Кремль закопує себе все глибше і глибше — Петро Бурковський
Петро Бурковський, виконавчий директор Фонду Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва на Radio NV про ядерні погрози Дмитра Медведєва, відповідь на цю риторику американського сенатора Ліндсі Грема, як США мають діяти стосовно Росії, про вступ України до НАТО, та політику Дональда Трампа щодо війни в Україні.
Оригінал статті — на NV
Чим цікава ситуація, коли американський сенатор Ліндсі Грем жорстко відповів на чергові погрози Дмитра Медведєва застосувати ядерну зброю проти України
Американський сенатор від Республіканської партії Ліндсі Грем відповів заступнику глави Ради безпеки країни-агресора РФ Дмитру Медведєву, який погрожує ядерним ударом по Україні. За словами американського політика, застосування ядерної зброї проти України було б нападом на саме НАТО. «Моїм російським друзям, які говорять про застосування ядерної зброї в Україні: Ви маєте розуміти, що це було б нападом на саме НАТО, враховуючи близькість України до території НАТО», — написав він у Twitter.
Тут треба розуміти, що Грем — один з тих людей, які дуже давно в Сенаті. Тобто, він ніби належить до такого неформального ареопагу. До людей, які пам’ятають ще розпад Радянського Союзу, як це все сталося, як Росії тоді завдавали поразки. І він знає, що треба говорити росіянам.
Ще перед початком контрнаступальних операцій на півдні, Ліндсі Грем приїжджав в Україну і казав, що те, як Америка допомагає Україні, всі ці мільярди доларів збройної допомоги — це найкраща інвестиція, можливо, за всю історію країни у знищення ворогів Сполучених Штатів. Тобто такою малою ціною для США, без прямого втручання в конфлікт, загроза американцям — знижується. Відповідь на це в Москві завели з такою силою, що було чути аж у Пекіні. Вони тоді почали кричати, що Америка готується до третьої світової і все таке інше.
Другий момент, чому на Заході звертають увагу на Дмитра Медведєва?
Він був президентом, вважався на Заході представником так званого, як вони думали тоді, «ліберального крила» російського режиму. Зрозуміло, що вони жорстоко помилялися. Але за ним тягнеться шлейф людини, яка наближена до Путіна і до якої треба дослухатися. І коли вона щось промовляє, її треба слухати, бо це, мовляв, теж трансляція ідей Кремля.
Але чим цікава нинішня ситуація з відповіддю Грема на слова Медведєва? Тим, що заступника секретаря ради безпеки Росії, екс-президента Медведєва, фактично понизили на рівень сенатора Сполучених Штатів. Тобто, тут є така важлива річ — і в інформаційних, формальних і неформальних міждержавних комунікаціях, хто з ким комунікує.
Тобто Медведєву фактично вказали на місце, мовляв, ти будеш дискутувати виключно з одним із ста сенаторів Сполучених Штатів. Ось це твій рівень. Ось таким чином ми до тебе «серйозно» ставимося. Що ще раз підкреслює, наскільки в принципі Сполучені Штати не бояться цих політичних заяв. Насправді, США мають достатньо технічних і розвідувальних засобів, які в режимі 24 на 7 стежать за територією Росії і за будь-якими рухами навколо, біля, в напрямку чи від так званих ядерних об'єктів — шахт чи сховищ цих всіх ядерних арсеналів. І свої політичні рішення на якомусь високому рівні, чи це буде державний секретар, чи це буде міністр оборони, чи Генштабу американського, вони дуже зважують. І ось, коли робляться подібні заяви про ті чи інші ядерні рухи Росії на такому рівні, тоді це вже свідчить про те, що є якісь підстави для стурбованості та для якихось приготувань.
А коли про це говорить Ліндсі Грем, то тут просто Сполучені Штати ще раз вкотре показують місце російських верхівців, на якому рівні вони будуть з ними комунікувати. Фактично, демонструючи, що вони розуміють, що це блеф. І будь-який звук Медведєва — блеф, і що його не варто сприймати серйозно.
