Євроскептиків меншає, але роботи ще багато – експерти

Євроінтеграційний поступ України триває – євроскептиків меншає, динаміка в бік підтримки вступу України до ЄС зростає. Але не так стрімко, як того хотілося  б єврооптимістам, тим, хто стояв на Євромайдані за цивілізаційні цінності.

Чому цей євроінтеграційний шлях не такий легкий, чому несприйняття європейських реформ ще властиве частині громадян? Щоб відповісти на ці запитання, простої констатації рівня підтримки чи не підтримки ЄС замало. Саме вивчення мотивацій та чинників вибору зовнішньополітичного вектору розвитку, очікувань людей від перспективи членства в ЄС та реформ, їхніх побоювань та поінформованості з цих питань  – мають допомогти у формуванні реалістичних установок у соціумі щодо євроінтеграції як мети, а головне – інструменту для вирішення найбільш нагальних проблем суспільства.

У серпні 2018 року Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва разом із «Київським міжнародним інститутом соціології»  за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках грантового компоненту проекту «Громадська синергія»  провели загальнонаціональне опитування, з тим аби визначити найбільш чутливі проблеми щодо європейської інтеграції жителів різних регіонів та різних соціальних груп. Трохи раніше, вивчаючи особливості сприйняття громадянами півдня та сходу України  процесу виконання Угоди про асоціацію з ЄС, були проведені й фокус-групові дослідження. Результати  їх стали предметом обговорення з експертною спільнотою у Харкові, Сєверодонецьку, Одесі, Запоріжжі, Херсоні. Підсумковий круглий стіл відбувся у Києві.

Отже, трохи більш як половина населення України вважає, що Україні потрібно стати членом Європейського Союзу, близько третини з цим не згодні, і майже кожний десятий не визначився зі своєю позицією. Про це, представляючи дані загальнонаціонального опитування у Києві, повідомив експерт фонду, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України Максим Паращевін.

«Стосовно орієнтації на Європейський Союз зберігається підтримка на рівні приблизно половини населення – 52%, –  відзначив соціолог. –  Але найбільше хочуть бачити Україну в ЄС на Заході (79%) та в Центрі України (58%)».

На півдні та сході України домінує опція нейтральності у зовнішній політиці, а вступ до ЄС або до Митного союзу підтримує приблизно однакова кількість людей.  

Під час круглого столу в Запоріжжі Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи», професор політології НаУКМА зазначив: «Якщо брати настрої людей сходу України, куди входить і Запорізька область, то тут кількість прихильників європейського та євразійського напрямку зрівнялася, приблизно по 20%. Тим часом більшість громадян не визначилася. Порівняно  з попередніми роками, частка тих, хто вірить у євразійський вектор розвитку країни суттєво зменшилася, в силу відомих подій: Євромайдану, втечі Віктора Януковича до РФ, та російської військової та економічної агресії проти України».

Основними перевагами від членства в ЄС українці вважають підвищення життєвого рівня людей (38%), сприяння боротьбі з корупцією (27%) та вільне пересування людей за кордон (26%). Кожний п'ятий громадянин очікує, що членство України в ЄС сприятиме більш вільному доступу молоді до навчання в європейських університетах (21%). Водночас 26% опитаних українців вважають, що жодних переваг від членства в ЄС Україна не матиме.

Поступово зростає й кількість українців,  які вважають себе європейцями – цьогоріч на 4% порівняно з минулим роком і наразі становить 44%.  Водночас  частка тих, хто європейцями себе не вважає, ще дещо переважає і становить 48% опитаних. Ще приблизно 8% респондентів не визначилися.

«Щоб відчути себе європейцями, українцям передусім потрібен певний високий рівень добробуту,  – коментує дані опитування соціолог Максим Паращевін.  – А ще відчуття захищеності законом та повага цінностей демократії та прав людини.  Для пʼятої частини опитаних  важливо також почуватися вільною людиною».

Політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Руслан Кермач  акцентує  –  переконлива  більшість громадян країни – 60% – наполягає на тому,  що  Україні важливо продовжувати проєвропейські реформи безвідносно до питання членства в ЄС.

