Суспільні настрої та оцінка громадянами ситуації на Донбасі - опитування на КПВВ

Опитування
Перегляди: 7037
25 квітня 2019

Опитування 800 респондентів на контрольних пунктах в’їзду-виїзду (КПВВ) у Донецькій та Луганській областях (Гнутово, Новотроїцьке, Майорськ, Станиця Луганська) було проведене Фондом «Демократичні ініціативи» 4 – 23 березня 2019 р.

Для порівняння відповідей на КПВВ із загальнонаціональними та регіональними настроями, у таблицях наводяться дані таких опитувань:

Загальнонаціональне дослідження проведено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з  соціологічною службою Центру Разумкова  з 19 по 25 грудня 2018 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Фінансування опитування здійснене в рамках проекту МАТРА Посольства Королівства  Нідерландів.

Регіональне дослідження громадської думки проведене в Донецькій та Луганській областях (на контрольованій Україною території) Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва (із залученням мережі фірми «Ukrainian Sociology Service») протягом жовтня–листопада 2018 р. Загалом у кожній з областей було опитано по 500 респондентів за вибіркою, що репрезентує доросле населення областей (за винятком окупованих територій). Вибірка  репрезентативна за такими показниками, як стать, вік, освіта та місце проживання. Похибка вибірки становить не більше 4,6%.

Регіональні опитування є частиною дослідження «Просування мирного процесу на Донбасі: залучення місцевих мешканців у формулювання можливих шляхів виходу з конфлікту», яке здійснювалося Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва за підтримки Посольства Канади в Україні.
Публічна дискусія «Суспільні настрої та оцінка громадянами ситуації на Донбасі: з якими очікуваннями, надіями та тривогами матиме справу новий Президент України» проводиться за  підтримки Посольства Канади в Україні.