Ще один цікавий момент. Республіканець Ліндсі Грем разом із демократом Річардом Блюменталем, сенатором від Коннектикуту, стали співавторами резолюції Конгресу, у якій йдеться про те, що напад на Україну з використанням ядерної зброї треба розглядати як напад на НАТО з відповідною реакцією. Звісно, це політична резолюція, це не закон. Але, якщо резолюцію ухвалює парламент, то не прийнято у виконавчій владі ігнорувати такі речі. Це як політична інструкція до дій. Якщо виконавча влада це ігнорує, вона повинна йти в Конгрес і пояснювати, чому має іншу думку. І робити це публічно перед Сенатом і перед усім американським народом. Тож тепер, дивіться, яка вимальовується ситуація.
Кремль закопує себе все глибше і глибше. Ракетними ударами та атакою дронів по наших містах. Ось, Іскандером вдарили по Кривому Рогу. Загинули люди. Страшна трагедія. А давайте порівняємо це з іншою ситуацією, яка сталася 11 вересня 2001 року. Коли літаки так само вдарили в офісні будинки і в Нью-Йорку загинули тисячі людей. Величезна трагедія. Що зробили американці з організатором цих атак? Вони його знайшли і вбили. Це був терористичний акт. І тоді, скажіть, з точки зору виборців-американців, чим той акт в Нью-Йорку відрізняється від того, що зробили у Кривому Розі, що вони зробили в Маріуполі, що зробили в багатьох містах? Нічим не відрізняється. Це один і той самий акт тероризму. І тому сенатори правильно кажуть. Вони кажуть, ось у нас є терорист, його треба знищити, поки він не знищив людство. І виконавча влада має щось з цим робити.
І довго відкараскуватися від цього адміністрації Байдена не вдасться. Тому тут іде дуже серйозний, дуже цікавий внутрішній діалог всередині Сполучених Штатів. Із залученням серйозних людей з Пентагону, з державного департаменту, з Центрального розвідувального управління. У Кремля не має бути ілюзій, що там не розробляються плани про знищення Путіна. Путін — це така сама людина, яку так само можна знищити, як і Бен Ладена. Просто іншими засобами.
Зараз головний аргумент полягає в тому, що Україна не є членом НАТО і перед Україною ніхто не несе зобов’язань. Але, вибачте, текст НАТО не має жорсткої прив’язки до кожної країни. Мова про те, що кожна країна діє так, як може. І кожна країна в боротьбу настільки, наскільки вона здатна.
Під час холодної війни було чітко зрозуміло, що чекає на Радянський Союз. Тобто, що напад на Західний Берлін чи там на Данію маленьку, чи на будь-який маленький італійський острів, неважливо, грецький, турецьку територію, все це буде війна з усім НАТО. Зараз йдеться про те, що коли Путіну дати можливість зламати Україну або знищити Україну, він не зупиниться. Він піде далі і буде знищувати далі, продовжуючи використовувати ядерний шантаж.
Давайте відверто, якщо Путіна не зупинити, то це для нього говорить лише про те, що ядерний шантаж працює. Що усі ці розмови про ядерну зброю працюють. Тоді Китай використовуватиме ядерний шантаж, щоб захопити Тайвань. І ціла низка інших речей тоді виникає. Іран використовуватиме ядерну зброю, яку йому може передати РФ. Тобто світ просто може підірватися. І от є в американському естаблішменті люди і в Сенаті, і в уряді, які говорять, що якщо ми зараз не зупинимо Путіна, ми зіткнемося з кризою, яку просто не перетравимо, або яку ми не переживемо. Тому нам треба дійти на випередження.
Тому зараз йде ця дискусія про запрошення України в НАТО, що чим швидше це відбудеться (говориться про крайній термін — Вашингтонський саміт НАТО), тим менше ризику, шо весь світ буде втягнений в ядерну катастрофу. З іншого боку, не треба плекати ілюзії, бо в США ще є інша сторона. Є Трамп, який каже, що це все дурня і можна помирити Зеленського з Путіним. І такі балачки — загроза для нас. Тут теж треба працювати системно і не лише на державному рівні, щоб цій загрозі протидіяти.
