Як війна вплинула на жінок-активісток в Україні: презентація результатів дослідження

Джерело –  ZMINA

7 березня 2025 року Центр прав людини ZMINA спільно з Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва презентували результати соціологічного дослідження про ризики, з якими стикаються жінки-активістки в Україні, і про вплив повномасштабного вторгнення на їхню діяльність.

Захід проведений за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).

Експертне дослідження провели наприкінці 2024 – на початку 2025 року, воно включало в себе глибинні інтерв’ю та онлайн-опитування жінок-активісток з 20 регіонів України, віком від 18 до 60+ років. Усього в опитуванні взяли участь 122 активістки, відбулося глибинне 31 інтерв’ю.

Більшість респонденток вважають переслідування жінок-активісток поширеним явищем: 57,4% зазначили, що вони часто зазнають переслідувань, а 44,3% вважають, що жінки-активістки стикаються з цим частіше, ніж чоловіки. Найбільш поширеними формами тиску є онлайн-залякування (80,3%), дискредитація (75,4%) та гендерна дискримінація (72,9%). Понад третина активісток (37,7%) особисто зазнавали переслідувань, причому ризики зростають у малих містах і селах.

Дослідження також виявило критичну недовіру до захисту з боку держави: 77,1% респонденток вважають зусилля держави недостатніми або відсутніми. Найбільш нагальними заходами для захисту активісток вони назвали ефективне розслідування переслідувань (86,9%), боротьбу з онлайн-атаками (81,1%) та гарантування цифрової безпеки (66,4%).

“Проведені дослідження демонструють, що громадська активність жінок зростає навіть у розпал повномасштабної війни, проте понад половину опитаних активісток уже зазнали погроз чи переслідувань, і тільки третина відчуває себе в безпеці, — пояснює аналітикиня Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва Алла Бєлошенко. — Однак їхні ініціативи досі наражаються на недосконалу систему захисту й стереотипи. Якщо ми прагнемо реальних змін, маємо посилювати правові механізми підтримки жінок-активісток і викорінювати уявлення, що обмежують їхній потенціал”.
 

Алла Бєлошенко

Крім того, понад половину опитаних вважають, що через мобілізацію чоловіків на війну для жінок-активісток з’явилося більше можливостей участі в суспільних процесах, особливо у сферах захисту прав жінок і підтримки ЗСУ. Згідно з дослідженням, основними перешкодами у професійному розвитку залишаються гендерні стереотипи та відсутність ефективних механізмів захисту з боку держави.

“Повномасштабне вторгнення змінило фокус діяльності активісток. Ми маємо помітний зсув громадської активності в бік сприяння захисту країни, але водночас немає кардинального скорочення “мирних” сфер активності. Наприклад, жодна з наших респонденток не сказала, що активність жінок у мирних сферах зменшилася, і що наявні воєнні умови перешкоджають цьому. На думку опитаних, більшість сфер активізму, поширені серед жінок з активною позицією, пов’язані з правами жінок та великою війною і її наслідками, — наголосила Ірина Юзик, проєктна менеджерка Центру прав людини ZMINA. — Що ж до заходів, на яких повинна зосередитися держава, опитані найчастіше вказують на потребу в ефективному розслідуванні погроз, нападів, встановленні винних і притягненні їх до відповідальності, а також на потребу в попередженні та реагуванні на онлайн-переслідування і цькування“.

Ірина Юзик та Алла Бєлошенко

Під час заходу журналістка Таїсія Кутузова розповіла про напад, скоєний на неї у 2020 році трьома правоохоронцями. Інцидент стався під час засідання сільської територіальної виборчої комісії, яка розглядала питання про зняття кандидата з виборів. Поліціянти застосували силу – заламали журналістці руки, відібрали камеру та пошкодили мікрофон, що стало грубим порушенням її професійних прав. Ця історія — лише один із прикладів системного тиску на жінок, які займаються активізмом та журналістикою в Україні.

Адвокатка Ольга Веретільник, яка представляє справу Таїсії Кутузової в суді, під час заходу розповіла про труднощі правового захисту жінок-активісток. Вона наголосила, що держава досі не забезпечує належного розслідування випадків нападів та залякувань.
Таїсія Кутузова, Ольга Веретільник

Захід організував Центр прав людини ZMINA за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструмента фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи і надзвичайні ситуації й використання ключових можливостей миробудівництва.

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) — це єдиний глобальний механізм, створений цілковито для підтримки участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, — це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, і працює разом із жінками на передовій заради побудови сталого миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного “Жінки, мир, безпека” й реалізовують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, які постраждали від кризи.

Ознайомитися з презентацією результатів соціологічного дослідження можна за цим   лінком.