  • Більшість громадян (49%), опитаних на КПВВ, стверджують, що їхнє життя протягом останніх 12 місяців погіршилося. При цьому 16% зазначили, що життя стало нестерпним, а 33% ще можуть справлятися із погіршенням життєвих умов. Разом із тим, 39% зазначили, що умови життя не змінилися, 10% відчули позитивні зміни. Решта – не відповіли.
  • Опитані на КПВВ громадяни найчастіше нарікають на загрози воєнного характеру  (поновлення бойових дій, обстріли) та обмеження можливостей швидкого та вільного пересування між населеними пунктами (48% та 42% опитаних відповідно). Така сама кількість вважає, що ці два питання залишаються не вирішеними. Другим великим блоком йдуть проблеми соціального та правового характеру. 25% громадян, опитаних на КПВВ,  важко утримувати свої родини (дітей, родичів літнього віку та інвалідів), 23% мають складнощі з отриманням медичної допомоги, 16% і 14% вказують на труднощі з пошуком роботи та отриманням справедливої зарплати. 24% стикаються з проблемами захисту своєї власності від злочинців, а 17% зазнають проблем через зловживання владою (погрози, вимагання хабарів) посадовцями по обидва боки лінії розмежування,  20% визнали труднощі у спілкуванні з родичами.
  • Водночас дослідження показало, що хоча 44% громадян, опитаних на КПВВ, часто стикаються з проблемою отримання пенсій та інших соціальних виплат, однак тільки 23% визнали, що ця проблема лишається для них невирішеною. Менш успішним, зі слів опитаних на КПВВ, є просування у вирішенні проблем, пов’язаних з оформленням різних документів (стикалися з проблемою 49%, не вирішеною вона лишилися для 38%).
  • Думки про власне майбутнє викликають у громадян, опитаних на КПВВ, почуття тривоги (53%), безвиході (41%), розгубленості (34%), страху (33%) і надії (25%). Водночас лише 38% не сподіваються на кращі зміни у своєму житті, тоді як 62% очікують змін на краще, хоча й по-різному оцінюють, коли вони настануть: 14% опитаних чекають на такі зміни вже в найближчому майбутньому, 25% думають, що зміни настануть через 2–4 роки, 23% вважають, що це можливо лише у віддаленій перспектив (5–10 років).
  • У своїх очікуваннях стосовно президентських виборів громадяни, опитані на КПВВ,  розділилися: 35% вважали, що після виборів з’явиться реальний шанс на мир, тоді як 33% взагалі нічого не чекали, 12% побоювалися відновлення бойових дій, 7% сподівалися на припинення блокади, а 15% не змогли відповісти на запитання. При цьому більшість опитаних (62%) вважали, що мешканці непідконтрольних територій мають право голосувати на виборах президента України (протилежної думки дотримувалися лише 18%). Крім того, 56% висловили особисте бажання взяти участь у голосуванні, на відміну від 36%, які такого інтересу не виявили, ще 8% – не відповіли на це запитання.
  • Ставлення громадян, опитаних на КПВВ, до можливих шляхів відновлення миру практично не відрізняється від думки респондентів, які були опитані на підконтрольних Україні територіях Донбасу. 48% готові на мир за всяку ціну (46% на підконтрольному Донбасі), але 40% вважають, що не будь-які компроміси  прийнятні (на підконтрольному Донбасі 34%), силовий варіант підтримує абсолютна меншість – 6% опитаних на КПВВ (10% на підконтрольному Донбасі). Решта 6% не визначилися. Так само відносна більшість (42% опитаних на КВПП і 48% опитаних у регіоні) підтримує відбудову нормального життя на територіях Донбасу, контрольованих  Україною, як головне рішення, що наблизить мир. Лише 23% (як і 24% загалом в регіоні) вважають, що надання «ДНР» та «ЛНР»  особливого  статусу в межах України прискорить мирне вирішення конфлікту, тоді як 16% (18% в цілому на підконтрольному Донбасі) очікують на посилення  міжнародних  санкцій, тиск міжнародних структур на Росію.
  • Порівняння думки опитаних на КПВВ та опитаних на підконтрольному Донбасі виявило відмінності у ставленні до ідеї введення миротворців та різних варіантів розміщення миротворців у регіоні. 47% громадян, опитаних на КПВВ, висловилися на користь розміщення миротворчих сил на території ОРДЛО і 40% – проти, тоді як, на підконтрольному Донбасі лише 30% висловилися за миротворців, а 47% – проти. Водночас 48% респондентів, опитаних на КПВВ, підтримали «російський варіант» розміщення миротворців на лінії розмежування (на підконтрольному Донбасі на такий варіант погодилися лише 15%) і 33% – за розміщення миротворців на усіх окупованих територіях (на Донбасі таких було 44%). Респондентів, які не змогли визначитися щодо варіантів розміщення миротворчих сил, було на Донбасі вдвічі більше (40%), ніж серед опитаних на КПВВ (20%).
  • Показовим є також порівняння відповідей респондентів на запитання про джерела отримання інформації: зокрема, 49% респондентів на КПВВ назвали російські телеканали (16% на підконтрольному Донбасі), ще 23% назвали ЗМІ «ДНР/ЛНР». Також, відчутно менше респондентів на КПВВ, порівняно з опитуванням на підконтрольних територіях вказували на різні українські ЗМІ. Нижчі показники користування інтернет-сайтами та соцмережами може пояснюватися більш старшим віком більшості опитаних на КПВВ порівняно з вибіркою в опитуванні на підконтрольних територіях.
  • Основними причинами, які змушують перетинати лінію розмежування, респонденти назвали необхідність відвідувати родичів та друзів (47%), оформлювати документи (47%), отримувати пенсію та виплати (45%), купувати необхідні товари (37%). Основними вимогами до роботи КПВВ з боку респондентів є: більша пропускна спроможність КПВВ (58%), спрощення порядку перетину (57%), гарантування безпеки (31%), більша доступність транспортного сполучення з містами на підконтрольній території (25%), створення умов для комфортного очікування у холодну/спекотну пори року (20%).
  • Соціально-демографічна структура опитаних на КПВВ відрізняється від статистичної по Україні переважанням жінок та людей старшого віку: жінки – 59%, чоловіки – 41%; громадяни молодше 30 років – 10%, віком 30–50 років – 43%, віком старше 50 років – 47%. Мовою спілкування в родині для абсолютної більшості опитаних є переважно російська – 81%, переважно українська становить  1%, а 18% опитаних вживають обидві мови, залежно від обставин.
  • Серед опитаних на КПВВ 60% вважають себе громадянами України, 18% – мешканцями регіону, громадянами РФ/СРСР вважають себе 3%, представниками своєї національності, народу – 3%, громадянами ДНР/ЛНР – 5%, важко сказати – 5%.

    ЗАВАНТАЖИТИ З ТАБЛИЦЯМИ