На що Україні сьогодні слід покладатися більше: на дипломатію чи бойові дії – пояснив Тарас Жовтенко

Перебуваючи у Вашингтоні, президент Володимир Зеленський зробив декілька заяв, в одній з яких акцентував на тому, що «війна Росії проти України ближча до завершення, ніж багато хто думає». Водночас він сказав, що «у нас не так багато часу. Наступні кілька місяців будуть вирішальними».  На  що Україні сьогодні слід покладатися більше –  на дипломатію чи бойові дії?  Про це в інтерв’ю Апострофу TV  розповів в.о. виконавчого директора Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, безпековий аналітик Тарас ЖОВТЕНКО.

За його словами, розрахунок треба робити  на  інтегральне поєднання першого і другого, враховуючи як кількісний потенціал РФ – її  об'єктивно більший людський  ресурс та хоч примітивну, але масовішу у виробництві зброю, – так  і  її готовність  застосовувати  все це проти України, незважаючи ні на  внутрішньополітичні, ні на економічні чинники і ті негативні явища, які приносять із собою війна. 

«Те, що така велика країна витрачає колосальну кількість ресурсів не на забезпечення власного населення, а  насамперед на знищення країни-сусіда, і те, що російське військово-політичне керівництво демонструє готовність вкидати максимум ресурсів у війну проти України, на жаль,  свідчить про те, що суто військовими інструментами, навіть за допомогою наших союзників, ми навряд чи зможемо  принаймні в середньостроковій перспективі переломити ситуацію на фронті», – вважає Тарас Жовтенко.

Водночас політичні заяви російського диктатор та його  оточення свідчать про те, що й політико-дипломатичні інструменти  не здатні переломити ситуацію і  привести до змін, які потрібні для припинення цієї війни і встановлення справедливого миру,  каже аналітик.

На його думку, сьогодні  також важливим  є поєднання тиску на російські війська на полі бою як в Україні, так і  за межами України. І Курську операцію також слід розглядати  як інтегральну частину військового тиску в поєднанні із  політико-дипломатичним тиском на путінське оточення.

Така комбінація  здатна  переломити ситуацію, але для цього потрібно дві речі,  пояснює аналітик.  Перша річ – вогнева потужність, тобто більше потужніших боєприпасів від наших західних союзників, і друге – це політичне рішення завдавати   удари  в глибину російської території.

«Ми повинні тиснути і  загрожувати російській воєнній інфраструктурі на всій європейській частині Російської Федерації, тиснути  на Курщині й нарощувати тиск в Криму, поставивши російське військово-політичне керівництво на військово-стратегічний шпагат,  коли їм доведеться реагувати на три загрози одночасно. Перша загроза – це, власне, Курська операція і бойові дії на території Росії. Друга загроза –  удари вглиб території Росії. Третя загроза – це втрата військового контролю над Кримом і, фактично, так званим Керченським  мостом», – пояснив аналітик.

Поєднання цих трьох загроз і комбінування їх із політичним тиском   може стати відправною  точкою  для початку політичних переговорів із путінським режимом, вважає Тарас Жовтенко.