Події
Перегляди: 3144
24 грудня 2018

Надія й тривога: соціологи діагностували стан українського суспільства

Українці оцінюють своє життя як важке. Вони переважно зневірені в можливості впливати на владу, водночас  не збираються виходити на протести. Надія й тривога  –  почуття, які висловлюють люди  щодо майбутнього України. Такі  дані оприлюднив Інститут соціології НАН України під час публічної дискусії  «Моніторинг’2018: основні тенденції змін громадської думки», яка відбулась 21 грудня 2018 р.

 Моніторинг соціальних змін – унікальне  дослідження громадської думки, яке Інститут соціології проводить, починаючи з 1994 року, каже старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна.

«Щороку за єдиною методикою  громадянам ставлять ті самі запитання – які ми, як себе ідентифікуємо, як оцінюємо своє життя і ситуацію у суспільстві, кому довіряємо та на що сподіваємося, як ми змінюємося і чи змінюємося взагалі?  Це дає змогу побачити динаміку громадської думки, виявити суперечності та проблеми розвитку суспільства, адже й рушієм, і гальмом перетворень є насамперед люди», –  пояснює мету дослідження соціолог.

Про тенденції у політичному житті суспільства, що  їх вимірює Моніторинг Інститут соціології, розповів завідувач відділу соціологічно-політичних процесів Інституту соціології НАН України Олександр Вишняк.

«В оцінці політичної ситуації загалом виокремлюється 2014-й  рік – рік Революції та початку війни на Донбасі, коли більше половини громадян вважали політичну ситуацію в країні критичною, вибухонебезпечною, ще 41% – напруженою  і тільки 2% – благополучною чи спокійною.  Починаючи з 2015 року, ситуація почала поступово стабілізуватися. І хоча в нинішньому році оцінки ще не зрівнялися з 2013-м, дореволюційним і довоєнним роком, але вони вже суттєво наблизилися до них і, скоріше за все,  в 2019 році ситуація повернеться до тієї, яка була характерна для мирних років», – прогнозує соціолог.

Щодо ідеологічних преференцій, то політика декомунізації, яку за останні пʼять років проводили Президент Порошенко, Верховна Рада України та уряди  Яценюка і Гройсмана,  привела до  суттєвого падіння комуністичної ідентифікації громадян, каже соціолог.

Фактично вона опустилася до рівня 3% і уже є маргінальною,  значно  поступившись таким орієнтаціям,  як національно-демократична, соціал-демократична і соціалістична.  Причому останні дві  залишаються стабільними.

«Тенденція така – комуністи  «падають», але інші політико-ідеологічні орієнтації суттєво не зростають. Натомість помітно росте деідеологізація громадян», – наголосив Олександр Вишняк.

Що стосується довіри до державних та політичних інститутів України, то тут тенденції ті самі, що  й в усі попередні роки незалежності держави, каже Олександр Вишняк.

«Довіра до президента та Верховної Ради завжди була найвищою у першому році після їх обрання, а після цього з кожним роком рівень довіри суттєво знижувався. У Леоніда Кучми в 2000 році було 27%, а у 2004-му – 15%. Коли президентом став Віктор Ющенко,  то  2005 року йому довіряло 49% громадян – найвищий рейтинг довіри з усіх президентів, а у 2009 році – вже 23%. Так було, коли обрали Віктора Януковича,    найвищий у 2010 році –  31% населення, а в 2013 році  – лише 10%. І так само в Петра Порошенка – у 2014 році його рейтинг довіри становив 34%, а наразі – 8%», – розтлумачив експерт.

 

Рівень довіри до Кабінету міністрів України зменшувався так само, тільки трохи повільнішими темпами. Люди більше довіряють уряду не після його обрання, а у часи революцій (2004 та 2014 роки), але після цього рівень довіри все одно падає. Олександр Вишняк зазначив, що за останні п’ять років найвищій рівень довіри населення до Кабміну був у 2014 році до уряду  Арсенія Яценюк (17,2%), в часи  складної  військово-політичної ситуації в країні. А не  в 2016-му, коли обрали нового прем’єра і сформували новий уряд. 

Щодо довіри до парламенту, то тільки двічі він був суттєво високий  за останніх 20 років – у  2005-му та  2014-му роках  – обидва рази  після революцій. А не тоді коли обирався новий парламент.

