Тема України використовувалася в Молдові проросійськими силами як інструмент залякування – Маріанна Присяжнюк
Результати виборів у Молдові, хоч і позитивні з точки зору перемоги проєвропейських сил, є вкрай нестабільними, і незабаром можна буде стати свідками чергового електорального пекла. Журналістка Польського радіо Сніжана Чернюк поговорила з аналітикинею Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Маріанною ПРИСЯЖНЮК про інформаційну атмосферу, яка супроводжувала вибори в Молдові, і про те, чого очікувати далі, адже попереду в цій країні парламентські вибори, які є набагато більш ризикованими, якщо говорити про можливі результати.
– Наскільки Росія доклалася до цього другого туру президентських виборів своєю дезінформацією чи іншими інформаційними впливами?
– Я думаю, що інформаційно Росія доклалася максимально. Вона використовувала всі доступні канали, щоб вплинути на вибір громадян Молдови. Зокрема, фейкові новини та анонімні телеграм-канали для створення певного контексту, поширення наративів, дипломатичні канали комунікації для здійснення інформаційного тиску, наприклад, агресивні заяви Марії Захарової.
Звичайно, все це мало певний вплив на те, як виборці сприймали ситуацію, тому що вона розгорталася і навколо культивування міжнаціональної ворожнечі, і навколо певної дискредитації окремих осіб, і навколо чинної влади в досить сексистських форматах. Мая Санду – жінка-політик, і Росія часто використовує такі речі, чутливі до європейського контексту, до європейських цінностей, для створення певного негативного ореолу. Це також певні фейкові наративи про війну в Україні.
Контекст російської агресії використовується Росією в третіх країнах як своєрідний інструмент залякування, щоб тримати ситуацію під контролем. Тому я б навіть сказала, що це був основний меседж, який йшов від Росії: щоб виборці підтримали проросійського кандидата, аби уникнути повторення ситуації в Україні. Тобто, якщо дивитися з цієї точки зору інформаційних впливів, то це, звичайно, культивування негативних емоцій, в першу чергу, емоцій страху, і, звісно, помітною була тенденція до культивування національної ворожнечі і релігійної ворожнечі.
Як ми знаємо, контркандидатом Маї Санду був колишній генеральний прокурор Александр Стояногло, етнічний гагауз, і російська пропагандистська машина використовувала цей фактор для розпалювання ворожнечі між різними соціальними групами. Загравання з темою національних меншин – це, в принципі, давня російська практика, тому вона була помітна і в молдовському контексті.
– Наскільки активно російська церква Московського патріархату була залучена до виборчої кампанії?
– За останні два тижні на російську церкву не звертали особливої уваги, але я б сказала, що в молдовській ситуації церква відігравала більше корупційну роль, ніж пропагандистську. Звичайно, було поширення певних меседжів і наративів – і ця роль була відведена представництву Московського патріархату в Молдові. Але, я думаю, що головним ризиком з боку церковників була їхня участь у незаконному зборі підписів за кандидата.
Тобто більше не пропаганда, хоча вона теж була, а корупція. Російська церква в Молдові продовжувала свою «шарманку» про мир, яким його бачить Росія, про те, що Україна та Росія – це один народ, і Україні не треба було протидіяти і воювати, і що Молдова повинна зробити висновок з подій в Україні, підводячи до того, що це можна зробити, тільки підтримавши проросійського кандидата, і що це єдиний спосіб мати мир. Водночас європейську владу вона представляла як таку, що мілітаризує суспільство, підштовхує Молдову до війни і втягує її у пекло.
Це основний контекст, в якому плавали всі інші фейки, гендерна дезінформація, етнічна ненависть і так далі.
– Європейський вибір Молдови – наскільки він нівелювався російською пропагандою?
– Антиєвропейські заяви лунали постійно, і вони були пов'язані не лише з демонізацією Європи.
Існує також молдовсько-румунський контекст, який є більш локальним, але він також пов'язаний з ширшим європейським контекстом. Це єдиний культурний простір, але для Росії дуже важливо тримати Молдову на відстані від Румунії. Однак у молдовських реаліях європейська інтеграція може відбуватися лише через зближення і відновлення цього європейського простору. Тим більше, що Румунія є найближчим стратегічним партнером і сусідом, а загалом Молдова має лише двох сусідів – Україну та Румунію.
