Мукачівський інцидент і його політичні наслідки

Цими вихідними днями вітчизняний інформаційний простір сколихнула новина про стрілянину в Мукачевому, учасниками якої стали місцеві правоохоронці та бійці «Правого сектора». В результаті справжніх боїв з використанням автоматичної зброї та гранатометів є постраждалі з обох боків, а також серед цивільних громадян. Деталі кривавого інциденту та причини виникнення досі з’ясовують правоохоронці. Однак, незалежно від того, які реальні мотиви стоять за мукачівською трагедією, вже сьогодні можна говорити про довгострокові політичні наслідки цього інциденту. Адже цілком очевидно, що резонансна подія може бути ефективно використана найрізноманітнішими внутрішніми політичними гравцями в Україні та міжнародними акторами на свою користь, якщо буде представлена у вигідному для цих гравців світлі і з «правильно» розставленими акцентами. Спробуємо розглянути цих найвірогідніших гравців (міжнародних та внутрішніх), що найближчим часом можуть почати спекулювати довкола теми мукачівської стрілянини.

Неочікуваний подарунок для Москви

Для російської сторони подія, що нещодавно сталась в Мукачевому, є надзвичайно цінним аргументом на користь тези про неконтрольованість політичної ситуації в Україні та водночас слугуватиме вагомим підкріпленням загального дискурсу про Україну як ‘failed state’ (держава, що не відбулась), що активно просувається та нав’язується Москвою на міжнародному рівні в контексті обговорень українського питання. Зокрема, актуальним цей прецедент є в контексті мінських перемовин і теми децентралізації влади в Україні, що гостро стоїть на порядку денному міжнародних переговорів. Росія матиме відтепер відчутно сильніші позиції для того, аби наполягати на необхідності децентралізації в світлі загроз «терору «Правого сектору». Колись гіперболізовані медіа-страшилки про «Правий сектор» набувають нової ваги на тлі події в Мукачевому і дають зайвий привід російській пропаганді вибудовувати дедалі більш апокаліптичні сценарії стосовно України, кінцевими споживачами яких будуть виступати російські громадяни та вагома частина європейського/західного політикуму.

Можлива реакція на подію з боку ЄС та США

Для Європейського Союзу мукачівський інцидент може бути ефективно використаний як виправдання їхньої стриманої політики щодо лібералізації візового режиму між Україною та ЄС. Єврочиновники тепер можуть апелювати не тільки до теми повільної імплементації структурних реформ в Україні, яка об’єктивно має досить віддалений зв’язок із питанням візової лібералізації, але й до реальних безпекових загроз для ЄС від безвізового режиму з Україною, пов’язаних із розгулом озброєних добровольчих батальйонів безпосередньо на європейському прикордонні. Окремо слід сказати про ще більше можливе послаблення позицій проукраїнського сегменту політичних яструбів у Вашингтоні, які до сьогодні активно лобіювали ідею надання Україні сучасних американських озброєнь для захисту від російської агресії в разі подальшої ескалації конфлікту на Донбасі. Ризики потрапляння такої зброї до рук добровольців, що, як тепер побачили всі, можуть вступати у відкрите збройне протистояння із правоохоронцями, можуть стати сильним стримувальним фактором для можливості надання такої зброї Україні з боку США.

Внутрішня опозиція та передвиборча кампанія в Україні

До старту виборчої кампанії залишається менше трьох місяців і тому, цілком прогнозовано, широкий спектр політичних сил, починаючи від низки теперішніх парламентських коаліційних партій (як то «Батьківщина», «Самопоміч», Радикальна партія) і закінчуючи непримиренними опозиціонерами з «Опозиційного блоку», намагатимуться капіталізувати політичні бонуси на мукачівському інциденті напередодні місцевих виборів цієї осені. Швидше за все, мукачівський прецедент активно використовуватиметься як елемент передвиборчої риторики довкола теми неефективності роботи чинної влади та її правоохоронної вертикалі зокрема. До того ж є вагомі підстави очікувати, що цей інформаційний привід політтехнологи від опозиції спробують застосувати задля продукування загальної атмосфери страху та відчуття небезпеки в суспільстві, що, як відомо, є одним з найефективніших інструментів мобілізації «свого» ядрового електорату. Про доцільність використання такого інструменту напередодні офіційного старту передвиборчої кампанії годі й говорити.