 За результатами опитування, довіра до політичних партій, прокуратури та судів до і після 2013 року перебувала весь час на стабільно дуже низькому рівні – цим інституціям довіряли 5–7%. Тричі  за період 2015–2017 років зростала довіра до поліції (з 6,5% до 22,8%).  Але і це зростання  виявилось тимчасовим, бо в 2018 році рівень довіри знову суттєво знизився – до 12,5%.

Єдиний орган державної влади, до якого за останні пʼять років дуже зросла довіра, це армія, яка тримає фронт на Донбасі. Цій інституції наразі довіряють 43% українців, а у 2013 році – лише 21%. Стабільний та відносно високий рівень довіри протягом 2013–2018 років спостерігається і до місцевих органів влади, нинішнього року він становить 18,4%.

Своєю чергою, Віктор Степаненко, головний науковий співробітник Інституту соціології НАНУ, зазначив, що    одне із завдань, яке стояло після Революції гідності – зробити системні зміни в країні, до кінця виконати не  вдалося.

Самt це й засвідчують низькі оцінки демократичних інститутів  у країні.  Він пояснив,  що   розчарування стосується  лиш  якості  демократичних інститутів, які працюють в Україні, а не  загалом демократії як  політичної системи.  Адже 2/3  українців  відповідають, що  демократія  є  найкращим суспільним устроєм для будь-якої держав.

«А на тлі сталого незадоволення якістю демократичних інститутів у все ще переважно патерналістському суспільстві посилюються спокуси авторитарних настроїв та «сильної руки» як альтернативи демократії, – веде далі Віктор Степаненко. –  60,5% населення тією чи іншою мірою погоджуються з твердженням, що «для нормального розвитку країнi потрiбна «сильна рука», а не розмови про демократію».

Ще  одним фактором незадоволеності  є показники слабкої  й невиразної  власної відповідальності за  стан справ в країні, каже соціолог.

«Люди розчаровані якістю політичних інститутів,  а з іншого боку, вони доволі  поганенько погоджуються визнавати свою відповідальність за стан справ в країні. В 2013 році  67% відповіли, що не несуть ніякої відповідальності, а з 2015 року,  за  рахунок 30% людей, які визнають, що вони  несуть хоча б  часткову відповідальність,  цей показник трохи знизився», – пояснює Віктор Степаненко.

Найприкріше, відзначає експерт громадської думки, що громадяни відмовляються визнавати логічний ланцюжок залежності результату від свого вибору, відповідати за нього.

«Відголосували і забули, а  деякі навіть не можуть пригадати, за кого проголосували, – наводить парадокси громадської несумлінності соціолог. –  53% вважають, що не несуть особистої відповідальності за те, хто є президентом країни. У регіональному розрізі найбільш відповідальним є  Захід, тоді як   респонденти Донбасу  повністю відчувають свою виключність із цього процесу. 71% тут зізнається, що не несе жодної  відповідальності за вибір президента».

Але все ж цей рік відзначився  й певними зрушеннями, які  проявилися  в громадянському активізмі,  хвилі волонтерства,  в зростанні довіри до громадських організацій та  інституту волонтерства як такого, каже соціолог.

«Волонтереи  нині – серед лідерів громадської думки!», – наголосив  Віктор Степаненко.

Не менш цікаві й показники, повʼязані з самооцінкою громадян свого здоровʼя, які досліджуються Інститутом соціології  з 1992 року.

Олена Злобіна,  завідувачка відділу соціальної психології Інституту соціології НАН України, відзначила, що   нарешті вперше у  2018 році українці повернулися в 1992-й, досягши середнього балу самооцінки здоров'я  у 3,1 за 5-бальною шкалою.

«Жодного разу за всі ці роки від 1992 року такої  самооцінки не було,  – каже соціолог. – І на перший погляд здається, що   відбуваються зрушення. Але якщо перевести це питання  в європейський контекст, де з 2012 року діє європейська стратегія  здоровʼя, до якої приєналися всі європейські країни ВООЗ і  Україна зокрема,  то порівняно з країнами Європи,  у нас превалює оцінка «задовільно»,  тоді як  європейці почувають себе «добре».

Олена Злобіна також зауважила – попри те, що  субʼєктивна оцінка зростає,   оцінка більш обʼєктиних речей, як то «скільки хворий перебував на лікарняному» чи «скільки днів  хворів» –  залишається незміною, а оцінка медичного обслуговування узагалі погіршується.

«І  якщо взяти  людей, які реально хворіли, то в них оцінка медичного обслуговування як такого, що погіршилося, на 20% вища, ніж за вибіркою загалом. Більше 60% із них  не задоволені медичним обслуговуванням», – наводить невтішні цифри соціолог.

