) - Україна - єдина країна. Грані у ставленні населення Центру, а також Сходу і Півдня України до тих самих явищ поступово зникають, а оцінки жителів південно-східних областей повільно, але помітно зміщуються в сторону позиції жителів Центру.
Власне, Сходу як такого в Україні вже немає. Є Схід (який рухається в сторону Центру) і Донбас. При чому Донбас конторльований українськими ЗС дуже подібний до решти Сходу і Центру. Донбас, який Донбас, - це наша Вандея.
Але і там (при всіх відмінностях з рештою України) лише 23 відсотки населення бачать себе поза межами України (уявіть собі - лише 23 відсотки в регіоні, що повністю контролюється Росією, і з якого виїхали або були витіснені і знищені всі активні лояльні українські сили!!!)
Ми - єдині, і наша єдність з кожним днем росте!!! При чому, як би нас не переконували Порошенко і його прибічники, нашій єдності не заважає критичне ставлення до влади. Вона (наша єдність) просто базується на зовсім інших речах. І очевидно серед цих речей, які нас об"єднують, президенти, уряди, верховні ради, міністерства та інші величні і пусті речі не займають ніякого місця.
Ось такі ми.
А ось росіяни не такі :) Точно не такі хороші :)
50 відсотків Росіян схильні визнавати, що в тій чи іншій мірі Росія підтримує сепаратистів в Україні. І лише 16 відсотків з них вважають, що Росія несе відповідальність за кровопролиття в Україні.
Ось такий російський інфантилізм. Ми (росіяни) в Україні. Ми там воюємо і допомагаємо сепаратистам. Ми хочемо і повинні це робити. Але ми (росіяни) не несем відповідальдність за це - 75 відсотків. І не хочемо взагалі ніякої відповідальності включно з входженням т.зв.Новоросії до складу РФ (23 за входження Донбасу в РФ, 42 за незалежність, 24 - нехай залишається в Україні).
Не треба бути Кассандрою, щоб передбачити гірку розплату, яку росіянам ще належить здійснити за власну нерозсудливість і відсутність самокритичності.
Але найвищу ціну за цю братську любов заплатять самі жителі Донбасу.
Між іншим, попри все, що нам, більшості України приніс Донбас, 75 відсотків українців хоче, щоб він залишався українським. Отже, ми готові нести відповідальність і за свої помилки, і за помилки "таво парня".
Пародокс, за який ми, українці, ще довго розплачуватимемось - це добре ставлення до Росіян. Українці чітко розрізняють російську владу і російський народ. Владу Росії українці щиро ненавидять, а Росію і росіян сприймають здебільшого позитивно.
З цим можна було б погодитися і навіть привітати такий великодушний український підхід, якби не одне але. Росіяни, схоже, себе і свою владу у ставленні до України ототожнюють.
Тепер про мир.
Українці, які виступають за мир за будь-яку ціну становлять 50 відсотків.
Ті, які, на думку Порошенка і його поплічників мають взяти автомат і піти в окопи, бо вважають, що не будь-яка ціна прийнятна, - 40 відсотків. Як бачимо, різниця не така вже і суттєва. То ж варто декому почати переживати, щоб за місяць-другий перемир"я баланс не змінився і декого не відправили на передову спокутувати невміння виграти мир дипломатичними і політичними засобами.
А ось те, що наша влада не вміє цього зробити, є підстави вважати, переконані більшість України.
Центр демократичних ініціатив зробив блискучу роботу - запропонував респондентам соцопитування зробити рейтинг тих речей, якими можна чи не можна жертвувати в ході "торгів за мир".
Ось він у порядку від того, що, на думку українців, можна запросто пожертвувати, до того, чим жертувати не можна.
1. Збільшення повноважень місцевої влади (щоправда незрозуміло якої - обласної, районної чи сільських і міських громад) - майже 38 відсотків
2. Вихід Збройних сил України з Донецької та Луганської областей - 23,6
3. Надання російській мові статусу другої державної - 21,9
4. Надання Луганській і Донецькій областям особливого автономного статусу - 18,3
5. Амністія тих, хто брав участь в бойових діях на Донбасі, але не був задіяний в злочинах - 17,6
6. Відмова від перспективи членства в НАТО - 9,9
7. Відокремлення "ЛНР" і "ДНР" від України - 9,8
8. Введення в Україні федеративного устрою - 8,3
9. Офіційне визанання ватажків "ЛНР" і "ДНР" офіційною владою на Донбасі - 6,3
10. Відмова від перспектив членства в ЄС - 5,6
11. Амністія усіх бойовиків - 5,4
Зверніть увагу, жоден з варіантів не набрав 50 відсотків. Отже, далеко не всі, хто виступає за "мир за будь-яку ціну" насправді розуміє, що це за ціна, а тому не факт, що готовий її платити.
Загалом, розпочавши дипломатичні торги з Путіним Порошенко ступив таким чином на дуже слизьку доріжку, оскільки українці не зовсім розуміють, як себе мав би повести Президент, і що вони йому готові дозволити. Це слабий мандат.
Але на те він і Президент, щоб брати на себе відповідальність. Він взяв. І, схоже, помилився у тому, що можна вважати підставою для компромісу.
Рішення відкласти імплементацію угоди про асоціацію з ЄС це питання достатньо тісно пов"язане з питанням членства в ЄС. І, схоже, українці неайменше схильні тут до торгу. Я навіть розумію чому - за це вже заплачено життями наших співвітчизників - то який же тут торг? Але Порошенко і українська дипломатія, схоже, цього не розуміють.
Не погоджуються українці з мантрою, що її невпинно повторює "уся королівська кіннота", що ми не вступатимемо в НАТО.
Не подобається українцям ідея, щоб керівинки "ЛНР" і "ДНР" визнавались чи то в формі місцевих виборів, чи підписів під міжнародними документами. І тут українська дипломатія потрапила пальцем в небо.
Одним словом, виглядає, що за маленьким винятком, наш Президент почав торгуватись тим, що на думку більшості з нас, не є предметом для торгу.
І Порошенку просто щастить, що в Україні немає сильної опозиції, яка змусить його заплатити за ці помилки негайно найвищу політичну ціну.
Думаю, що результати соцопитування будуть повністю оприлюднені і дуже раджу усіх зацікавлених з ними ознайомитися.
І ще раз дякую за титанічну роботу - провести таке опитування на окупованих територіях - це героїзм!»