Стамбул-2: Кремль створює видимість процесу переговорів, щоб утримати США в грі – Марія Золкіна

У Стамбулі відбувся другий раунд переговорів між Україною та Росією, за підсумками якої пролунала домовленість про обмін полоненими окремих категорій у форматі «всіх на всіх». Що показав цей раунд переговорів і наскільки вони взагалі життєздатні, «Єдиним новинам» від Фактів ICTV  (з 03:47:10)прокоментувала Марія Золкіна, голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, дослідниця Лондонської школи економіки й політичних наук.

За совами  аналітикині, зустріч у Стамбулі радше мала демонстративний характер.

«Російська Федерація спеціально тягнула час до самої зустрічі, щоб використати її винятково  для передачі свого меморандуму про наміри, які українська сторона зі свого боку вже попередньо оприлюднювала і хотіла бачити, відповідно, напередодні зустрічі аналогічні російські пропозиції,  – пояснює Марія Золкіна. – Але російська сторона цю зустріч запланувала і використала для галочки – щоб можна було заявити, що переговори відбулися. Єдиний змістовний результат, окрім обміну окремими категоріями військовополонених — це сам факт фізичного оприлюднення і фізичної передачі російських пропозицій укладення домовленості про режим припинення  вогню і як вони загалом бачать загальнополітичний процес врегулювання конфлікту».

Позиція України, за її словами, була проста – обмінюватися документами можна й дистанційно. Росія ж використала зустріч, щоб створити видимість процесу й затягнути час,  каже експертка. На її думку, тактика Москви полягає в імітації переговорної активності, щоб утримати США в процесі, поки президент Трамп ще має до нього зацікавленість.

«Кремль помічає, що у Вашингтоні дедалі менше ентузіазму щодо перспектив укладення угоди між Україною та Росією. Якщо Трамп остаточно втратить інтерес до цієї теми, він може обрати один із двох сценаріїв розвитку подій – або посилити тиск на Росію і збільшити санкції – і це оптимістичний для нас сценарій, або ж вийти з процесу переговорів взагалі. Щоб цього уникнути, Росія розігрує карту “участі” в переговорах, не змінюючи жодної з ключових вимог», – зазначає Марія Золкіна.

Вона наголошує, пропозиції, які росіяни передали українській стороні, свідчать, що Москва не готова до реального компромісу, зокрема щодо всеосяжного режиму припинення вогню. Росіяни вже два місяці  відмовляються від  запропонованого режиму припинення вогню — всеосяжного, але на 30 днів, щоб перевірити наміри сторін, — у формулюваннях як України, так і США. Натомість у документі, переданому українській стороні, вона в доволі химерний спосіб зазначає, що готова погодитися лише на короткострокове припинення вогню — на кілька днів і винятково для обміну тілами загиблих на лінії фронту.

За словами Марії Золкіної, такі дії мають чітку мету –  стримати американську адміністрацію від більш жорстких дій щодо неї й зафіксувати російські вимоги як «початкову позицію», на яку Москва потім зможе посилатися, як це було із Мінськими домовленостями.

«Для мене ці пропозиції – реінкарнація Мінська. Це той самий стиль і ті самі вимоги, лише в новому обрамленні. Знову йдеться про переплутаний порядок дій: спочатку — політичні поступки з боку України, а тепер і військові. Росія вимагає відступу Збройних сил України — як від лінії фронту, так і від українсько-російського кордону, включно з виходом із територій, які вона незаконно оголосила своїми у власній Конституції. Паралельно висувається ціла низка політичних вимог», – розповіла аналітикиня.

Особливе занепокоєння викликає те, що у запропонованих Росією умовах більше не йдеться навіть про НАТО — акцент зроблено на цілковитий нейтралітет України, обмеження на проведення військових навчань, на чисельність армії, на виробництво та постачання зброї.

«Росії важливо, щоб Україна ніколи не  була  частиною жодного оборонного або безпекового союзу, – наголошує Марія  Золкіна. – Фактично це означає обмеження не лише українського суверенітету, а й права наших партнерів ухвалювати незалежні рішення щодо підтримки України».

Тож, підсумовуючи, дослідниця зазначила, що якби Україна  мала  повну підтримку від партнерів, особливо Сполучених Штатів, українська влада навряд чи мала б ентузіазм домовлятися про якісь тимчасові компроміси. Але в Україні є певні обставини, пов'язані з постачанням зброї,  фінансами, зі зміною риторики і позиції США,  неготовністю  Франції, Британії та Німеччини  говорити про військовий контингент для України.  Саме тому, каже  Марія Золкіна, Київ намагається перевести розмову про режим припинення вогню в максимально практичну площину.

«Тимчасове перемир’я? Добре. Але хто його моніторить, хто гарантує безпеку? Чи буде якась місія, яка реально зупинить Росію від нових атак?», – риторично запитує вона.

На її думку, Росія переоцінила можливості Трампа «натиснути» на Україну.

«Москва думала, що Трамп, натиснувши на Україну в нахабний спосіб, змусить Україну поступитися і  капітулювати перед вимогами Росії. Цього не сталося, і тепер Росія залишається при своїх максималістських вимогах до того часу, доки цей процес буде виглядати потрібним, в першу чергу, Сполученим Штатом. Я не думаю, що Україна  чіплятиметься за цей процес, якщо з нього вийдуть Сполучені Штати», – констатувала Марія Золкіна.