Снаряди не доходять до позицій: де збоїть ланцюг постачання – коментар Тараса Жовтенка до розслідування NYT
Американське видання The New York Times опублікувало розслідування, у якому йдеться про можливі проблеми з постачанням озброєння для України. Журналісти зазначають, що частина контрактів укладалася не безпосередньо з виробниками, а через посередницькі компанії, що призводило до переплат і затримок у поставках. Також у матеріалі зазначається, що деякі збройні угоди були оплачені авансом, але озброєння так і не надійшло до українських військових. Про те, як американське розслідування стосується українських реалій, які проблеми існують у ланцюгах постачання зброї та чому Україні потрібна власна система контролю і перевірки якості – в етері Олекси Кібкала на 24 Каналі розповів (з 9:20 хв.)безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи»імені Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко.
На думку аналітика, будь-яке розслідування американського видання варто читати в ширшому контексті.
«Варто пам’ятати, що NYT – авторитетне джерело, але воно також часто публікує матеріали, які вигідні окремим американським спецслужбам та мають внутрішньополітичне значення для американської аудиторії та адміністрації», – зазначив Тарас Жовтенко.
Він відзначив, що публікація в The New York Times має передусім американський, а не український контекст.
«Вона фактично є відсилкою до нових підходів адміністрації Дональда Трампа щодо надання військової допомоги Україні та натяком на неефективність стратегії попередньої адміністрації Джо Байдена, де було надто мало точок контролю за використанням ресурсів», – наголошує Тарас Жовтенко.
Саме цей аспект є ключовим у цій статті, вважає аналітик. Водночас, за його словами, це жодним чином не знімає самої проблеми і не означає, що те, про що йдеться в матеріалі, є неважливим чи далеким від українських реалій.
«Навпаки, затримки чи неузгодженість у постачанні озброєнь безпосередньо впливали на ситуацію на лінії фронту і на позиції, які утримують підрозділи Збройних сил України. Ми пам’ятаємо періоди, коли вирішувалося питання різних форматів постачання артилерійських боєприпасів. США тоді передавали снаряди зі своїх складів, передусім калібру 155 мм, а Європейський Союз оголосив власну ініціативу – «мільйон снарядів для України», – нагадав Тарас Жовтенко.
Він звернув увагу, що участь Європи в подоланні «снарядного голоду» була важливою, але неповною. Ініціатива «мільйон снарядів» була реалізована лише наполовину. Потім підключилася Чехія, яка взяла на себе координацію, закликавши партнерів мобілізувати фінансові та логістичні ресурси.
«Ця чеська ініціатива запрацювала. І тільки потім, коли були вирішені оперативні потреби Збройних Сил України в тому, щоб не було снарядного голоду безпосередньо на лінії фронту, почалися розмови про взаємну інтеграцію ВПК, щоб окремі країни східного флангу НАТО для нас виробляли зброю і постачали артилерію. А потім ситуацію змінили дрони і питання боєприпасів з питання №1 перетворилося на питання №2, №3. І на першу лінію вийшли саме ударні безпілотники», – розповів Тарас Жовтенко.
Аналітик визнає йдеться не лише про оперативну координацію та «снарядний голод», а про системні ризики в самих ланцюгах постачання – від укладання контрактів через посередників і затримок у логістиці до випадків переплат та постачання неякісного або несвоєчасного озброєння, які безпосередньо підривають боєздатність підрозділів на фронті.
«Коли ми контактували з міжнародними компаніями через посередників і платили їм аванси, потім з цими компаніями не було зв’язку. Було зрозуміло, що це певна схема, яка дозволяє витягати гроші з державного бюджету», – констатує аналітик.
Експерт зауважує, що у кожному такому випадку має бути відповідна реакція правоохоронних органів, щоби з’ясувати, на якому етапі допустили помилку, не перевірили компанію або неправильно оцінили результати перевірок, адже це не просто фінансова втрата, а реальна загроза забезпеченню підрозділів боєприпасами у критичні періоди.
За словами аналітика, причини проблем криються не лише у зловживанні. Міжнародні ланцюги постачання виснажені й тривалістю повномасштабної війни.
«Ми виявили, що не вистачає навіть пороху та інших критичних компонентів – і це обмежує можливості виробництва снарядів у Європі та США», – пояснює Тарас Жовтенко.
Як наслідок, навіть добрі наміри партнерів були ускладнені глобальним дефіцитом ресурсів.
Окрема тема – монополія на деякі критичні матеріали.
«Китай поки що залишається монополістом у низці важливих компонентів, від рідкоземельних металів до готових елементів для безпілотників», – зауважує експерт.
Не менше уваги слід приділяти менеджменту постачань, ніж самим контрактам, вважає експерт.
«Нам бракує менеджменту військово-технічної логістики на цивільному управлінському рівні – тих процесів, які в США відточені роками», – наводить приклад Тарас Жовтенкл.
Він додає, що важливі не лише умови закупівлі (прямі чи через посередника), а система, яка відстежує ефективність ланцюжків.
«Відлагодження механізмів логістики й постачання – своєчасного, ефективного та якісного – це точно та річ, якої ми повинні вчитися в наших західних партнерів. Їхні ВПК знаходять рішення навіть у складних умовах, і інтеграція нашого оборонно-промислового комплексу з комплексами європейських країн і США дасть нам автоматичний доступ у відлагоджені ланцюжки постачання», – вважає експерт.
Водночас, на його переконання, це не скасовує домашньої роботи – максимальної уваги до ефективності розподілу коштів і ресурсів на постачання Збройних Сил, а ще – постійного контролю якості.
«Потрібна система перевірки і моніторингу – щоби одна перевірена партія не вводила в оману. Потрібен постійний механізм, що працює на національному рівні. Тому що, нашу роботу за нас тут точно не зроблять ніхто із наших союзників. І ніякий, ні Rheinmetall, ні Boeing, ні Raytheon, вони не будуть перейматися тим, чи все добре у нас з логістикою», – наголосив Тарас Жовтенко.
За його словами, проблема ефективної системи контролю й логістики постачань, з огляду на тривалість війни, залишатиметься однією з ключових. Від неї залежить стабільність фронту і, зрештою, результат війни.
«Адже все зводиться до питання, хто втримається довше у війні на виснаження. І одним із головних чинників цієї стійкості є налагоджене постачання Збройних сил усім необхідним для перемоги», – підсумував Тарас Жовтенко.