Окремо варто відзначити, що одна з новоспечених формально опозиційних політичних сил може зазнати  серйозних іміджеві втрати вже на старті передвиборчої кампанії через інцидент, що відбувся за участі «Правого сектора» в Мукачевому. Йдеться насамперед  про нещодавно зареєстровану близькими соратниками олігарха та екс-губернатора Ігоря Коломойського політичну партію «Українське об’єднання патріотів – УКРОП», деякі члени політради якої мають відверто теплі дружні стосунки із Дмитром Ярошем та іншими членами «Правого сектору». З високою часткою вірогідності можна говорити про те, що нещодавній інцидент за участі «Правого сектору» може неабияк послабити електоральні позиції амбітної партії Ігоря Коломойського напередодні місцевих виборів і, натомість, суттєво зміцнити позиції тих політичних сил, що мають більш помірковані позиції та налаштовані рішуче проти радикалізму в усіх його проявах.

Можливі наслідки для влади та громадська думка

Аналізуючи можливі політичні наслідки мукачівського кейсу в розрізі інтересів владних інститутів, можна визнати короткострокові та більш довгострокові політичні наслідки. В короткостроковій перспективі цей  інцидент, безумовно, дещо підточує позиції влади в суспільстві в сенсі її часткової некомпетентності забезпечити порядок в країні. У більш довгостроковій перспективі, в разі ухвалення Президентом та Кабміном рішучих та адекватних дій із притягнення винних у стрілянині до відповідальності,  вироблення єдиної злагодженої вертикалі в силовому блоці та роззброєння добровольчих батальйонів, можна очікувати зміцнення як реального владного потенціалу нинішніх представників цієї влади, так і їхньої підтримки на рівні суспільної думки. Цілком можливо, що резонансний інцидент у Мукачевому буде якісно зорієнтований саме на зміну цієї громадської думки в напрямку збільшення підтримки президента Порошенка в протистоянні із радикальними силами, зокрема, із представниками «Правого сектору», що вже давно ні для кого не є секретом. Поряд із цим, інцидент в Мукачевому може бути використаний Банковою як доволі цінний інформаційний привід для перегляду нещодавно запропонованих змін до Конституції України в частині децентралізації. Адміністрація Президента може зробити акцент на високих загрозах дестабілізації ситуації в регіонах, якщо центральна влада надмірно випустить ці регіони зі свого фокусу. Картинка з Мукачевого слугуватиме в даному разі прямим фактологічним свідченням реальності та об’єктивності подібних загроз. Нарешті, можна очікувати також ротацій в силовому блоці Кабміну або навіть відставки міністра МВС Арсена Авакова, довкола якого останнім часом все більше нависає загроза звільнення з посади, але дотепер вагомого формального приводу для такого звільнення не знаходилось.

* * *

Таким чином, можна стверджувати, що нещодавня резонансна стрілянина в Мукачевому, яка може й не мати реального політичного підґрунтя і  становити  собою явище суто  криміногенного характеру, може спровокувати цілком реальні та відчутні зміни політичного характеру для України як у вимірі міжнародному, так і у  внутрішньополітичному розрізі. У міжнародному вимірі мукачівський інцидент може завдати відчутної шкоди іміджевим позиціям України та послабити позиції Києва як у актуальному на сьогодні мінському діалозі, так і в контексті діалогу щодо візової лібералізації з Європейським Союзом. У внутрішньополітичному вимірі ситуація, що склалась у Мукачевому, з одного боку, дає в короткостроковій перспективі опозиційним силам можливість для передвиборчих спекуляцій та загострення критики влади як неефективної та такої, що недостатньо контролює ситуацію в державі, з іншого боку, ситуація відкриває шлях до більш рішучих дій влади у напрямку зміцнення силової вертикалі, роззброєння добровольчих батальйонів та, можливо, навіть втримання більшого сегменту впливу та контролю центру над регіонами. Принаймні громадська думка сьогодні більшою мірою підготовлена до можливості таких рішучих заходів з боку влади, ніж це було раніше.