Громадянське суспільство в Україні: виклики і завдання

Опитування
Перегляди: 591
1 серпня 2018

Дослідження проведено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з  соціологічною службою Центру Разумкова  з 19 по 25 травня 2018 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 2019 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Фінансування опитування здійснене в рамках проекту  «Програма сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст дослідження є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Для порівняння наводяться результати загальнонаціонального дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з  соціологічною службою Центру Разумкова з 17 по 22 травня 2013 року.  

 

  • Більшість громадян (60%) вважає, що громадські організації потрібні в їхніх містах чи селах (18%  – не потрібні), причому це переконання в необхідності громадських організацій доволі стабільне (у 2013 році 58% опитаних вважали,  що громадські організації потрібні, 18% – що ні).
  • Водночас лише 35,5% громадян знають про громадські організації, які діють у їхніх містах чи селах, 65,5% – не знають. Порівняно з 2013 роком інформованість про місцеві організації дещо зросла, але лише на 4%.  
  • Лише 7%  громадян залучені до активної громадської діяльності – фактично стільки ж, як і в 2013 році (8%). Так само, якщо порівняти з 2013 роком, не зросло і членство у громадських організаціях та об’єднаннях: у 2018 році  не належали до жодної з організацій, об’єднань чи партій 87%, у 2013 – 85,5%.
  • Основними причинами своєї неучасті у діяльності громадських організацій громадяни вже традиційно посилаються на брак часу на таку безоплатну роботу (28%), впевненість у тому, що їхня участь нiчого не змінить (23%) та відсутність інтересу до такої роботи (22%). Щоправда, порівняно з 2013 роком, значно менше стало тих, хто не знає, як це реально зробити (21% у 2013 році і 16% у 2018).
  • Водночас  лише 36% українців відповіли, що взагалі не збираються брати участь у роботі громадських організацій. Спонукати громадян приєднатися до діяльності ГО можуть різні мотиви:  якщо діяльність організації відповідає  переконанням людини (21%), якщо така організація працює на благо України (20%), якщо організацію очолює людина, яка викликає  довіру та повагу (20%), якщо організація має репутацію ефективної і такої, що допомагає багатьом людям (19%), якщо робота в організації дозволить вирішити нагальні проблеми  родини  (19%), якщо робота в організації дасть  достойний заробіток (17%), якщо участь у її діяльності дасть  нові знання та навички (8%), якщо робота в організації зараховуватиметься до трудового стажу (10%).
  • Значна частина  громадян (42%) висловили бажання спрямувати частину своїх податків на підтримку громадських організацій, із них – 11% – на підтримку громадського сектору загалом, а 31% – певній громадській організації. Третина населення (31%) на це не згодні, вважаючи за краще, щоб  ці кошти йшли до бюджету.
  • Основними видами діяльності, якими в першу чергу повинні займатися громадські організації, населення вважає захист соцiально вразливих соцiальних груп (людей з iнвалiдністю, багатодiтних сiмей тощо) – так вважає 57% населення. Далі за мірою важливості для населення йдуть контроль за  діяльністю влади (55%, причому порівняно з 2013 роком значимість зросла на 10%), надання  людям юридичної та іншої допомоги в обстоюванні своїх прав (45%), об’єднання людей із спільними інтересами (34%),   допомога   військовим та волонтерам  у збройному конфлікті на Донбасі (31%).  
  • Абсолютна  більшість громадян (76%) вважають, що держава повинна сприяти розвитку громадянського суспільства (не згодні з цим лише 7,5%). Передусім, на думку  громадян,  держава повинна підтримувати волонтерські та благодійні організації, які  допомагають тяжкохворим та людям з особливими потребами (інвалідам) (57%), організації, які   допомагають дітям-сиротам, пенсіонерам, багатодітним та бідним родинам  (55,5%), волонтерські та благодійні організації, які допомагають військам і постраждалим внаслідок збройного конфлікту (51%), правозахисним організаціям, які борються проти порушення прав людей (42%), організаціям, які допомагають людям брати участь у вирішенні місцевих питань, здійснюють тиск та контролюють діяльність місцевих рад і місцевих голів (39,5%), організаціям, які протидіють корупції та викривають корупціонерів у владі (36%).
  • Основними формами  підтримки державою громадянського суспільства громадяни вважають  надання  фінансової підтримки у вигляді грантів, які розподіляються на конкурсній основі (48%), та вчасне реагування на звернення громадських організацій, зокрема необхідність враховувати їхні пропозиції під час ухвалення законів та рішень (48%).
  • На думку  населення, деякі  функції, що нині належать до повноважень держави, громадяни вже зараз можуть здійснювати через участь у громадських організаціях, а саме: здійснювати нагляд за якістю надання медичних послуг та дотриманням прав пацієнтів через опікунські ради і благодійні фонди у місцевих поліклініках та лікарнях  (39%), здійснювати через батьківські комітети нагляд за матеріальним забезпеченням і змістом навчального процесу у дошкільних і середніх навчальних закладах (38%), захищати свої трудові, соціальні та економічні права у стосунках з працедавцями через осередки професійних спілок та організацій (34%), вирішувати питання місцевого благоустрою через органи самоорганізації населення та місцеві ради (30%), захищати свої права у судах з допомогою правозахисних організацій (27%), здійснювати охорону порядку у складі дружин спільно із підрозділами поліції (24%).
  • 62% населення вважає, що Україні потрібні нові політичні лідери (у 2013 році так вважали 49%). Найбільш бажано, щоб ці нові лідери з’явилися  з  нових політичних сил (33,5%), вже існуючих політичних партій, де вони були не на перших ролях (30%), з організацій громадянського суспільства (28%) та кола  гуманітарної або технічної інтелігенції (26%).  Якщо порівняти з 2013 роком, істотно зросла вага організацій громадянського суспільства (на 8%), нових політичних сил (на 8%) та інтелігенції (на 6%). Найбільш підтримують появу нових політичних лідерів з організацій громадянського суспільства виборці «Самопомочі» (52%),  партії «Громадянська позиція» (38%) та партії «Слуга народу» (38%).
  • Більшість населення позитивно ставиться до того, що окремі громадські активісти стають політиками: 46% вважають, що саме так може відбутися якісне оновлення політики, а 29% певні, що серед участь у політиці громадські активісти зможуть здійснювати реальний вплив на ситуацію в країні. Противники участі громадських активістів у політиці аргументують це тим, що у громадській діяльності активісти зможуть принести більше користі і що громадські активісти не зможуть стати впливовими політиками без потужних фінансових ресурсів і корупційних зв’язків (13%). 
Top