Російський вплив у Східній Європі нікуди не зник: вивіску зняли, а структура залишилась – Маріанна Присяжнюк

Маріанна Присяжнюк, аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, координаторка проєкту «Дельта-24» у регіоні Україн–Молдова–Румуні в етері Суспільного поділилася своїми спостереженнями щодо політичних тенденцій у країнах Східної Європи. Вона звернула увагу на те, що вплив Росії в регіоні не зменшується, а лише змінює форми, використовуючи місцеві настрої.

«Ситуація у цьому регіоні залишається для України складною, тому що для нас це виклик не опинитися оточеними країнами, де приходять до влади проросійські режими», – пояснила вона.

Цього року регіон перебуває у виборчому процесі: президентські вибори у Польщі, парламентські – у Молдові, повторні президентські – у Румунії. І на цьому тлі Росія активно шукає нові форми впливу, використовуючи місцеві особливості.

«Проросійські сили використовують місцевий контекст, щоб протидіяти процесам, які направлені на солідарність з Україною, на підтримку України. Агресія Росії проти України залишається головним викликом фактично для всієї Європи, і зокрема для наших сусідів. І це основна тема, довкола якої розгортається передвиборча ситуація у цих країнах, зокрема», – наголосила експертка.

За словами Маріанни Присяжнюк, російський вплив у Молдові трансформується. Після того, як партія «Шор» була визнана неконституційною, на її місці з’явилися нові політичні проєкти з тими самими ідеологічними гравцями.

«Так на місці партії «Шор» з’явилися інші політичні проєкти, створені тими ж акторами – Іланом Шором та його фінансовими патронами з Кремля. Такий собі колективний Шор – екзальтована партія, про яку говорять як про уособлення російського впливу в Молдові», – зазначила вона.

Схожа ситуація спостерігається і в Румунії. Найбільш ультраправа партія «Альянс за єдність румунів» (AUR) та інші ультраправі політичні сили були певною мірою «ширмою» для того, щоб увібрати увесь негатив і мобілізувати електорат саме на деструктивні емоції. За словами експертки, за цією «ширмою» виростали нові проєкти, які так само транслюють кремлівську риторику та сумнівні наративи.

«За цим газлайтингом виростали зовсім нові політичні сили. Вони матимуть пристойний вигляд, не ходитимуть з вилами, не влаштовуватимуть провокації. Вони зайдуть у парламент чи займуть президентські крісла у “білих пальтах” – без гучних акцій, але з тією самою проросійською риторикою», – застерегла експертка.

Одним із таких нових гравців у Молдові є політичний блок «Альтернатива», куди увійшли відомі опоненти проєвропейського курсу – мер Кишинева Іон Чебан та колишній кандидат у президенти, який був опонентом Маї Санду, – Олександр Стояногло.

«Ці політичні сили не зіпсовані прямими контактами з Росією, вони  говоритимуть про мир і що “треба з усіма дружити”. Вони говоритимуть про повернення бізнес-зв'язків та торгівлі і що треба домовлятися. Вони говоритимуть про нейтралітет і ті самі речі, які озвучував і Шор, але робитимуть це дипломатичною мовою», – пояснила Маріанна Присяжнюк.

Ще один приклад – партія колишньої башканки Гагаузії Ірини Влах, до якої раптово перебігли три десятки «шорівців».

«Це партії, які ходять із сердечками на емблемах, створюють доброзичливий імідж. Але це не підмінює того ядра людей, які цю партію формують, тих зв'язків, які вони уособлюють й того підігравання російським інтересам, яке вони виявляють», – прокоментувала Маріанна Присяжнюк.

За її словами, насправді це можуть бути і їхні особисті інтереси, не обов’язково насаджені Росією, скажімо, міністром регіонального розвитку РФ Дмітрієм Козаком, який може «призначити» когось із проросійських діячів у Молдові, навіть не перебуваючи на її території», через впливові зв’язки.

«Йдеться про інтереси, пов’язані зі старими елітами, які формувалися протягом усіх років після розпаду Радянського Союзу. Вони виросли на певних бізнесах і часто не готові підтримувати Україну через власні фінансові інтереси. Причини можуть бути значно ширшими. Тому, коли ми говоримо про російські проксі, маємо усвідомлювати, що їхня градація дуже широка – і це розуміння є ключовим для того, щоб вибудовувати проактивну стратегію протидії. Адже в Словаччині — уряд, не надто дружній до України, у нас є режим Віктора Орбана в Угорщині. Є й сумніви щодо партії «Дія і Солідарність» чинної президентки Маї Санду – чи зможе вона здобути монобільшість у парламенті», – пояснила Маріанна Присяжнюк.

Передвиборчі кампанії в регіоні лише розпочинаються, і, за прогнозом експертки, будуть надзвичайно маніпулятивними.

«29 квітня – 100 днів, як Трамп мав завершити війну в Україні. 28-го в Румунію приїде Трамп-молодший. Це точки для політичної мобілізації. Потім 9 травня. Це все часові опори, які за політехнологічними канонами будуть використані для того, щоб мобілізувати певні настрої і скерувати їх собі на користь», – впевнена вона.

Адже ставки високі: правляча партія «Дія і Солідарність» навряд чи зможе втримати більшість у парламеніт, тож нові гравці вже активно конкурують за електорат.

Російський вплив — це не лише дезінформація, каже Маріанна Присяжнюк.

«Це не просто інформаційна війна – це інформаційно-організаційна війна, через яку вплив поширюється і через церковний контекст, і через медіа, і через інформацію, і через певні організації, зокрема ті, що були сформовані навколо інституцій “Росспівробітництва”. Формально її, начебто, закрили, але ж справа не в цій парасольковій структурі. Справа в тому, що навколо неї діяли десятки гуртків, об’єднань, де збиралися ветерани, писали якісь диктанти, організовували марші — так звані “безсмертні полки”. Уся ця організаційна структура залишилася, навіть якщо саму материнську організацію ліквідували чи просто зняли з неї вивіску», – констатувала аналітикиня,  закликаючи не недооцінювати гнучкості  російського впливу, який хоч і змінюється, проте адаптується і часто маскується під миротворчі або економічні ініціативи.