Ці переговори — лише початок довгого і небезпечного для України шляху – Олексій Гарань
Оиріганл – The Page
Автор: Артур Гмиря
Після триденних переговорів США, Україна та росія 25 березня домовились про припинення вогню у Чорному морі та атак на енергетичну інфраструктуру.
The Page поговорив із Олексієм Гаранем, професором політології Києво-Могилянської академії та науковим радником Фонду «Демократичні ініціативи» ім. І.Кучеріва, щоб проаналізувати останній раунд переговорів і дізнатися, чого очікувати від майбутніх перемовин. Також ми запитали про потенційні поступки сторін і торкнулися теми можливих виборів в Україні.
Як ви оцінюєте формулювання угоди між США, Україною та рф?
Заяви США щодо домовленостей із Україною та росією ідентичні, окрім одного пункту. У російській угоді йдеться про доступ росії до ринку, пов'язаного з експортом сільськогосподарської продукції, а також добрив, і доступ до портів. І що найцікавіше, payment systems for such transactions, тобто систем, через які відбувається оплата, транзакції. До речі, спочатку, коли приймалися санкції проти росії, вони не охоплювали саме експорт росії у сільському господарстві і добрив, щоб не погіршувати ситуацію на продовольчих ринках.
З іншого боку, в комюніке Україна-США цього немає. Натомість там є про те, що Штати сприятимуть обміну полоненими, визволенню цивільних громадян і поверненню депортованих українських дітей.
Якщо говорити про Чорне море, добре, звичайно, якщо не будуть обстрілювати наші порти, цивільні кораблі, наш зерновий коридор. Але нагадаю, що росія вийшла з угоди про нього у 2023 році.
Чому він продовжував функціонувати? Тому що Сили оборони дійсно відігнали російський флот до Новоросійська, Туапсе та інших портів у східній частині Чорного моря.
Це принциповий момент. Міністр оборони Умєров каже, що російські кораблі не зможуть покидати цей район – це буде означати порушення угоди. Дай Боже, якщо дійсно про це домовились, і дуже важливо, щоб це десь було зафіксовано, принаймні в закритому режимі. Тому що ми бачимо: у відкритому доступі цього немає. Інакше росія поліпшила свою військову ситуацію в Чорному морі.
Як ви оцінюєте потенційні домовленості щодо заборони ударів по енергетичній інфраструктурі з огляду на поточну ситуацію?
Знову ж таки, начебто це виглядає добре. Але проблема полягає в тому, що росія бомбить фактично всю енергоструктуру України, а українці відповідають іншим: ми завдаємо ударів насамперед по тому, що підриває воєнну міць росії. Ми не б’ємо по цивільних об'єктах, по енергетичних об'єктах, які пов'язані з обслуговуванням цивільних, а росія навпаки це робить.
Трамп може прозвітувати перед своїми виборцями, що він молодець, досяг того, чого його «папєрєднік» не зміг досягти. Але лишається дуже багато питань до цієї угоди, і головне з них – як це буде рухатися далі.
Питання, які піднімала росія, вимоги до України: визнання анексованих територій, виведення українських військ за межі чотирьох областей, так звана демілітаризація – тут не прописані, але вони розглядаються.
Переговори Україна, США, росія: що буде далі
Нещодавно радник голови Офісу президента Сергій Лещенко зазначив, що переговори можуть тривати місяцями або навіть роками, як на Близькому Сході. Чи показав останній місяць переговорів саме таку тенденцію, чи все ж ми бачимо прискорення?
Я думаю, Трамп зацікавлений все-таки досягти якогось швидкого перемир'я, а далі переговори дійсно можуть тривати довго до моменту укладення угоди. Тут ми не знаємо, коли вона буде і чи буде взагалі.
Також я думаю, що росіяни будуть дотримуватися погодженого. Але дивіться: Трамп намагався схилити Україну до прийняття повного припинення вогню на 30 днів. Коли ми погодилися, виявилося, що росія, ну вибачте, просто послала Трампа.
Тому це тільки початок довгого небезпечного для нас шляху. Скажімо, ми вже дійшли до стадії перемир'я, і тоді українські території лишаються під російською окупацією. І це може дійсно розтягнутися на роки.
Ще гірше, якщо Трамп погодиться визнавати ці території російськими, але я думаю, що він цього не зробить. Ну і взагалі світ на це не погодиться.
Українська делегація в Джидді, Саудівська Аравія, на переговорах із американцями на чолі з Андрієм Єрмаком, головою ОП, 11 березня
Тобто у довгостроковій перспективі ми маємо багато пов’язаних із переговорами ризиків?
Європейці не розуміють, що ми можемо дійти до ситуації, коли не буде з ким об'єднуватися або возз'єднуватися, тому що росія шаленими темпами проводить русифікацію і намагається знищити все українське.
Очевидно, для нас перемир'я – це недостатньо. Нам треба бачити майбутню перспективу і гарантувати, що росія знову не почне війну. Поки що ми не бачимо такі гарантії. Значить, треба говорити і думати про них.
Потім небезпека буде поставати з боку виборів. Ми маємо розуміти, що росія використає їх на повну для дестабілізації України. Їхня ідея полягає в тому, що прийде все-таки кандидат, який буде більш схильний погоджуватися з умовами рф. У 2019 році вони теж хотіли зняти цього «націоналюгу» Порошенка на користь Зеленського, але потім виявилось, що для росіян він ще гірший.
