Громадянське суспільство в Україні: виклики і завдання

Опитування
Перегляди: 6901
1 серпня 2018

Дослідження проведено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з  соціологічною службою Центру Разумкова  з 19 по 25 травня 2018 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 2019 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Фінансування опитування здійснене в рамках проекту  «Програма сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст дослідження є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Для порівняння наводяться результати загальнонаціонального дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з  соціологічною службою Центру Разумкова з 17 по 22 травня 2013 року.  

  • Більшість громадян (60%) вважає, що громадські організації потрібні в їхніх містах чи селах (18%  – не потрібні), причому це переконання в необхідності громадських організацій доволі стабільне (у 2013 році 58% опитаних вважали,  що громадські організації потрібні, 18% – що ні).
  • Водночас лише 35,5% громадян знають про громадські організації, які діють у їхніх містах чи селах, 65,5% – не знають. Порівняно з 2013 роком інформованість про місцеві організації дещо зросла, але лише на 4%.  
  • Лише 7%  громадян залучені до активної громадської діяльності – фактично стільки ж, як і в 2013 році (8%). Так само, якщо порівняти з 2013 роком, не зросло і членство у громадських організаціях та об’єднаннях: у 2018 році  не належали до жодної з організацій, об’єднань чи партій 87%, у 2013 – 85,5%.
  • Основними причинами своєї неучасті у діяльності громадських організацій громадяни вже традиційно посилаються на брак часу на таку безоплатну роботу (28%), впевненість у тому, що їхня участь нiчого не змінить (23%) та відсутність інтересу до такої роботи (22%). Щоправда, порівняно з 2013 роком, значно менше стало тих, хто не знає, як це реально зробити (21% у 2013 році і 16% у 2018).
  • Водночас  лише 36% українців відповіли, що взагалі не збираються брати участь у роботі громадських організацій. Спонукати громадян приєднатися до діяльності ГО можуть різні мотиви:  якщо діяльність організації відповідає  переконанням людини (21%), якщо така організація працює на благо України (20%), якщо організацію очолює людина, яка викликає  довіру та повагу (20%), якщо організація має репутацію ефективної і такої, що допомагає багатьом людям (19%), якщо робота в організації дозволить вирішити нагальні проблеми  родини  (19%), якщо робота в організації дасть  достойний заробіток (17%), якщо участь у її діяльності дасть  нові знання та навички (8%), якщо робота в організації зараховуватиметься до трудового стажу (10%).
  • Значна частина  громадян (42%) висловили бажання спрямувати частину своїх податків на підтримку громадських організацій, із них – 11% – на підтримку громадського сектору загалом, а 31% – певній громадській організації. Третина населення (31%) на це не згодні, вважаючи за краще, щоб  ці кошти йшли до бюджету.
  • Основними видами діяльності, якими в першу чергу повинні займатися громадські організації, населення вважає захист соцiально вразливих соцiальних груп (людей з iнвалiдністю, багатодiтних сiмей тощо) – так вважає 57% населення. Далі за мірою важливості для населення йдуть контроль за  діяльністю влади (55%, причому порівняно з 2013 роком значимість зросла на 10%), надання  людям юридичної та іншої допомоги в обстоюванні своїх прав (45%), об’єднання людей із спільними інтересами (34%),   допомога   військовим та волонтерам  у збройному конфлікті на Донбасі (31%).  
  • Абсолютна  більшість громадян (76%) вважають, що держава повинна сприяти розвитку громадянського суспільства (не згодні з цим лише 7,5%). Передусім, на думку  громадян,  держава повинна підтримувати волонтерські та благодійні організації, які  допомагають тяжкохворим та людям з особливими потребами (інвалідам) (57%), організації, які   допомагають дітям-сиротам, пенсіонерам, багатодітним та бідним родинам  (55,5%), волонтерські та благодійні організації, які допомагають військам і постраждалим внаслідок збройного конфлікту (51%), правозахисним організаціям, які борються проти порушення прав людей (42%), організаціям, які допомагають людям брати участь у вирішенні місцевих питань, здійснюють тиск та контролюють діяльність місцевих рад і місцевих голів (39,5%), організаціям, які протидіють корупції та викривають корупціонерів у владі (36%).
  • Основними формами  підтримки державою громадянського суспільства громадяни вважають  надання  фінансової підтримки у вигляді грантів, які розподіляються на конкурсній основі (48%), та вчасне реагування на звернення громадських організацій, зокрема необхідність враховувати їхні пропозиції під час ухвалення законів та рішень (48%).
  • На думку  населення, деякі  функції, що нині належать до повноважень держави, громадяни вже зараз можуть здійснювати через участь у громадських організаціях, а саме: здійснювати нагляд за якістю надання медичних послуг та дотриманням прав пацієнтів через опікунські ради і благодійні фонди у місцевих поліклініках та лікарнях  (39%), здійснювати через батьківські комітети нагляд за матеріальним забезпеченням і змістом навчального процесу у дошкільних і середніх навчальних закладах (38%), захищати свої трудові, соціальні та економічні права у стосунках з працедавцями через осередки професійних спілок та організацій (34%), вирішувати питання місцевого благоустрою через органи самоорганізації населення та місцеві ради (30%), захищати свої права у судах з допомогою правозахисних організацій (27%), здійснювати охорону порядку у складі дружин спільно із підрозділами поліції (24%).
  • 62% населення вважає, що Україні потрібні нові політичні лідери (у 2013 році так вважали 49%). Найбільш бажано, щоб ці нові лідери з’явилися  з  нових політичних сил (33,5%), вже існуючих політичних партій, де вони були не на перших ролях (30%), з організацій громадянського суспільства (28%) та кола  гуманітарної або технічної інтелігенції (26%).  Якщо порівняти з 2013 роком, істотно зросла вага організацій громадянського суспільства (на 8%), нових політичних сил (на 8%) та інтелігенції (на 6%). Найбільш підтримують появу нових політичних лідерів з організацій громадянського суспільства виборці «Самопомочі» (52%),  партії «Громадянська позиція» (38%) та партії «Слуга народу» (38%).
  • Більшість населення позитивно ставиться до того, що окремі громадські активісти стають політиками: 46% вважають, що саме так може відбутися якісне оновлення політики, а 29% певні, що серед участь у політиці громадські активісти зможуть здійснювати реальний вплив на ситуацію в країні. Противники участі громадських активістів у політиці аргументують це тим, що у громадській діяльності активісти зможуть принести більше користі і що громадські активісти не зможуть стати впливовими політиками без потужних фінансових ресурсів і корупційних зв’язків (13%). 

Останні новини з категорії Опитування

Громадська думка українців щодо святкування дати закінчення Другої світової війни у Європі

Пресреліз, підготовлено за результатами опитувань Інституту соціології НАН України, Фонду "Демократичні ініціатви", Центру Разумкова, КМІС...
8 травня 2024

Соціально-політичні орієнтації та проблеми мобілізації в Україні – загальнонаціональне опитування

Загальнонаціональне опитування проведено з 21 по 27 березня 2024 року
25 квітня 2024

Джерела інформації про війну

Загальнонаціональне опитування проведено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разум...
18 квітня 2024

Повоєнне відновлення України та медіаспоживання: загальнонаціональне соціологічне опитування

Загальнонаціональне опитування проведене з 3 по 12 березня 2024 року на замовлення медіамережі «Вікно Відновлення»
28 березня 2024