НАТО в Києві: Європі потрібен український досвід протидії Росії – Тарас Жовтенко

Представники 32 країн-членів НАТО разом з адміралом Джузеппе Каво Драгоне зустрілися з Головнокомандувачем ЗСУ Михайлом Драпатим у Києві, щоб обговорити ситуацію на фронті, воєнні пріоритети України та уроки війни, важливі для посилення готовності Альянсу. За словами глави місії України при НАТО Альони Гетьманчук, це перший за вісім років візит Військового комітету НАТО до України.  
Як наголосив етері  телеканалу «Ми – Україна» Тарас Жовтенко, безпековий аналітик  Фонду «Демократичні ініціативи», візит європейських військових керівників свідчить не лише про підтримку України, а й про зростання практичної зацікавленості Європи в українському військовому досвіді. 

За його словами, йдеться вже не лише про політичні заяви щодо майбутнього членства України в НАТО. Альтернативні формати безпекової співпраці поступово переходять у практичну площину.

«Непублічно такі альтернативні формати, вони не просто проговорюються і пропрацьовуються, вони на практиці починають реалізовуватися. Тому що, з одного боку, такий візит – це якраз прояв зростаючої європейської суб'єктності», – наголосив Тарас Жовтенко.

Аналітик звернув увагу, що до Києва цього разу приїхали передусім європейські генерали, а не американський головнокомандувач силами НАТО в Європі. На його думку, це важливий сигнал того, як європейські країни реагують на політику адміністрації Дональда Трампа.

«Частиною цієї новоусвідомленої європейської суб'єктності є якраз потреба в українському досвіді. Є потреба в нашій експертизі і в тому, що є спільне розуміння: лише спільними зусиллями ми з нашими європейськими союзниками можемо щось протиставити в плані такого стратегічного балансу російській ескалації», – пояснив експерт.

За словами експерта, Росія дедалі активніше спрямовує свої дії не лише проти східного флангу НАТО, а й проти центральних та західноєвропейських країн – європейського ядра Північнатлантичного альянсу. І хоча нині Кремль використовує переважно гібридні інструменти, саме український досвід показує, наскільки небезпечним може бути подальший розвиток таких атак.

«В Україні Росія теж починала саме з гібридних операцій, а далі вже це все переросло в повномасштабну війну. Тому європейські військові керівники чудово усвідомлюють всю загрозу ситуації, вони чудово усвідомлюють потребу в українському досвіді і в співпраці з Україною в цьому практичному вимірі», – зауважив Тарас Жовтенко.

Причому, за його словами,  Україна має досвід протидії російським гібридним операціям значно довший, ніж досвід повномасштабної війни.

«Якщо з російськими повномасштабними конвенційними військовими операціями ми маємо справу з лютого 2022 року, то досвід нашої протидії російським гібридним операціям сягає аж лютого 2014 року. Тобто тут наша експертиза є ще більш повною. Враховуючи те, що Росія використовує той самий набір інструментів і практично ту саму стратегію і логіку і проти нас, і проти європейських країн НАТО, нам тут є чим поділитися з нашими європейськими союзниками», – стверджує аналітик.

Йдеться не лише про обмін військовими технологіями чи озброєннями. Одним із ключових напрямів співпраці Тарас Жовтенко називає взаємодію спеціальних служб, розвідувальних і контррозвідувальних систем:

«Якщо ми говоримо про протидію російській гібридній загрозі, то тут йдеться не стільки навіть про допомогу в звичайних озброєннях, які дуже корисні нашим захисникам, нашим Збройним силам, а йдеться про інтеграцію наших потенціалів на рівні спеціальних служб, розвідувальних, контррозвідувальних систем і так далі».

На думку експерта, така співпраця може стати одним із елементів посилення європейської безпеки на тлі невизначеності щодо готовності США реагувати на гібридні загрози проти своїх союзників.

«Європейські союзники чудово розуміють, що на американців розраховувати точно не потрібно. І їхній єдиний союзник з реальним практичним досвідом протидії цим гібридним інструментам кремлівським – це, власне, Україна і наші сили безпеки, наші сили оборони. І отому ми, таким чином, можемо посилити, з одного боку, цю безпекову суб'єктність Європи, а з іншого боку, об'єднавши наші зусилля і ресурси, ми зможемо більш ефективно протистояти цій черговій хвилі ескалації з боку путінського режиму і кремлівських спецслужб», – наголосив аналітик.

Цей процес відбувається на тлі особливої зовнішньополітичної логіки Дональда Трампа, яка, за оцінкою Тарас Жовтенка, значною мірою визначається його бізнесовим світоглядом. Саме ним експерт пояснює, зокрема, готовність американського президента підтримувати особисті контакти з Владіміром Путіним, навіть попри російську ескалацію.

«Для теперішнього американського президента зовнішня політика США і безпекова політика США – це просто-напросто продовження його бізнесу з нерухомістю в Нью-Йорку. Тобто для Трампа весь світ – це Великий Нью-Йорк, інші країни – це будиночки, об'єкти нерухомості, які можуть належати або Дональду Трампу в його сфері впливу», – акцентував експерт.

На його думку, така логіка суттєво відрізняється від традиційного підходу до міжнародної безпеки, де ключову роль відіграють не особисті стосунки лідерів, а національні інтереси держав.

Окремою проблемою залишається ефективність санкційного тиску на Росію. Тарас Жовтенко наголошує, що навіть спільні санкційні рішення західних партнерів значною мірою залежать від готовності кожної окремої держави забезпечувати їх виконання.

«На рівні цілої організації в Європейському Союзі немає жодних механізмів, жодних інструментів  примусити   будь-яку країну-члена, яка ухиляється від дотримання цих санкцій, дотримуватися їх. Тобто це все віднесено на рівень національний кожної країни-члена Європейського Союзу», – пояснив Тарас Жовтенко.

Тому, вважає експерт, Україні варто посилювати роботу безпосередньо з тими державами, через які відбувається обхід санкцій, одночасно зміцнюючи власний оборонний потенціал.

«Нам треба працювати індивідуально з кожною країною, де ми бачимо активний обхід санкцій з боку путінського режиму. І, насправді, проти Росії завжди працювало, працює і працюватиме правило, що найкращий захист – це, в першу чергу, вміння наносити удар, не обов'язково у відповідь, але превентивний, і той, який агресор точно буде відчувати і враховувати у своїх майбутніх стратегіях», – підсумував Тарас Жовтенко.