Молдова між енергетичною залежністю та геополітичними безпековими викликами: як знайти вихід з кризи? – Маріанна Присяжнюк

Російський «Газпром» припинив постачання газу до Молдови, зокрема до контрольованого Росією Придністров'я. Цей крок спричинив безпрецедентну енергетичну кризу, яка загрожує гуманітарною катастрофою. Аналітики вбачають у цьому політичний підтекст – бажання Москви зіпсувати  рейтинг президентки Молдови Маї Санду напередодні парламентських виборів, що мають відбутися  влітку 2025 року. Ситуацію з постачанням енергоносіїв до Молдови, а також політичні та соціально-економічні наслідки для регіону в інтерв'ю РБК Україна проаналізувала політична аналітикиня  Фонду «Демократичні ініціативи», координаторкою проєкту «Дельта-24»  про регіон Україна-Молдова-Румунія Маріанна Присяжнюк.

Вона зазначила, що Росія традиційно використовує регіональні конфлікти для впливу на внутрішню і зовнішню політику сусідніх країн. Придністров'я, як і інші квазі-республіки, є інструментом тиску Москви. Крім того, план федералізації Молдови, запропонований свого часу заступник глави адміністрації президента РФ  Дмитром Козаком, передбачав посилення впливу таких регіонів на політику країни, зокрема, шляхом блокування проєвропейських реформ. Цьогорічна криза стала винятковою, оскільки вперше серйозно зачепила лівий берег Дністра.

«1 січня місцеві жителі Придністров'я і де-факто лідери Придністров'я святкували без російського газу. А в новорічну ніч головне підприємство енергетичної архітектури «МолдГРЕС» було переведено на вугілля. Ця криза матиме наслідки як для правого, так і для лівого берегів Дністра. Тому що якщо лівий берег отримував безкоштовний газ, і таким чином для населення були створені штучні умови, в яких люди не платили за тепло, воду та інші послуги, або платили дуже мало, то для правого берега цей фактор був вирішальним в контексті отримання дешевої електроенергії», – описала ситуацію в регіоні Маріанна Присяжнюк.

Ця схема сформувала залежність Молдови від російських енергоресурсів, що стало важелем тиску з боку Москви, пояснила аналітикиня.

«Звинувачення між правим і лівим берегом щодо «халяви» недоречні, тому що в цю пастку залежності була втягнута вся країна. І жоден політик не наважився б зробити крок назустріч «свободі», бо це коштувало б йому і рейтингу, і влади», – підкреслює вона.  Попри це, Маї Санду вдалося зробити деякі кроки для зменшення залежності від Росії.  Наприклад, почалося будівництво нових ліній електропередач, які безпосередньо з'єднають Молдову з Румунією. Досі, навіть купуючи електроенергію в Румунії, Молдова отримувала її через систему придністровських підприємств, що робило Молдову критично залежною від цього регіону.

Створивши штучні умови для кризи, Росія отримала додатковий інструмент впливу на політичну ситуацію в Молдові, вважає Маріанна Присяжнюк. Вона прогнозує, що це може суттєво вплинути на результати майбутніх парламентських виборів.

«Вся ця ситуація трансформується в соціальне невдоволення, негативні емоції, паніку, особливо на лівому березі, що може стати основою для активізації проросійської опозиції. Адже якщо для мітингів, підставних акцій, постановок, які ми спостерігали з 2023 року, не було реального приводу, то тепер Москва створила реальний привід, тож вплив Росії на політичні преференції буде набагато переконливішим», – пояснила експертка.

Водночас, на її думку, нинішня ситуація може стати шансом для зближення Молдови та Придністров'я.

«Це може бути вікно можливостей для маленьких кроків до зближення. Я не говорю про людей, тому що між ними немає конфлікту, я говорю про еліти. Проблема не стільки в елітах чи сепаратизмі, скільки у військовій присутності Росії. Сепаратизм є наслідком обставин, описаних вище, а також корупції та енергетичних схем, які створюють штучні умови, позбавляючи людей альтернативи. Як це буде відбуватися? Чи візьме на себе відповідальність Кишинів, чи буде проведена люстрація, чи будуть запроваджені інші механізми? Це внутрішнє питання Молдови. Але, по-перше, їй потрібно вийти з-під залежності від Росії. Україна вже створила для цього можливості і заздалегідь про них попередила. По-друге, необхідна інтеграція на рівні середнього класу та еліт, бо без цього діалог неможливий. І по-третє, на жаль, наслідки ми побачимо на парламентських виборах влітку, і нам потрібно бути готовими до цього, оскільки наступний політичний цикл, ймовірно, буде складнішим», – наголосила  Маріанна Присяжнюк.

Вона також зазначила, що на тлі цієї кризи молдовські чиновники шукають зближення з Угорщиною та Словаччиною, про що свідчить візит міністра енергетики Молдови Віктора Парлікова до Санкт-Петербурга, де він зустрівся з головою правління «Газпрому» Олексієм Міллером. 

«Після цього візиту ми дізналися, що Москва хоче, щоб Кишинів тиснув на Київ, аби транзит газу через українську територію продовжувався. Це не так, як зараз говорить «Газпром», що ми припиняємо постачання газу, бо є борг. Ні, це просто маневр, щоб зберегти обличчя. Москва ніколи не втрачає такої пропагандистської можливості. Інтерес Росії полягав у тому, щоб використати Молдову так само, як Словаччину та Угорщину», – стверджує експертка.

Вона також нагадала, що напередодні цієї події міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто відвідав Кишинів і заявив, що Угорщина не підтримуватиме європейську інтеграцію України, оскільки вона підриває енергетичну безпеку Європи. Заява прозвучала провокаційно і викликала обурення в Києві.

Таким чином, Молдова опинилася у складній ситуації, балансуючи між необхідністю співпраці з партнерами та тиском з боку Росії.

«У цій енергетичній залежності загрузили усі політичні кола. І для них це – питання виживання так само, як і для України, в певному сенсі. Різниця лише в тому, коли на тебе летить ракета або коли ти втрачаєш капітал чи своє становище в архітектурі державної влади. Очевидно, що інстинкт самозбереження і виживання стає ключовим мотиватором для молдовських чиновників. Їхні кроки – це спроба знайти “енергетичних та політичних” партнерів у складних умовах, зокрема через діалог із Фіцо в Словаччині. Однак ці контакти можуть викликати питання щодо довгострокових наслідків для євроінтеграційного курсу Молдови», – розмірковує Маріанна Присяжнюк.

Що стосується Придністров'я, то його риторика залишається обмеженою впливом Москви, пояснює вона. Лідери регіону шукають шляхи налагодження діалогу з Кишиневом і спільного тиску на Київ. Їхні позиції все ще обмежені впливом Росії та ідеологією «русского мира», за межі якої Придністров'я не може вийти.

Як наслідок, Молдова опинилася в пастці, коли необхідність вирішення енергетичних питань вступає в конфлікт з геополітичними безпековими викликами. Водночас криза відкриває можливості для внутрішньої консолідації та інтеграції суспільства і пошуку довгострокових рішень для унезалежнення від зовнішнього впливу, підсумовує Маріанна Присяжнюк.