«Це справді надзвичайно важливий момент, певне усвідомлення доцільності  реформ у країні, незалежно від того, наскільки швидко ми будемо членами Європейського Союзу», – наголосив політичний аналітик. Як і не менш важливе усвідомлення того, що основною перешкодою на шляху до євроінтеграції  є  корупція.  Так вважає більшість громадян – 43%.  

«Ні недостатній рівень економічного розвитку, ні низький рівень життя населення, ні навіть війна на Донбасі і проблема з демократією, які   ми  фіксували ще в 2015 році як основні перешкоди для євроінтеграції, а саме проблема корупції вийшла на перше місце», – звернув увагу  експерт, зауваживши, що навіть  матеріальні чинники люди менше ототожнюють з перешкодами для євроінтеграції.

Та якщо  загальнонаціональна   картина  суспільних настроїв щодо ЄС більш-менш оптимістична,  про регіони, надто Південь та Схід, так не скажеш. Цього разу у фокус-групове дослідження  Фонду «Демократичні ініціативи» цілеспрямовано потрапили  саме ті  регіони,  де панує найвищий рівень євроскептецизму. Дослідження проходили  в  містах Мирноград, Старобільск, Одеса і Пологи.  Респондентами були особи різного віку, освіти та  статі. Єдиним спільним  критерієм був той, що  всі вони мали  упереджене ставлення до Євросоюзу, тобто були налаштовані більше «проти», ніж «за».

 «Екстраполювати настрої цих людей на весь південь і схід не можна – вони  не відображають загальних трендів у регіоні, а є лиш думкою  прицільних  фокус-груп», – окремо зауважив Руслан Кермач.

Результати підтвердили –  загальне уявлення респондентів цих груп про Європейський Союз здебільшого посереднє.  Загалом вони  знають, що Євросоюз це певне «об’єднання держав» і попри навіть тверде упередження щодо ЄС позитивно відзначають «високий  рівень побутової культури європейців», «гідний рівень життя»,  «особливу заможність тамтешніх пенсіонерів», «гарне медичне обслуговування», «високі пенсії», «стабільність життя», «низьку корупцію».  Але  вважають ці переваги радше перешкодами для поглиблення відносин з ЄС, зауважує експерт.

«Вони вважають, що між нами існує прірва, і ці відмінності інтерпретують як  демотивуючі фактори, мовляв, ми не досягли достатнього рівня, щоб іти у ЄС», – наводить аргументи респондентів Руслан Кермач.

Петро Бурковський, аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень, під час спільного з ГО «Нова Європа» круглого столу в Херсоні пояснив: «Люди, які з недовірою ставляться до Євросоюзу, побоюються, що євроінтеграція погрішить їхній добробут».

Є ще така думка, каже Петро Бурковський, що від вступу до ЄС виграють лише багаті, а бідні втратять. «На  цих настроях,  – припустив  експерт,  –   намагатимуться грати перед виборами популісти, переконуючи критично налаштованих людей, у тому, що нам не потрібен ЄС, бо це приведе до ще більшого зубожіння».

Багато хто з євроінтеграційним процесом  ототожнює  вимоги міжнародних  фінансових інституцій, зокрема МВФ, додає Руслан Кермач. Тому вважають,  що ще більше просування до ЄС зумовлюватиме  «ріст безробіття» і  «підвищення цін до європейського рівня».

«Негативно  сприймаються  і можливі дотації як нові борги, – коментує результати фокус-груп політичний аналітик.  – Навіть попри те, що вже четвертий рік триває війна, респонденти бояться того, що вступ до ЄС  призведе до  розриву з Росією.  Побоюються і  культурних відмінностей,  як то ставлення до  сексуальних меншин, до раннього сексуального виховання дітей, а також  кажуть про  небажання самих європейців  бачити українців у ЄС».

Під час дискусії у  Запоріжжі Петро Бурковський зауважив, що люди самі визнають, що вони дуже мало знають про стан справ у ЄС, а коли людина не володіє інформацією, вона або остерігається, або стає мішенню для пропаганди, у даному випадку російської. Так з’явився зовсім новий страх, що сюди приїдуть мігранти.

