Розшифровки справи «Мідас», доля Умєрова, криза в парламенті та сигнали з Європи – Олексій Гарань
«Українська правда» оприлюднила першу частину розмов, задокументованих НАБУ в межах справи «Мідас» у квартирі підсанкційного бізнесмена Тимура Міндіча. Цього разу матеріали з’явилися у незвичному форматі – не аудіозаписів, а розшифровок, які начитав журналіст Михайло Ткач. Оприлюднене містить резонансні твердження, зокрема й ті, що стосуються обороноздатності України. Водночас виникають питання до джерел витоку, мотивів публікації та обраного формату. На цьому тлі громадська антикорупційна рада при Міністерстві оборони закликала відсторонити Рустема Умєрова від посади секретаря РНБО. Там також заявили про можливі зв’язки Міндіча з компанією Fire Point і запропонували ініціювати її часткову націоналізацію.
Що означає поява цих матеріалів для політичної ситуації в країні? Чому вони оприлюднені саме у форматі розшифровок? І якими можуть бути наслідки? У цьому спробував розібратися Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий радник фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, в інтерв’ю 5 каналу.
– Пояснення полягає в тому, що насправді ці записи й розшифровки вже були передані відповідним органам – прокуратурі та адвокатам. Тобто у них уже все це є. І, мабуть, саме звідти й стався витік цих розшифровок. Тому ми отримали їх саме у вигляді текстів, адже матеріали вже були передані для ознайомлення, зокрема й адвокатам.
Щодо того, звідки це взялося, я тут пошлюся на відомого розслідувача Юрія Ніколова. Його версія така: сторін, які могли б це зробити, дуже багато. І одна з версій – що це могли зробити хтось із адвокатів фігурантів цієї справи. Тобто, можливо, викинули те, де їхній підзахисний не фігурує, щоб почорнити інших. Це можуть бути якісь маніпуляції між адвокатами, причому один проти одного.
Я б на цьому зупинився, тому що далі не виглядає так, що це НАБУ і САП. Мені здається, що НАБУ і САП діють коректно, намагаються дотримуватися закону. Якщо перше оприлюднення плівок Міндіча було для нас справді громом серед ясного неба, то це було викликано тим, що тоді збиралися арештувати керівників НАБУ і САП, і вони були змушені опублікувати частину матеріалів.
А те, що опубліковано зараз – хіба це новина? Уже давно говорилося про те, що в Міністерстві оборони за часів Умєрова відбувалися дуже непрозорі речі. Було багато скандалів із громадською радою. Ми знали про Чернишова, знали про Міндіча. У відставку пішов Єрмак – це окрема тема.
Тому тут, радше, емоційний вплив: коли ти про щось здогадуєшся, але не бачиш тексту розмов співучасників. Це як із касетним скандалом: ми й так підозрювали, що відбувається в офісі Кучми, але коли почули плівки – це стало шоком. Думаю, і зараз ситуація подібна.
Я пам’ятаю, після відставки Єрмака мене на одному з каналів запитали: «Хто наступний?» Я тоді сказав: «Умєров». Це було, здається, у жовтні. І я вже думав: «Боже, який я поганий політолог – нічого ж не відбувається, Умєров працює далі». Але зараз бачимо другу порцію – і це вже стає предметом політичних заяв та реакцій громадськості.
– Як вважаєте, чи матиме ця історія наслідки для секретаря РНБО?
– Дивіться, якщо брати суто формально, то юристи кажуть правильно: є презумпція невинуватості. Формально – що ми можемо закинути Умєрову? Але всі розуміють, що він дотичний до цього процесу. Виходячи з того, що друкувалося та обговорювалося в суспільстві, це не новина. Він безумовно пов’язаний із цими негативними процесами.
Почнемо з того, що він не організував належним чином роботу міністерства і як міністр був неефективним. Про це говорять усі, хто стежив за роботою Міноборони. А далі вже дійшло до таких схем. Тому навіть якщо зараз це ще не підтверджено вироком суду, ми розуміємо, що він у чомусь замішаний.
Тому політично це могла б бути відставка. Від кого вона залежить Умєрова? Від впертості президента. А президент, як ми бачили, дуже не любить, коли на нього тиснуть. Хоча після «картонного» Майдану він був змушений відступити, а після оприлюднення плівок Міндіча – відправити Єрмака у відставку.