І все ж позитиви є!  «Вишенькою на торті», як сама висловилася Ірина Бекешкіна,   можуть слугувати самопочуття українців у суспільстві, які стають дедалі  сприятливішими.

Це зафіксував Інтегральний Індекс Соціального Самопочуття (ІІСС-20), який 2018 року вперше перетнув позначку умовного нуля - 40 балів.

«В Інституті соціології є Інтегральний Індекс Соціального Самопочуття – комплексний показник, який вимірюється на основі 20 параметрів, що стосуються задоволення як матеріальних, так і соціальних потреб людей. Діапазон шкали соціального самопочуття – від 20 до 60 балів; де 40 балів – середнє значення шкали (умовний нуль), який свідчить про рівновагу позитивних і негативних оцінок. Якщо ми подивимося на графік, то побачимо, що попри всі проблеми, які є в нашому суспільстві, індекс поступово підвищується, і в цьому році ми досягли 40,7 бала. Тобто ми вийшли нарешті на цей показник», – сказала Ірина Бекешкіна.

За її словами, щодо кожного з 20-ти питань за самооцінками респондентів «у нас усе потроху ставало краще».


«Якщо торік медичної допомоги не вистачало 53% громадян, то зараз таких 45% – це теж багато, але вже менше. Людям не вистачало можливості повноцінно проводити відпустку: в 2017 році не вистачало 72%, зараз їх 54% – це теж багато, але маємо реальне покращення. Повноцінного дозвілля минулого року не вистачало 49%, зараз 44%. Не вистачало можливості харчуватися відповідно до своїх смаків: в 2017 році 52%, зараз - 43%. Модного та красивого одягу торік не вистачало 35%, зараз - 29%. Тобто по всіх параметрах поступово йде поліпшення. Я би сказала: ми повземо потихеньку, але в правильному напрямку», – наголосила соціолог.

Вона додала: щодо матеріального стану ми розуміємо, що все погано, але, за даними соціологічного опитування, порівняно з минулим роком дохід на одного члена сім'ї (це і пенсії, і стипендії, і зарплати) зріс на 800 гривень. Тих, кому не вистачає на харчі, торік було 4%, зараз 3%. Таких, кому вистачає лише на продукти харчування, торік було 42%, в цьому – 32%.

«Щодо зростання. Тих, кому загалом вистачає на прожиття, в 2017 році було 32%, зараз 40%. Кому вистачає на все необхідне, але їм не до заощаджень, у 2017 році було 11%, зараз - 18%. Тобто, з одного боку, люди незадоволені, тому що вони очікували більшого, і ці очікування не справджуються, але зростання очевидне, зміни на краще є», - зазначила Ірина Бекешкіна.

Водночас вона наголосила: надзвичайно важливо те, що серед почуттів, які відчувають громадяни, коли думають про майбутнє України, домінуючою залишається надія - так відповіли 43% опитаних.

Загальнонаціональне опитування населення України проводилося на замовлення Інституту соціології НАН України 13-29 вересня 2018 р. за квотною вибіркою, репрезентативною за параметрами регіону, типу населених пунктів, статі та віку. Польовий етап дослідження здійснював Благодійний фонд "Інтелектуальна перспектива". Усього було опитано 1800 респондентів в усіх регіонах України, за винятком АР Крим та окупованих територій Донецької та Луганської областей.

За матеріалами «Демініціатив» та УКРІНФОРМ


Публічна дискусія «Моніторинг’2018: основні тенденції змін громадської думки» проводилась Інститутом соціології НАН України та Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалів заходу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Останні новини з категорії Події

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва продовжує конкурс дослідницьких робіт для молодих аналітиків/-инь з регіонів

Цей конкурс для тих, хто розуміє місцевий контекст своїх громад, прагне підвищити свій профрівень та донести рекомендації до зацікавлених ст...
30 березня 2021

Людина, соціологиня та громадська діячка – у Києві вшанували пам’ять Ірини Бекешкіної

Експерти-соціологи, громадські активісти та представники медіа поділилися своїми спогадами про діяльність та особистість Ірини Бекешкіно...
24 березня 2021

Довіра до результатів соціологічних досліджень

Презентація Володимира Паніотто на вшанування пам'яті Ірини Бекешкіної
22 березня 2021

В Україні запровадять стипендію імені Ірини Бекешкіної для молодих соціологинь

Стипендія з'явиться в межах ініціатив на вшанування пам’яті Ірини Бекешкіної.
20 березня 2021