Тому маніпуляції домінують в контексті цих тенденцій, які відбуваються в сусідніх країнах і пов'язані з сусідніми країнами. В цьому контексті варто ще додати розкручування агресивної риторики стосовно теми «унірі». «Уніря» – це якраз ідеологія об'єднання, возз'єднання Молдови та Румунії, і Росія подає її як фашистську, нацистську, звинувачуючи Румунію і залякуючи молдован якимись історичними реваншистськими прагненнями Румунії, яких, звичайно, не існує, тому що це країна Європейського Союзу, цивілізований член міжнародних альянсів – НАТО та інших міжнародних організацій.
Росія використовує історичну реваншистську методологію, щоб накачувати людей ненавистю і формувати образ ворога, особливо в тих регіонах, де вона має традиційну підтримку.
– Сьогодні битва, здається, виграна, але наближаються парламентські вибори. Чи передбачаєте ви якісь нові дезінформаційні топоси або нові методи російського впливу?
– Я думаю, що Росія готувалася до цього з самого початку, і саме до парламентських виборів, тому що кожна виборча кампанія в останні роки була своєрідним тренуванням для наступної. Тобто, у 2023 році були вибори в Гагаузії, автономному регіоні у складі Молдови, де переважають проросійські настрої. І переміг кандидат від сумнозвісної мережі Ілана Шора – мережі значних обсягів підкупу виборців, про яку стало відомо достеменно зараз.
По-друге, місцеві вибори республіканського масштабу, де партія влади не отримала впевненої підтримки. І, власне, президентська кампанія. Багато хто вважає, що результати референдуму, який пройшов з відривом майже в 1% підтримки, тобто 50 на 50, стали холодним душем для влади.
І це лякає, бо тенденція всі ці роки була дуже загрозливою. У 2023 році місцеві вибори також показали дуже слабкий результат для проєвропейського уряду.
І незважаючи на те, що Мая Санду здобула таку впевнену з математичної точки зору перемогу, ситуація досить складна, оскільки її перемога була забезпечена голосами діаспори. У самій Молдові переміг Александр Стояногло.
Тобто ці люди, які підтримували Європу, які підтримували Санду, вони живуть в Європі, вони не живуть в Молдові. А те, що ми називаємо тилом України, те, що важливо для України та її національної безпеки, суспільство, яке живе по сусідству з нами, обрало Стояногло. Тому цей внутрішній соціальний конфлікт у Молдові існує. І це перше, що має занепокоїти проєвропейську владу, якщо вона має намір взяти ситуацію під контроль, тому що, я думаю, важко говорити про повну легітимність проєвропейських сил, коли всередині країни переміг проросійський кандидат. Саме це свідчить про успіхи Росії, в тому числі про успішні підходи з точки зору інформаційного втручання, з точки зору підкупу виборців, з точки зору корумпованості політиків, роботи з національними меншинами. Водночас, наприклад, ми часто чуємо, що українська громада в Молдові голосує за російських кандидатів, тоді як в Україні точиться війна. Це говориться з нотками докору в бік України. Але насправді це громадяни Молдови українського походження, з якими проєвропейська молдовська влада не працює, так само як не працює з гагаузами, так само як не працює з Придністров'ям.
Отже, для проєвропейського уряду, для Маї Санду є багато викликів, багато політик, багато стратегій, які потрібно сформувати або переглянути. І ситуація загалом залишається складною.
– Які методи російського впливу були найбільш ефективними?
– Насамперед це дезінформаційні кампанії, і найнебезпечніша з них – це, звичайно, тема агресії проти України. Ця тема використовується для залякування, і найприкріше, що це залякування часто спрацьовує, тому що всі бачать, на що здатна Росія. І іноді це працює на користь проросійського кандидата, щоб уникнути того сценарію, яким погрожує Росія. Водночас ми маємо парадокс, що під впливом таких емоцій, під впливом страху виборці обирають проросійського кандидата заради своєї безпеки або заради миру, або заради інших речей, які артикулюються в цьому контексті. Тема України використовується для залякування, і цілком вже стала окремим інструментом.