Європейські миротворчі війська в Україні: хто здатний наважитись
Ідею розміщення європейських миротворців в Україні Громадському радіо прокоментував професор політології НаУКМА, науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, фахівць з міжнародних відносин Олексій Гарань.
Європейські миротворці в Україні
Науковець вважає, що ймовірна миротворча місія в Україні буде, радше, не місією Європейського Союзу, адже його члени мають різні позиції щодо війни в Україні. Натомість, це може бути місія окремих держав, таких як Франція, Велика Британія, Німеччина, Польща, Італія та скандинавські країни. Розгортання такої місії може бути частиною домовленостей між Україною та РФ щодо перемир’я.
«Якщо там будуть європейські країни, і навіть якщо вони, умовно кажучи, виходячи з чисельності, озброєння тощо, не зможуть зупинити можливу подальшу російську агресію, то все одно це буде важлива присутність. І Росія навряд наважиться напасти на цей контингент», — каже науковий радник «Демократичних ініціатив».
Окрім того, на думку фахівця, ключовим питанням є те, де будуть розміщені миротворчі сили. Якщо це буде нинішня лінія бойового зіткнення, то це означатиме зупинку бойових дій, але окуповані території залишаться під контролем РФ.
Про досвіди миротворчих місій у світі
Олексій Гарань розповідає, що мандат миротворців, себто їхні повноваження в країні, куди їх відправляють, визначають міжнародні організації, які це роблять (ООН, Євросоюз тощо).
Часто європейські місії впливають на позитивний розвиток подій і досягнення миру. У цьому контексті Гарань згадує миротворчі місії ООН в Анголі. Зокрема у 1996-1999 роках в одній з місій брав участь український контингент з понад 200 людей.
Але є й негативні досвіди, такі як під час Боснійської війни у 1990-х. Тоді нідерландські миротворці, які мали обмежені можливості, не змогли захистити боснійців-мусульман від наступу сербів. Це зокрема призвело до так званої різанини в Сребрениці, де у липні 1995-го було вбито понад 8 тисяч цивільних боснійців-мусульман. Примітно, що того ж періоду український контингент в Боснії зміг домовитися з сербами й, не вступаючи з ними в бій, евакуювати з підконтрольної території цивільних мусульман, врятувавши їх від наступу сербів.
Окрім миротворчих місій ООН, були й інші, збройні місії, розповідає Олексій Гарань. Під час Корейської війни 1950-1953 років Північна Корея за допомогою СРСР та Китаю напала на Південну Корею та окупувала майже весь Корейський півострів. Тоді ООН створило командування з багатонаціональними військами, яке вступило у конфлікт і врешті допомогло вийти Південній Кореї майже на кордони Китаю. А коли в конфлікт вступили так звані китайські «добровольці», КНДР знову почала наступ, який закінчився на тому місці, де конфлікт і почався.
«Там була казусна ситуація. Вона полягала в тому, що місце Китаю в ООН тоді обіймав режим Чан Кайші на острові Тайвань, тобто Китайська Республіка з формального погляду. І радянський представник тоді на знак протесту залишив засідання Ради безпеки ООН, де був присутній СРСР. Після цього швиденько проголосували механізм створення командування. У результаті дійсно вдалося створити сили, які не просто зупинили війну, а взяли реальну участь у відбитті агресії», — нагадав Олексій Гарань.
