Мережева незграбність: про заборону ВКонтакті

Перша емоційна реакція  на рішення щодо заборони на території України низки російських соціальних мереж та сервісів  була різко негативною. Здавалося б – мені що? Ніколи не була ані «ВКонтакте», ані в «Одноклассниках», а з Касперським розпрощалася одразу після анексії Криму.  Але не люблю, коли забороняють, в мене це ще з дитинства.   

Наступна думка –  що ж вони роблять? Не розраховують наслідки? Адже навіть за скромними підрахунками понад 20 млн українців є користувачами цих  мереж і сервісів. І, звісно, втрата спільного простору, в якому  люди  роками спілкувалися з колом  своїх родичів, друзів, знайомих,  необхідність змінювати поштову скриньку, на яку і після закриття будуть ще довго йти листи,  відмова від звичного шляхового дороговказу Яндексу – усе це, природно, викличе у значної частини населення зростання негативізму  до влади, яка й так не може похвалитися  високою довірою. 

А ще плюс до того природно було очікувати на реакцію відповідних вітчизняних та міжнародних  структур на обмеження свободи слова та доступу до інформації – і вони справді не забарилися.    А ще й прогнозуються певні економічні втрати.    

Словом, негативних наслідків цього рішення про блокування російських мереж та сервісів більш ніж достатньо.

Все-таки – чому ж таки рішення було ухвалене РНБО і чому Президент  ввів його у дію своїм Указом? Невже вони не передбачали шквал  невдоволення?   

Пояснення було дуже лаконічним, аж надто: питання безпеки.  А що саме? Чому? 

Стала розбиратися, благо, є де шукати. І розшукала справді переконливі аргументи. Ну от в журналі «Новое время»  (№18, с.42) читаю, що, виявляється ще у грудні 2013 року, коли повстав Майдан, ФСБ вимагала від керівництва соціальної мережі «ВКонтакте» дати їм інформацію на організаторів київського Євромайдану. Про це написав у своєму акаунті Павло Дуров, який свого часу і створив ВК. Дуров спецслужбі відмовив. Результат? Вже на початку 2014 був змушений продати свою частку у ВК. І тепер і ВК, і «Одноклассники», і mail.ru  входять у бізнесову групу, яку контролює мільярдер Алішер Усманов, наближений   до Кремля. 

Ну і як вам? Безпечно? 

Але це ще так, квіточки.  А от вже й плоди, причому у повній зрілості.  Чи багато хто з українців знає про так званий «антитерористичний пакет законів», ухвалений 6 липня 2016 року Держдумою Росії? Серед іншого – й закон, який зобов’язує (ще раз: зобов’язує) провайдерів та інтернет-компанії зберігати трафік  протягом шести місяців і надавати силовим структурам за їх запитом. Ну, і як вам це? Щоправда, збереження усього змісту трафіка відкладено до 2018 року (просто зараз немає таких можливостей), проте сама інформація про повідомлення – чиї й кому – зберігаються вже зараз.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

Фактично зовсім скоро росіян (і українців на російських мережах – теж) чекає повний контроль за користувачами Інтернету.      

Загалом було б логічно одразу після ухвалення цього закону оголосити про блокування в Україні цих соціальних мереж, давши час українським користувачах перейти на інші ресурси. Проте навіть не пам’ятаю, щоб ці скандальні закони взагалі були предметом активного обговорення в Україні. 

Загалом, ознайомившись з усім пакетом цих «антитерористичних» законів стає очевидним, що в Росії йде процес максимального закручування гайок і тотального контролю для громадянами. Не менш красномовні й тенденції – скажімо,  запропонований законопроект, щоб доступ до Інтернету був можливий лише за паспортом.

І скажіть – воно вам треба? Бути постійно фіксованим відповідними російськими спецслужбами у фас і в профіль? Не кажучи вже про те, що улюблений Яндекс дає можливість відслідковувати, хто й куди пересувається. А  mail.ru –  хто про що й кому пише.  Зізнаюся, мене й раніше напружувало, коли доводилося писати комусь із посадовців на приватну адресу mail.ru.

Отже, вважаю, що попри усі можливі негативні наслідки рішення про вихід із російських систем  соціальних мереж і сервісів було правильне і навіть дещо запізніле.  І взагалі – чому наші люди  мають спілкуватися між собою на серверах ворожої до нас країни? Ну де ж тут логіка і здоровий глузд? 

Проте все це грянуло зненацька, не підготовлено і без необхідної стадії громадських дискусій. Не було наведено чітких неспростовних фактів, чому це необхідно зробити. Не визначено чітких дат, коли  українці мають перейти у інші мережі. Не пояснено, як  перевести архіви, які містяться на російських серверах.  Тобто безпека держави була взята до уваги, а її громадяни – ні.

На жаль, слід констатувати і в багатьох інших випадках відсутність необхідної комунікації влади із суспільством, особливо коли йдеться про непопулярні рішення.

Ну от, наприклад пенсійна реформа. Скільки було обурень  лише за підозри підвищення пенсійного віку.  Зрештою, від цього відмовилися.  Не будемо посилатися на країни Заходу. Але от  чи знають наші дорогі співгромадяни, що серед усіх країн колишнього Радянського Союзу пенсійний вік у 55 років для жінок і 60 для чоловіків лишився лише в трьох країнах – Білорусі, Узбекистані і Росії.  Добре, не будемо брати за приклад країни Балтії  (Латвія – 65 років для і для чоловіків, і для жінок, Литва – відповідно, 62.5 і 60 років, Естонія – 65 і 63).  Але от: Азербайджан – 63 і 60, Арменія – 63 і 63, Грузія – 65 і 60, Казахстан – 63 і 58, Молдова – 62 і 57. І навіть у країнах з сприятливою демографічною ситуацією, з багатодітними сім’ями: і в Туркменістані, і в Таджикистані   – 63 роки для чоловіків і  58 років для жінок.  А скажіть, чи багато українців обізнані з цією статистикою?

І зазвичай так виходить, що з однієї сторони (влади) – мовчок, з іншої (опозиції) – наглий популізм.  Отже, очевидно, що вкрай необхідне обговорення із суспільством рішень, які прийматимуться у країні, бо інакше реформи будуть лише до наступних виборів. А що далі?