Площина, на яку можна діяти через молодь, – це освітні і культурні програми – Маріанна Присяжнюк

Оригінал – НСЖУ. Єва Авраменко

Мені пощастило: під час участі в проєкті CFI: Хаб «Як вдома» я познайомилася з експерткою проєкту StopFake, аналітикинею у європейському проєкті ATHENA з протидії російським інформаційним загрозам (FIMI), аналітикинею Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Маріанною Присяжнюк.

Оскільки мене, як представницю молодого покоління, дуже хвилює тема ворожих впливів на нашу молодь, звісно, не могла не скористатися нагодою і поспілкувалася з пані Маріанною. Насамперед цікавило: де ворог «підстерігає» нашу молодь? Спойлер: конкретних «засідок», як виявилося, немає. Але моя співрозмовниця розповіла про головні алгоритми, за якими діє ворожий агітпроп.

Маріанна Присяжнюк

Замість «пропаганди» – «маніпуляція»

Пані Маріанна пропонує одразу визначитися з понятійним апаратом:

– Термін «пропаганда» має негативну конотацію з історичних причин. Але з операційних причин це не лише негативна інформація чи поведінка, яка має негативні ефекти чи впливи.

Наприклад, під час пандемії Міністерство охорони здоров’я поширювало інформацію серед населення. Це могло включати пропагування вакцинації, що в широкому сенсі також можна вважати формою пропаганди.

Але вона мала на меті позитивні наслідки і позитивні зміни у суспільстві. Дуже важливо розуміти, що саме ви маєте на увазі, коли говорите «пропаганда»?

– «Російська пропаганда», – уточнюю.

– Те саме стосується і російської пропаганди. Тому що державна машина інформаційних впливів також працює з різною метою на різних рівнях, маючи різний функціонал.

Коли ми говоримо про російські інформаційні впливи, я користуюся терміном, який ввела Європейська комісія з 2021 року: FIMI (foreign information manipulation interference / іноземне інформаційне маніпулювання та втручання, – Авт.).

Це передбачає і інформаційні, і поведінкові, і організаційні впливи. Тому, виходячи з такого розуміння, ми можемо говорити і про стратегічну культуру, і про стратегічні комунікації, і про ідеологічні наративи, і про воєнну пропаганду тощо.

«Важливо розуміти контекст і природу впливів»

Експертка пропонує також розрізняти природу ворожих інформаційних впливів:

– Коли ми говоримо про військову пропаганду, про військові інформаційні впливи – це контекст гібридної війни. Коли ми говоримо про електоральний період – це контекст політичної пропаганди.

Коли ми говоримо про соціальні мережі – це речі, які ще досліджуються і змінюються. Зокрема, з точки зору понятійно-категоріальних дефініцій, з точки зору розуміння механізмів, як ми це все аналізуємо.

Тобто соціальні мережі і взагалі цифровий світ у контексті пропаганди і в контексті інформаційних впливів ще формується як поле вивчення.

Всі речі важливо окреслювати відразу. Для того, щоб розуміти і аналізувати. Це безперервний процес, який не має кінця.

«Чи є молодь цільовою аудиторією – залежить від мети»

– Молодь доречно виокремлювати у всіх цих площинах, які я вам тільки що зазначила: і у контексті війни, і у контексті поширення здорового способу життя, і у маркетингу, і у контексті електоральних впливів, цифрового таргетування, – зазначає Маріанна Присяжнюк. – Звісно, значення цієї цільової аудиторії варіюється від країни до країни. Десь молодь більш політично активна, десь менш. Десь вона складає більший пропорційний відсоток від всього населення, десь менший.

Коли ми аналізуємо інформаційну кампанію чи конкретний інцидент, важливо розуміти їхню гіпотетичну мету. Як дослідник, я намагаюсь зберігати нейтральність у цьому аналізі.

Іншими словами, ми повинні з’ясувати, який предмет гіпотетично ставить перед собою ця кампанія або інформаційний вплив. І тоді вже розуміємо, чи доречно ставити собі за мету розглядати молодь як цільову аудиторію.

Коли це стосувалося, наприклад, передвиборчого періоду в таких країнах, як Україна, Молдова, Румунія, – тут молодь є не надто політично активною. І вона відрізняється тим, що довіра до демократичних інститутів у неї нижча. (Вона, в принципі, по суспільству низька, але, як правило, голосують дорослі люди, старше покоління). Звісно, молодь була цільовою аудиторією, тому що якісь політичні гравці намагалися активізувати її участь у політичних процесах.

Інші політичні гравці намагалися поширювати певні демобілізаційні настрої. Тобто вплив на будь-яку цільову аудиторію, включно із молоддю, відбувається шляхом поширення певної емоції, яка створює мобілізований або демобілізований ефект.