Менше половини українців готові на поступки заради миру
За останнім опитуваннями КМІС, готовність українців на поступки заради миру залишається на рівні приблизно 40%. Ми дійшли до стійкого показника?
Більшість населення не визнає і не хоче визнавати територіальні поступки, хай навіть де-факто. Загалом поступки в територіальному питанні відкидаються. Близько 80% проти того, щоб віддавати повністю чотири області (записані в конституції рф та про які постійно говорять їхні офіційні особи. – The Page), виводити українські війська.
39% українців кажуть, що заради збереження миру і незалежності Україна може піти на поступки, але це не стосується не окупованих росією областей.
Як змінювалась готовність до поступок протягом повномасштабного вторгнення, за даними опитувань КМІС. Графік: КМІС
При цьому свіже опитування для The Economist показує, що понад 70% українців готові продовжувати війну навіть за умови зупинення допомоги США.
Безумовно, казати – це одне, але постає питання мобілізації і чи буде у нас достатньо людських ресурсів для того, щоб продовжувати далі боротьбу? Я думаю, що за умови правильної політики ми можемо дійсно якось долати цю проблему, хоча й не повністю.
Як громадська думка в Україні щодо можливих поступок впливає на переговорну позицію української влади?
Опитування показують, що українці готові до компромісів, але не до будь-яких. Дійсно, є червоні лінії. Якщо українці вже й готові на якісь поступки росії, то кажуть: дайте нам гарантії. Найбільш реалістичною гарантією є, власне, просто воєнна допомога від європейських союзників, продовження і посилення санкцій.
Тобто є можливості для компромісів, але не можна переступати ці червоні лінії. Якщо, звісно, нам буде нав'язана навіть не угода, а перемир'я на невигідних для України умовах, принаймні так це буде сприймати населення, то це, безумовно, призведе до падіння рейтингів Зеленського.
Громадська думка українців завжди перешкоджала владі і до 2022 року. Коли на початку свого президентства Зеленський був готовий і йшов на поступки росії, громадська думка українців була проти, почалися мітинги протестів, і це вплинуло на зміну позиції влади, в тому числі. Тому я думаю, що вони будуть її враховувати.
Коли можливі вибори в Україні
Після всіх перепетій у Білому домі виявилося, що рейтинг Володимира Зеленського підскочив до небес. Березневе опитування для The Economist показує, що 72% українців повністю або скоріше схвалюють роботу президента. Чи змінює це щось?
Це називається «об'єднання навколо прапора»: на нашого президента тиснуть, ми своїх будемо захищати. Але я не думаю, що насправді щось змінює. Якщо ми говоримо про ці рейтинги довіри-недовіри, то на першому місці буде хто? Я не відкрию Америку: буде Залужний. Просто от вірять людині. Він став певним символом. Якщо ми виводимо Залужного з цього списку, то тоді так, Зеленський буде на першому місці.
Якщо ми навіть подивимося на виборчі рейтинги, а точніше різні вкиди, які робляться з кінця 2024-го, яким я, в принципі, довіряю, то ситуація аналогічна. Хоча я лишаюся противником публікації саме виборчих рейтингів під час війни.
Так, Залужний випереджає Зеленського, а останній випереджає Порошенка станом натепер. Але ми не знаємо, яка буде динаміка далі. Багато що залежатиме від результатів переговорів.
Залужний залишається надією для багатьох опозиційних чинній владі сил на зміну президента в разі наступних виборів. При цьому в перспективі виборів у Парламент можливі результати є вкрай непередбачуваними. Фото: Валерій Залужний
Вони можуть зберегти позицію Зеленського, якщо йому вдасться сказати, що ми вийшли з мінімумом втрат, зберегли незалежність. Але якщо будуть дуже невигідні умови, то вони потягнуть його рейтинги вниз.
Ви вже зазначали, що науковці, політологи, активісти думають про те, якими та коли можуть бути вибори. Яка наразі тут основна позиція?
Думка суспільства повністю чітка: завжди 60-70% у будь-яких опитуваннях – це ніяких виборів під час війни. І вона повністю зрозуміла. Українці кажуть, що це роз'єднує суспільство, це дестабілізація.
Перемир'я для нас недостатньо. Для нас треба бачити майбутню перспективу і гарантувати, що росія знову не почне цього.
При цьому Валерій Федорович досі тримається, принаймні поки, осторонь політики.
Я думаю, що обидві команди насправді підштовхують цих людей до того, щоб взяти участь у наступних виборах, що Залужний зараз перебуває в ситуації Зеленського зразка 2018 року. Йому кажуть: подивися на свої рейтинги, ти ж виграєш, чому не спробувати.
Якщо ми говоримо про ситуацію в таборі Зеленського, навіть якщо він, очевидно, колосально втомився, що його команда буде робити без Зеленського? Нічого. Вона буде відтіснена, викинута з політики, ну і, можливо, з тих теплих місць, на яких вони сидять. Тому вони наполягають на участі президента.
Попри війну наприкінці 2024 року політики активізувались, але потім стало зрозуміло, що вкрай швидкого миру не буде. На якій стадії зараз наші політичні партії?
Політики про ці вибори, очевидно, думають. Тут мене більше турбує, що ми знову бачимо відкрите протистояння Зеленського і Порошенка. Давайте бути чесними, тут більше відповідальності лежить на владі.