Тому все залежить від Зеленського, від громадського тиску і від наших партнерів, які тоді відіграли дуже важливу роль під час «картонного» Майдану. Я, до речі, не люблю термін, назвемо його «мінімайдан». Але саме це може змусити Зеленського відправити Умєрова у відставку.
Я вважаю, що Зеленський втратив можливість перезавантажитися після відставки Єрмака. Він міг би вийти і сказати: «Нам потрібна мобілізація всіх сил, ми боремося з корупцією, давайте діяти спільно». Але ми цього не почули. Натомість почули, що винна опозиція.
Тому зараз Зеленський, як бачимо, мовчить. Він не висловлюється щодо політично небезпечних тем – так само, як мовчить про вбивства військових ТЦК. Це б’є по його рейтингу, але він усе одно мовчить.
– У нас і з парламентом усе дуже непросто. Чим далі, тим більше говорять про парламентську кризу.
– Коли припече – парламент починає працювати. Але, мабуть, правильніше говорити не про парламентську кризу загалом, а про кризу у фракції «Слуга народу». Формально вона має більшість, але через відсутність депутатів ми бачимо порожні зали і фактичне блокування роботи парламенту.
Коли постало питання про допомогу ЄС, знайшли голоси, проголосували. Потенціал є, якщо є бажання – зокрема на Банковій. Ми знаємо, що тоді з парламентом працювали і Буданов, і Арахамія, і Стефанчук.
Стосовно 90 млрд – зараз оголосили про розблокування першого траншу на закупівлю дронів. Але Bloomberg уже пише, що далі виникатимуть питання, якщо Україна не ухвалюватиме необхідних законів. Це інструмент тиску – і на парламент, і на керівництво країни.
І це не «зовнішнє управління», як казала Юлія Тимошенко. Це в наших інтересах. Нам самим потрібні ці реформи.
ЄС уже чітко заявив: авансом Україну ніхто не прийматиме. Колись ЄС обпікся на Болгарії та Румунії, які були не готові. Так, війна змінила акценти: Україні дали статус кандидата, почали переговори. Але розмови про те, що «спочатку прийміть нас, а потім ми доробимо» – не працюють.
Єврокомісарка Кос і Фрідріх Мерц уже говорили, що вступ 1 січня 2027 року – нереалістичний.
– Мерц також заявив, що Зеленському треба готувати українців до територіальних компромісів.
– Тут важливо уважно читати, що саме сказав Мерц. У нас розійшлися лише уривки його виступу. Це була не офіційна промова в Бундестазі, а зустріч у гімназії в Марсберзі.
Він сказав, що якщо Україна підпише перемир’я, а потім – мирний договір із Росією, то може виникнути ситуація, коли частина територій певний час не буде українською. Але ми ж і так розуміємо: максимум, чого можна зараз досягти – це замороження лінії фронту.
Це означає, що окуповані території тимчасово залишаться під контролем Росії. Це драматично, але наразі ми військово не можемо це змінити.
Проблема в іншому: Мерц згадав про мирний договір із Росією. Тут наша позиція має бути принциповою – ми юридично не визнаємо окуповані території російськими.
Далі він говорив про можливий референдум, мовляв, Зеленському доведеться щось пояснювати людям, якщо йтиметься про європейську інтеграцію. Але ідея референдуму взагалі-то пішла не від європейців, а від української сторони.
І тут питання – навіщо це? Або щоб тягнути час, або щоб перекласти відповідальність на народ. Але є Конституція, яка цього не передбачає.
І водночас у той же день Мерц сказав правильні речі: що територіальні питання може вирішувати лише Україна, що мають бути гарантії безпеки від США та Європи і що мир не повинен послабити НАТО та ЄС.
Тому не треба одразу кричати «зрада». Треба спокійно працювати з німцями й пояснювати свою позицію.
– І ще новина: Путін нібито запропонував Трампу перемир’я на період «дня побєди».
– Так, воєнний парад у Росії фактично скасований – техніки не буде, лише колони. І це вперше з 2007 року. Путін боїться ударів українських дронів.
Друге – він хоче показати свою «миролюбність». І, схоже, Трамп знову клюнув на цей наратив.
Але ми ж розуміємо, що це не справжнє перемир’я. Це потрібно Путіну для «побєдобєсія», щоб знову розповідати про «боротьбу з нацизмом» і про українців як «поплічників».
Як Україні реагувати? Можливо, взагалі ніяк. А можливо – дуже обережно й дипломатично. Це вже питання до наших дипломатів.