«Побоюються люди й того, що перехід на європейські стандарти завдасть удару по бізнесу, що призведе до втрати джерел існування, – каже Петро Бурковський.  – Це у свою чергу вимагає більш ефективних дій з боку виконавчої влади, зокрема і місцевої, вони повинні працювати над створенням умов для ведення бізнесу, тоді люди будуть менше хвилюватися».

Мало знають респонденти фокус-груп   і про перебіг виконання Угоди про асоціацію з ЄС, зауважив  Руслан Кермач. Але попри слабку поінформованість, мають і позитивні очікування  –  що Угода  посприяє «подоланню   корупції»,  «належній роботі правоохоронної та судової систем»,  «отриманню з Європи сучасних технологій»,   «більше можливостей для якісної освіти  дітей».

Та чи не найбільш позитивний момент від євроінтеграційного процесу  респонденти вбачають у можливості безвізових поїздок.

«Цей факт капіталізує на користь підтримки ЄС, і ми  бачимо, як динамічно зростає ця  підтримка,–  наголосив  Руслан Кермач.  –  Станом на серпень  2018 року   24%  українців вже мають   біометричний паспорт.  Для порівняння, ще в червні 2017-го, коли цей процес стартував, таких було тільки 7%, у – жовтні того ж  року  – 13%, і на тепер   фактично дворазове зростання».

І хоч вирушали в поїздки до країн ЄС  тільки 17%,  але наміри їздити теж зростають, наголосив експерт.

Павло Кравчук, комунікаційний менеджер ГО «Європа без барʼєрів»  також підтвердив – безвізовий режим після підписання Угоди про асоціацію був другим, а в певних аспектах публічності – й  першим, за популярністю й рівнем підтримки євроінтеграційним досягненням.

Державна  міграційна служба нещодавно рапортувала –  видано 10-мільйонний біометричний паспорт.  «Чверть українців може  скористатися сьогодні  безвізовим режимом,  дозволити собі  спонтанні або заплановані поїздки до Європи, – коментує цифри експерт. – Але  цей процес паспортизації має суттєві регіональні відмінності».  

Різко зріс відсоток  людей з біометричними паспортами  на Заході – від 20% до 41%.  Тут найвищий показник по Україні. Так само різко, але менше в частці, зросла кількість людей з біопаспортами в Центрі та на Сході.  І значно менше таких на Півдні. «Там  зростання – менш як в півтора рази, і відповідно Схід сьогодні випереджає  Південь за часткою людей, які мають біометричний паспорт», – констатував Павло Кравчук.

Підсумовуючи результати фокус-груп, експерти зробили  висновок, що причиною критичного ставлення громадян східних регіонів України до питання європейської інтеграції є брак інформації  у ЗМІ й слабка інформаційна робота, зокрема, з боку виконавчої та місцевої влади.

Петро Бурковський пояснює:  «Східний регіон дуже прагматичний, і коли людей запитують, а що б ви хотіли знати про Європейський Союз, постає три  питання: які вимоги висувають до України, як у країнах ЄС вирішуються соціальні проблеми, які економічні перспективи дає членство в ЄС. Це свідчить про те,  що більшість людей не розуміє, що Україна має робити, і це пряме недопрацювання виконавчої влади, у тому числі місцевої, яка не роз’яснює, людям, що означає вступ до ЄС».

Громадяни твердять, що немає доступного інформування  і про Угоду про асоціацію. Та чи  можливо взагалі  говорити про цей складний документ, який лежить в законодавчій площині, популярною мовою?

На це запитання під час дискусії в Києві  відповіла Любов Акуленко, виконавчий директор  ГО «Український центр європейської політики».

Вона одразу зауважила – час для популяризації Угоди вже минув, говорити треба про результати. А комунікувати  їх ще складно,  бо адаптація законодавства на рівні Верховної Ради ще не дає змоги їх відчути. Результат відчутним стане лише тоді, коли піде процес імплементації норм. Наразі  таких секторів ще небагато, каже експерт і пояснює: «На це впливає чимало факторів –  країна велика, груп інтересів  багато. Перейти  на європейські стандарти  швидко не вдасться. На підвищення рівня своїх доходів,  тобто на  ефект від Угоди, люди можуть очікувати  через років 15–20. Та чи є у нас час?», – запитує фахівець.

