Росія інвестує у все, що проти ЄС та євроінтеграції: чи вдасться Молдові вступити до Євросоюзу за пришвидшеною процедурою? – Маріанна Присяжнюк

У Молдові прокурори просять 9 років ув’язнення для очільниці автономії Гагаузія Євгенії Гуцул, яку  обвинувачують у незаконному фінансуванні проросійської партії «Шор». За даними ЗМІ, Гуцул систематично перевозила кошти з Росії для підтримки партії Ілана Шора – молдовського олігарха-втікача. Як ця ситуація вписується у політичний передвиборчий контекст країни та впливає на євроінтеграційний курс Молдови, політична аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та координаторка проєкту  «Дельта-24» про регіон «Україна-Молдова-Румунія»  Маріанна Присяжнюк, прокоментувала в інтерв’ю «Суспільному Новини».

– Що наразі відомо про справу Євгенії Гуцул?

– Прокуратура  справді вимагає 9 років ув’язнення для очільниці Гагаузії. Цей процес триває вже кілька місяців, і Євгенія Гуцул перебуває під арештом. Проглядаються плани влади довести справу до логічного завершення саме у час передвиборчої кампанії. Попри очевидну залученість Євгенії Гуцул до кримінального угруповання, підконтрольне Ілану Шору, очевидне й те, що сама чинна влада Кишинева діє з огляду на політичну доцільність, адже також готується до виборчої кампанії.

Тож  ситуація складна – поєднати справедливість із політичною доцільністю і вкласти  це у стандарти прозорого, демократичного передвиборчого процесу. Поки що це не дуже вдається. Напруга в суспільстві зростає, особливо в самій Гагаузії. Там продовжує діяти так звана «сітка Шора» – російська технологія залучення  людей, які під час президентських та  місцевих виборів голосують за кандидата, за якого їм казали в цих анонімних телеграм-каналах та інші соцмереж. І така система формувалась кілька кампаній поспіль.

Навіть якщо Гуцул усунуть, це не розв’яже проблеми, бо настрої залишаться, хай і штучно створені. І без певних спалахів емоцій в регіоні не минеться.

І ще один складний регіон на півночі Молдови  – Бєльці. Там представниці «Шору» не вдалося стати мером, але ситуація залишається напруженою. Влада там уникає активної взаємодії з місцевим населенням, що напередодні виборів створює додаткові ризики.

Тому і справа Гуцул, і її афілійованість до російського криміналітету під представництвом Ілана Шора, і вибори, які наближаються, і амбіції влади зберегти свої позиції    –  це зараз непрості виклики для Молдови.

– Чому Росія зацікавлена у підтримці саме Євгенії Гуцул  і поширенні цієї дезінформаційної кампанії  через анонімні телеграм-канали?

– Насправді Росія зацікавлена не  так у підтримці цієї кандидатки, як в просуванні тих кандидатів, які виступатимуть за перегляд курсу Молдови – від євроінтеграції до нейтралітету за формою, що за змістом  означатиме повернення до проросійського курсу. Проксі-агентами цього процесу виступатимуть усі політичні сили, що прагнуть зупинити євроінтеграційний курс і протидіють чинній владі.

Правляча партія «Дія і солідарність» і президентка Мая Санду чітко асоціюють себе з проєвропейським курсом. Тож будь-який удар по цьому курсу – це удар по владі. Наскільки виграшною була ця стратегія, важко оцінити, бо тепер ми бачимо ї її  ризики – якщо провладна партія втратить свої позиції, постраждає і європейський напрямок розвитку країни. А це вже питання національної безпеки, особливо на тлі війни в Україні.

Тож Росія активно інвестує у проєкти, спрямовані проти влади, проти ЄС і проти самої ідеї євроінтеграції. Відповідно Україна тут – одна з ключових тем.  Саме так вибудовується політична архітектура Молдови перед початком виборчого ралі.

– Ви згадали про штучно сформовані проросійські настрої в Молдові. Чи є дані, що дозволяють оцінити їхній масштаб? І яку роль у цьому відіграють наративи щодо України та війни?

– Соціологічні дослідження в Молдові проводяться досить регулярно, але зазвичай вони стосується рейтингів партій та політиків. Якщо говорити про масштаб проросійських настроїв, варто згадати результати президентських виборів 2024 року. Тоді всередині країни переміг проросійський кандидат Александр Стояногло.  Ситуацію врятувала діаспора, яка забезпечила Маї Санду остаточну перемогу.  Але це не змінює того факту, що  всередині Молдови значна частина населення підтримує або відкрито проросійську позицію, або «нейтральну».

Ці «нейтральні» наративи подаються під знайомими меседжами – «не все так однозначно», «треба зберігати нейтралітет», «є й хороші русскіє». Це впізнавані наративи,  просто адаптовані до молдовського контексту. Їх підлаштовують під інтереси окремих регіонів: півночі, Гагаузії чи центральної частини країни.

Наприклад, в Оргієві – центрі, звідки починав свою кар’єру Ілан Шор – нещодавно під час візиту прем’єр-міністра відбулися інспіровані протестні акції. У соцмережах публікували скріншоти з оголошеннями про набір «масовки» за гроші. Це, до речі, самий центр  Молдова, де  Ілан Шор досі має   симпатії. Тобто це місто стає ще  однією потенційною точкою напруги, яка  може активізуватися у найбільш чутливі моменти.

– Чи можна спрогнозувати, як подібні проросійські проєкти вплинуть на політичну позицію Молдови щодо війни в Україні? І що зараз відомо про підготовку до саміту ЄС–Молдова, який стартує 4 липня?

– Молдова готується до відкриття переговорного кластеру з ЄС як країна-кандидат, і це, мабуть, найважливіша подія для країни сьогодні.

Це справжній стратегічний момент. Згадайте нещодавній візит  представниці ЄС Каї Каллас до Кишинева, яка сказала, начебто жартома, що Молдова може вступити до ЄС уже в 2028 році, раніше, ніж передбачалося. Але я думаю, це був не жарт.

Все зводиться до того, що Молдова, швидше за все, буде прийнята до Європейського Союзу за скороченою програмою, скороченим шляхом, тоді як Україна навіть не розглядається. Було ще кілька дуже цікавих візитів, наприклад, візит міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто до Кишинева, який відкрито заявив, що варто розглянути можливість розділення України і Молдови на цьому шляху. І хоча це звучить як позиція Угорщини, подібні настрої, на жаль, поділяють й інші європейські партнери.