Що держава та місцева влада мають зробити для жінок-ветеранів - презентація

Які найголовніші проблеми непокоять жінок після повернення до мирного життя та під час військової служби? Яку оцінку вони дають державним сервісам для ветеранів АТО/ООС, і що з того для них найбільш затребуване? Які моделі сервісів варто переглянути та які нові послуги запропонувати, щоб допомога ветеранам була ефективнішою?

У Києві 12 березня презентували результати дослідження щодо статусу жінок-ветеранок і соціальних сервісів для них, яке дає відповіді на вищезазначені питання.

«Дослідження було проведене фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в межах проєкту «All4One: комплексна програма психологічної та менторської підтримки ветеранів» фонду «Східна Європа» за підтримки посольства Великої Британії», – відкрила презентацію Хелен Фейзі, заступниця Голови Місії Посольства Великої Британії. Згідно з офіційними даними, в  Україні  приблизно 12 тисяч  жінок-ветеранок АТО/ООС, які, власне, можуть мати потреби в соціальній адаптації по поверненню в тил, каже представниця Посольства. За її словами, це дослідження стало базою для створення інтегрованої моделі надання соціальних послуг для жінок-ветеранок,    яка також розробляється в межах проєкту All4One.

Наталія Слинько, програмний директор фонду «Східна Європа», зазначила, що в межах проєкту All4One реалізується декілька компонентів – як на національному рівні, так і в трьох пілотних областях – Лбвівській, Дніпропетровській та Донецькій.  На загальнонаціональному рівні вже діє цілодобова «гаряча лінія» яка надає психологічну підтримку ветеранам. В рамках програми створено й  модель «коучингової» та менторської допомоги серед ветеранів та ветеранок, які зможуть надавати психологічну допомогу своїм побратимам і посестрам. Дослідження, виконане «Демократичними ініціативами», презентує у програмі блок жіночих питань, зауважила Наталія Слинько:  «Нашим завданням було на базі цього дослідження запропонувати практичні кроки щодо вирішення цієї проблематики через систему надання соціальних послуг».

Дослідження щодо статусу жінок-ветеранок провели у січні-лютому 2020 року у Львівській, Дніпропетровській і Донецькій областях на рівні фокус-груп, методом глибинних інтерв’ю та анкетування.

Петро Бурковський, політичний аналітик фонду «Демократичні ініціативи», знайомлячи з результатами дослідження, зазначив, що допомога жінкам-ветеранкам дуже залежить від ставлення до них місцевої влади.

«Якщо у таких великих містах, як Львів, Дніпро, Маріуполь, міська влада робить кроки назустріч, то в областях отримати таку допомогу дуже важко. У Дніпрі, наприклад, повідомили, що важко ветеранам з Павлограда чи Кривого Рога доїхати до Дніпра, щоб отримати цю допомогу. Було кілька учасниць з Кривого Рога, які казали, що ставлення місцевої влади до ветеранської спільноти - майже неприховано вороже», – розповів Бурковський.

За його словами, дуже часто медичну й психологічну допомогу ветеранам формально й неякісно надають фахівці, які не розуміються на специфіці бойових дій. Також є упередженим ставлення до ветеранок з боку працедавців, коли шукають різні приводи, щоб не надати їм роботу, особливо тим, які мають дітей.

«Топові ж проблеми – це поліпшення житлових умов і проживання. Якщо їх вирішити, великий блок проблем буде знято з порядку денного», – зазначив аналітик.

Вадим Лютий, експерт із розробки інтегрованої моделі соціальних послуг, наголосив, що більшість проблем, з якими стикаються учасниці бойових дій, є результатом неможливості швидко й успішно адаптуватися до мирного життя.

На думку експерта, такій адаптації найкраще слугує надання соціальних послуг, яке є більш ефективним, ніж надання пільг. Адже люди, які отримують пільги, часто займають вичікувальну позицію у вирішенні своїх проблем. Пільги також викликають несприйняття в суспільстві.

«Сама система допомоги, побудована на пільгах, є досить ризикованою. Пільги – це надання ресурсів. І саме така допомога дуже часто створює умови для корупції, оскільки є люди, які розподіляють ці ресурси, намагаючись скористатися цим у своїх інтересах», – зазначив Лютий.

Він також вважає, що система надання соціальної допомоги є гендерно нечутливою, бо не враховує особливостей переживань жінок, їхніх специфічних проблем, потреб і зручних для жінок форм надання соціальних послуг.

«Дослідження показує, що жінки-учасниці бойових дій інакше, ніж чоловіки, переживають цей досвід і менше про нього готові ділитися. Крім того, вони зустрічаються з більшою кількістю проблем, коли повертаються додому. Оскільки вони мають швидко призвичаїтися до прийнятих в нашій культурі гендерних ролей, а вони вимагають дещо більшого від жінок, ніж від чоловіків», – зазначив експерт.

У дослідженні пропонується впровадження системи оцінки проблем і потреб ветеранок, індивідуального підходу до них, гендерний підхід до надання соціальних послуг і підготовку відповідних спеціалістів та їхню роботу безпосередньо у громадах тощо.

Юрій Горбань, речник фонду «Демократичні ініціативи», тим часом звернув увагу на те, що у ветеранок, об'єднаних у громадські організації, справи йдуть краще, ніж у тих, хто сам по собі.

«У Львові, наприклад, є ветеран-хаб, де гуртуються жінки-ветеранки. Важче у Дніпрі, але там вони гуртуються навколо Центру допомоги учасникам АТО. Найгірша ситуація на Донеччині, де ветеранки взагалі не мають громадських об'єднань», – зазначив Горбань.

За висновками експертів, система надання соціальної допомоги гендерно нечутлива, бо не враховує особливостей переживань жінок, їхніх специфічних проблем, потреб і зручних для жінок форм надання соціальних послуг.

Проведене дослідження свідчить: ветеранки інакше, ніж чоловіки, переживають цей досвід і менше про нього готові ділитися. Крім того, вони стикаються з більшою кількістю проблем, повертаючись додому.

Для вирішення проблем ветеранок пропонується впровадження системи їхньої оцінки і їхніх потреб, індивідуального розгляду, та гендерного підходу до надання соціальних послуг та підготовки відповідних фахівців для роботи безпосередньо у громадах.

Відео з презентації:

За матеріалами Укрінформу, АрміяInform, «ДІ».