Росія намагатиметься відвертати увагу від своїх злочинів під час головування в ООН – Петро Бурковський
Про головування Росії в ООН, позицію Китаю щодо розміщення ядерної зброї Росії в Білорусі, заяви Південної Кореї та Білорусі – в інтерв’ю для марафону «Єдині новини» розповів виконавчий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Петро Бурковський.
– Що дає Росії головування в Радбезі ООН у квітні, коли ми очікуємо великих подій, зокрема, в Україні?
– Я не робив би акцент на тому, що головування Росії в Раді безпеці ООН може збігтися з великими подіями, зокрема з контрнаступом української армії, тому що ми не знаємо, які плани у нашого військового керівництва. В квітні погода ще не така хороша для подібних дій, і я думаю, що, навпаки, саме Росія спробує зробти щось схоже у квітні. Адже наближається перша річниця потоплення крейсера «Москва», а також почався відліку часу, коли Росія була змушена готуватися до відступу з Чорного моря і підписувати «зернову угоду». Крім того, Росія намагатиметься використати цей місяць для того, щоб поставити на розгляд декілька, на її думку, важливих питань. По-перше, за неформальної і непрямої підтримки Китаю порушуватиме питання про стан ядерних озброєнь у світі і про те, що Сполучені Штати ставлять під загрозу, як вважає Росія, баланс стратегічних озброєнь. Росія ще активніше спробуєте поширювати на весь світ меседжі про те, що це не вона веде війну, а колективний Захід воює проти неї. По-друге, не забуваймо, що рівно рік тому були виявлені докази воєнних злочинів російських окупантів на Київщині та інших місцях України – Чернігівщині, Сумщині тощо, тому Росія намагатиметься відвертати увагу громадськості від цих трагічних роковин і поширюватиме брехню, що це наші збройні сили чинять щось, що не відповідає міжнародному гуманітарному праву. Тобто Росія, як і завжди, використовуватиме цей місяць в усіх міжнародних інституціях, щоб брехати і звинувачувати інших у своїх власних злочинах, приховувати свої злочини і впливати на міжнародний інформаційний порядок денний. А в політичному сенсі це головування їй нічого не дасть, бо Росія ізольована в Раді безпеки ООН, де лише Китай може її підтримувати, і то поки що не так відверто.
– Якщо говорити про підтримку Китаю, то 31 березня Рада безпеки ООН збиралася на прохання України, щоб відреагувати на заяви Путіна про розміщення ядерної зброї в Білорусі, і там Китай зайняв позицію, що він не особливо підтримує цю ініціативу. Що це означає?
– Але насправді Китай там не засудив Росію. Він обмежився загальними формулюваннями, які за певного прочитання та акцентів, що будуть зроблені в китайській пресі, можна інтерпретувати, як заклик до всіх країн не розміщувати своєї ядерної зброї. Це і камінь у бік Сполучених Штатів, бо американська ядерна зброя розміщена в Італії, Греції, Німеччині. Це також повернення Китаю до своєї тези про те, що Заходу треба сідати за стіл переговорів з Росією і домовлятися про припинення війни. Однак китайська позиція полягає в тому, що ці домовленості між Росією і Заходом мають відбуватися без України. Тобто цей так званий «мирний план» спрямований на те, що має бути угода про Україну, але без України. І цей акцент, зроблений Китаєм на Радбезі ООН, ще раз підтвердив його позицію – те, що Росія погрожує ядерною зброєю – це не погроза, а захист, тому треба з нею домовлятися, щоб уникнути ядерного протистояння. Тобто Китай хоче зіграти роль «чесного маклера», «чесного брокера» між Росією і Заходом, але за рахунок інтересів України. Це велика загроза для нас, і ми над цим маємо працювати і дипломатично, і політично.
– На тлі цих подій Путін підписав на Радбезі РФ оновлену концепцію зовнішньої політики Росії. Чому саме зараз? Це якось пов'язано з головуванням Росії в Радбезі ООН?
– Саме так. Я думаю, що це і є підготовкою до головування в Радбезі ООН – інформаційно показати, чим є Росія і приховати її справжні інтереси. Дуже цікаво, що вони своїми стратегічними партнерами назвали дві країни – Індію і Китай, які в принципі не можуть перебувати в одній коаліції, бо є стратегічними суперниками, починаючи з того, що одна країна є авторитарною державою, а інша – демократією, закінчуючи тим, що вони не дуже добре ставляться одна до одної і мають територіальні претензії. Однак Росія називає їх стратегічними союзниками. І це ставка на те, щоб спробувати відколоти Індію, яка зараз вагається, і крім того, головує у G20, від західного табору, і щонайменше залишити її нейтральною, а щонайбільше – приєднати ситуативно до спілки Росії та Китаю проти Заходу в глобальній боротьбі. І, звісно, ця оновлена концепція й стосується того, що в рамках ООН будуть проведені відповідні пропозиції, щоб чітко зафіксувати і нав'язати цей поділ – що є країни, які проти західного диктату, як вони це називають, які лише захищаються, і таким чином приховати агресивні плани Росії на Україну і на Східну Європу, а Китаю – відповідно на Тайвань та деякі інші держави, якщо їм вдасться захопити Тайвань.
– Чи не бачите ви синхронізації у двох нещодавніх заявах з Північної Кореї та Білорусі, які заявили про пиху українців, які вважають, що можуть перемогти країну з ядерною зброєю, і зарозумілість президента Зеленського, який грає в азартні ігри з долею своєї країни, бо в цій грі Росію перемогти неможливо?
– Так, і ви знаєте, що є спільного між цими різними державами – вони люблять гроші. Тобто і білоруський, і північнокорейський режими, напевне, отримали якесь матеріальне заохочення, щоб зробити ці заяви саме тоді, коли Росія починає головування у Раді безпеки ООН. Тому для поширення російських меседжів у світі були використані медійні персони високого рангу, і ця технологія є інформаційною артпідготовкою до певних російських ініціатив. Тому нам нічого доброго від цього очікувати не варто, але і боятися цього не треба. Наші дипломати в ООН з цим справляться.