«Для кожної цільової аудиторії – свій інструментарій»

– Тобто спочатку мета, потім вже поділ на вікові обмеження?

– Якщо широко представити механізм аналізу інформаційних впливів, то я бачу його так. По-перше, важливо розуміти, що саме ми розглядаємо, – підкреслює експертка. – По-друге, визначити площину, в якій працюємо. По-третє, оцінити, наскільки цільова аудиторія молоді є вирішальною для процесу. Де саме інформаційна кампанія чи вплив на цю цільову аудиторію можуть мати сенс.

Для кожної цільової аудиторії є досить перевірений набір механізмів і інструментів впливу. І на політичному рівні, і на дипломатичному рівні завжди мали місце певні проєкти, наприклад, освітні програми за кордоном, заходи публічної дипломатії, які були спрямовані на молодь. Це також у широкому сенсі є пропагандою.

У контексті виборів соціальні мережі, особливо такі, як TikTok, Instagram, візуальний такий продукт більше подобається молодшим споживачам. І оскільки там переважно користувачі молодого віку, це, звісно, становить вагомий інтерес у сфері інформаційних впливів. І, відповідно, ці інформаційні впливи повинні пристосовуватися до вікової категорії тих користувачів, які становлять більшість.

Втім, тут головне питання не в віці цільової аудиторії. Тут питання мети! – наголошує пані Маріанна. – Я би підкреслила, в першу чергу, різницю між інструментарієм. Площина, на яку можна діяти через молодь, – це освітні і культурні програми.

Звісно, ми не відкидаємо соціальні мережі, але вони все ж таки дуже швидко трансформуються. Також треба враховувати, що зазвичай ними користуються не тільки молоді люди. Отже, я б не порівнювала це із класичними програмами, які таргетують молодих людей.

В принципі, таргетування молодих людей з точки зору широкого розуміння таких інформаційних впливів – це інвестування взагалі в лояльне покоління.

«Для досягнення мети створюються системи»

– Пані Маріанно, яким чином Росія намагається вплинути на молодь за межами України?

– «Россотрудничество», наприклад, проводить культурні, освітні заходи. Ну, і не дарма Росія поширює інформацію про безкоштовне навчання, про якісь безкоштовні програми на базі своїх посольств, культурних центрів.

Оцей вплив на молодих людей є найнебезпечнішим за кордоном. Ці люди надалі потенційно розглядаються як агенти впливу.

Це не просто пошук якоїсь цільової аудиторії. Мова йде про систему. Є дуже багато рівнів, як ця система формується.

Мета полягає в утриманні та просуванні політичного інтересу. Це може бути забезпечення присутності в певній країні чи середовищі, чи то у Румунії, чи і Україні, чи в Молдові з конкретними цілями. Наприклад, просування ідей «русского міра» чи чогось подібного.

І для цього створюються системи, які стабілізують цю мету. Такими системами є ініціативи, спрямовані на роботу з різними цільовими аудиторіями. Для молоді – організовують різні програми, які залучають молодих людей і формують серед них лояльність. Яка потім може зіграти дуже по-різному.

«Україні є над чим працювати»

– Ви експертка однієї з найвідоміших фактчекінгових організацій України «StopFake». Як ви оцінюєте ситуацію з протидією дезінформаційним впливам у нашій країні?

– Звісно, є за що нашу владу хвалити. Але щодо фактчекінгових стратегій, їм двійка з мінусом. Тому що інформаційне середовище абсолютно монополізоване. Взагалі «фактчекінг і влада» – це оксюморон, тому що влада максимум повинна займатися стратегічними комунікаціями у дуже прозорий спосіб, при тому з громадським контролем.

Щодо питання про державні фактчекінгові програми, я думаю, – про це навіть мова йти не може. У нас в Україні є дуже багато громадських організацій, медіа, які займаються фактчекінгом. На Заході стандарт такий, що майже кожне велике медіа має свого фахівця з фактчекінгу, який проводить експертизу матеріалу. Але, звісно, це коштує грошей, це затратно. Тому в українських реаліях поки не прижилося. І, мабуть, це не традиційно для нашого ринку мати окремого фахівця під таку роботу.

Є ще думка, що це обов’язок кожного журналіста перевіряти факти і проводити фактчекінг, вона мені ближча.

Я думаю, що в Україні є дуже розвинутий досвід за 10 років. Це перш за все проєкт «StopFake», який працює з 2014 року. Є й інші проєкти, які працюють і мають досвід, який цікавий і українським споживачам, і за кордоном. Це і програми з медіаграмотності, і програми інформаційної безпеки, і дослідження наративів, які формують взагалі уявлення про екосистему тематики інформаційних загроз.

– Щиро дякую за цікавезну розмову!