Опір агресору, волонтерство, обстріли інфраструктури: як повномасштабна війна вплинула на життя українців

Опитування
Перегляди: 1731
24 лютого 2023
Read this article in English

Опитування у макрорегіонах України проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова за підтримки програми MATRA з 13 по 21 грудня 2022 року.  Опитування методом face-to-face проводилося у:

  • Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій областях (Західний макрорегіон);
  • Вінницькій, Житомирській, Київській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській областях, а також в місті Києві (Центральний макрорегіон)
  • Миколаївській, Херсонській та Одеській областях (Південний макрорегіон);
  • Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській областях (Східний макрорегіон).

Опитування проводилося за стратифікованою багатоступеневою  вибіркою. Структура вибіркової сукупності відтворює демографічну структуру дорослого населення територій, на яких проводилося опитування, станом на початок 2022 року (за віком, статтю, типом поселення).  

Опитано 2018 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Разом з тим, додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян.

Зміст

  1. Основні результати дослідження.
  1. Таблиці розподілів відповідей респондентів.

Основні результати дослідження

Майже чверть (24%) українців сказали, що хтось із їхніх родичів був мобілізований до підрозділів Сил оборони України, також 18% респондентів відзначили, що хтось із їхніх рідних добровільно приєднався до лав ЗСУ чи інших підрозділів. Волонтерська діяльність у різних формах та на різних рівнях також стала частиною життя багатьох українців після початку повномасштабного російського вторгнення.

            Очікувано більше тих, хто не воліє долучатися до волонтерства, серед громадян, які низько оцінюють свій матеріальний стан. Однак це не повною мірою пояснює регіональні відмінності, адже опитування не показало суттєвої відмінності у самооцінці матеріального стану між мешканцями різних макрорегіонів.

            Суттєво менша долученість до волонтерства та прагнення надавати допомогу своїй армії та співгромадянам спостерігається серед людей, на погляди яких вплинула російська пропаганда. Наприклад, серед тих, хто погоджується з російською інтерпретацією Революції Гідності як «державного перевороту», більше тих, хто не воліє допомагати Силам оборони України чи ВПО. Нагадаємо, що загалом по країні цей пропагандистський меседж досі підтримують близько 12%, при цьому серед мешканців Півдня та Сходу України погоджуються з цим близько 23%, але й там вони не становлять більшості.

  • Більшість українців (близько 71%) позитивно або задовільно оцінюють підготовку місцевої влади у їхніх громадах до кризових ситуацій з комунальними послугами. Така оцінка домінує попри те, що найчастіше згадуваним наслідком війни для повсякденного життя громадян стали відключення електрики. Вочевидь причиною цього є те, що українці вважають головним винуватцем відключень електроенергії російську федерацію, яка здійснює обстріли критичної інфраструктури України.

Частка негативних оцінок суттєво не відрізняється між регіонами України. Різницю оцінок спричиняє радше не об’єктивна ситуація із вимкненням електроенергії в різних регіонах, а те, як люди пояснюють собі причину відсутності світла. Як і у попередньому питанні, люди, на погляди яких вплинула російська пропаганда, вочевидь рідше покладають відповідальність на агресора. Тому бачимо дещо більше негативу в оцінках таких людей підготовки української місцевої влади до подібних криз. Але навіть серед людей з такими поглядами більшість оцінюють дії української місцевої влади позитивно чи принаймні задовільно.

  • Серед видів допомоги, які були б доречними для їхніх родин, українці найчастіше називали допомогу, пов’язану із поліпшенням їхнього матеріального стану: субсидії на комунальні послуги, пряма грошова допомога, пільги на придбання ліків, забезпечення харчовими продуктами. Запит на такі види допомоги є очевидним наслідком погіршення стану української економіки та зниження купівельної спроможності громадян. Серед старших поколінь запит на таку допомогу був більшим, аніж серед молодших поколінь, з огляду на менший рівень доходів людей старшого віку. Порівняно більше серед молоді й тих, хто не потребував ніякої допомоги з боку держави (близько 30%), тоді як серед найстаршої вікової категорії таких було тільки близько 14%.

Те саме стосується і проявів корупції у державних органах та установах: українці особисто майже зовсім не стикалися із корупцією у згаданих установах. Варто відзначити, що такі результати опитування не можуть бути об’єктивною оцінкою діяльності відповідних органів та установ та не свідчать, що проявів корупції чи неналежного виконання обов’язків у цих органах не існує. Просто більшість  громадян зазначила, що  не стикалися з такими проявами у власному досвіді.

Пресреліз з таблицями розподілів відповідей.