Вочевидь –  немає. А що людей цікавить передусім економіка,  радить розділити комунікацію  на  сектори.  «Це можуть бути  невеликі  інформаційні кампанії для споживачів, як Угода  захищає їх, –  уточнює Любов Акуленко. –  Те саме  робити і в сфері екології, освіти,  громадського здоров’я. Угоду можна розкласти на складові й таргетовано шукати цільові аудиторії. Створювати як історії успіху, так і  показувати людям, як  європейські стандарти застосовувати у повсякденному житті – це завдання для громадського сектору».

Сьогодні є багато зацікавлених у  просуванні Угоди про асоціацію й у середньому  бізнесі, зауважує Любов Акуленко.  А тому до розмови треба залучати й  представників аграрного бізнесу, й ІТ-кластерів – всі вони активно підштовхують процес виконання Угоди, бо зацікавлені в цьому.  «У людей є висока довіра і до іноземців, – веде далі вона. – Тому до комунікаційних  кампаній   треба  залучати й європейських спікерів. Це допомагає працювати на місцях».

Плюсом є те, каже аналітик,  що українці вважають реформи потрібними і  без членства в ЄС. «Це  дуже позитивний аргумент, який ще більше підсилиться в тому разі,  якщо  їм показати, який ефект дає Угода», – переконана Любов Акуленко.

Про те, як може позначитися прийдешній рік виборів  на процесах європейської інтеграції,  свою думку висловив Євген Бистрицький, завідувач відділу філософії культури, етики і естетики Інституту філософії НАН України, виконавчий директор Міжнародного фонду "Відродження" (1998-2017р.).

На сьогодні, за його словами,  вимальовується дві парадигми, які  превалюють у виборчому процесі. Першу пропонує  чинна  влада  –  військово-оборонні та дипломатичні успіхи України. «Це ті зусилля, які  повернуті  на захист України проти агресії Росії і через дипломатичні стосунки – допомогу Україні, в тому числі  через посилення санкцій щодо Росії, – пояснює Євген Бистрицький  –  Це відповідає Угоді про асоціацію, статті, присвяченій безпеці».  Друга парадигма –  справедливість  та боротьба з корупцією, каже він, що так само відповідає європейським засадам верховенства права. «Йдеться насамперед про викорінення топ-службовців, які використовують службові  установи для збагачення, про нероздільність крупного бізнесу  від політиків,  олігархізацію і монополізацію в країні, які  не подолані», –  каже  він.

На думку, Євгена Бистрицького, якщо переможе перша парадигма, то найімовірніше в наступні роки суспільство  оцінюватиме виконання Угоди про асоціацію в такому самому незадоволеному стані.

 «Не буде тієї динаміки, яку ми сподівалися отримати на Майдані», – наголосив він. Якщо  ж переможе друга парадигма,  можливо,  картина буде динамічнішою,  розмірковує  Євген Бистрицький, пояснюючи: «Європа не тому багата, що там великий бізнес прекрасний, а тому що вона більш справедливо побудована. Тому що верховенство права й рівність всіх перед законом, основні положення Угоди про асоціацію,  фактично забезпечують некорупційний розвиток».

Ці речі мають розуміти  українські  виборці, і це те, на що має звертати  їхню увагу  громадський сектор – без вирішення питань «корупції-справедливості»  Україна  втрачатиме свою силу, свою енергію оборони від агресора, а значить  –  втрачатиме й  авторитет для потенційно євроінтеграційних можливостей, підсумував Євген Бистрицький.

____________________________

Матеріали Фонду «Демократичні ініціативи» були підготовлені в межах проекту "Угоді про Асоціацію з Європейським Союзом – підтримку на Півдні і Сході України",  за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках грантового компоненту проекту «Громадська синергія» під егідою Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства.
Зміст дослідження є винятковою відповідальністю Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва і необов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження»