Події
Перегляди: 1097
25 вересня 2018

Довіра та якісний продукт: орієнтири для аналітичних центрів у співпраці з державою

Формування державної  політики має спиратися на ґрунтовний експертний аналіз проблем держави  і дієві інструменти  їх вирішення. Ініціаторами,  виробниками  й  адвокатами таких політичних рішень, адекватних законів та законодавчих актів  часто стають саме незалежні аналітичні інституції. Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва тривалий час досліджує тему  співпраці незалежних аналітичних центрів (НАЦ) і державних інститутів, їхньої  взаємодії, основних тенденцій і викликів  публічної політики в Україні.

Результати чергового експертного дослідження  на цю тему, проведеного  з 17 липня по 22 серпня 2018 року, «Демініціативи» представили  під час публічних  дебатів   «Незалежні аналітичні центри та органи влади: можливості для співпраці»  у  Маріупольському  державному  університеті.

У дискусії, окрім експертів, узяли участь студенти – майбутні політологи та міжнародники. Як потенційні учасники вироблення державної політики саме вони  згодом просуватимуть зміни на краще у державі. На цьому акцентувала  модераторка заходу, комунікаційний менеджер Фонду «Демократичні ініціативи» Світлана Чернецька. І висловила впевненість, що  подібні дослідження мають спонукати до дискусії не лише про те, чи здатні НАЦ  забезпечити державні органи влади широким спектром альтернативних політичних рішень, а й про те, як схилити саму владу до співпраці  з АЦ.

«Аналітичні центри хочуть працювати на результат, – наголосила модераторка. –  Як, скажімо, ви прагнете, щоб ваша магістерська робота, а згодом і кандидатська були корисні,  так само хочуть бути корисними  й аналітичні центри. Але українська держава наразі не замовляє у них досліджень. Хоча у світовій практиці є багато прикладів аналітичних центрів, які співпрацюють винятково з державою,  виробляючи закриті цикли політик. І до того ж добре на цьому заробляють», – задала тон дискусії Світлана Чернецька.

Українські незалежні аналітичні центри  так само можуть претендувати на те, щоб їхні дослідження були замовлені державою. У цьому впевнений дослідник Фонду «Демократичні ініціативи», аспірант Маріупольського  державного  університету Георгій Бушуєв, який представив результати експертного дослідження (повний аналітичний звіт цього дослідження буде опубліковано найближчим часом – «ДІ»),  в межах якого було опитано  52 респонденти ( 19 представників органів державної влади, із них 4 інтерв’ю були глибинні, і 33 – неурядових громадських організацій та аналітичних центрів).

Опитування показало, що переважно всі представники державної влади знайомі з діяльністю недержавних аналітичних центрів. Більшість із них вважають себе добре ознайомленими, пʼята частина респондентів  заявила, що має деякі знання з цього питання, і лише дві особи зізналися про достатньо низький  рівень знань  щодо діяльності НАЦ.

І це непогані результати, каже Георгій Бушуєв. Подібне дослідження  «Демократичних ініціатив»  у 2016 році фіксувало нижчий рівень  обізнаності. Щоправда, серед ефективних джерел інформації про діяльність НАЦ переважають все ті самі сайти аналітичних центрів та безпосередня участь у заходах, які ними проводяться.  Ці ресурси  респонденти від влади називали і в попередніх опитуваннях, тоді як  лише чотири опитаних посадовці відповіли, що знайомі з аналітичним продуктом, який розроблявся НАЦ спеціально для їхньої установи.

«З одного боку, це  свідчать про недостатній рівень співпраці між НАЦ та держустановами,  – коментує цифри Георгій Бушуєв,  – Але є й інші цифри, які  показують,  що цей рівень поступово зростає. Дві третини опитаних представників органів влади зазначили, що постійно чи час від часу комунікують з аналітичними центрами,  читають їхній аналітичний продукт і  використовують його у своїй роботі. Майже усі опитані респонденти  відповіли,  що по якісну  аналітичну розробку вони насамперед  звернулися б до конкретного незалежного експерта чи незалежного аналітичного центру. А от готовність звернутися до державної аналітичної установи або вищого навчального закладу виявилася нижчою».

Така тенденція свідчить, що довіра урядовців до діяльності незалежної експертної спільноти переважає.  «І цей кредит довіри не можна змарнувати!», –  акцентує дослідник, закликавши аналітичну спільноту памʼятати про основні критерії, за якими держслужбовці обирають аналітичний центр для співпраці:

  • якість аналітичного матеріалу;
  • наявність кваліфікованих фахівців;
  • репутація аналітичного центру.


Але й державні органи, своєю чергою, повинні подбати про фінансову підтримку таких досліджень і закладати в бюджет кошти на аналітичне забезпечення своєї діяльності. Опитування і експертів, і представників влади підтверджує, що брак державного фінансування залишається значною перешкодою для двосторонньої співпраці. Аналітики, крім того, зауважили, що замовлення на аналіз мають здійснюватися на основі відкритих тендерів, задля чого необхідно ввести до чинного законодавства положення, які давали б змогу органам влади організовувати такі тендери.

«Потрібно вводити й антикорупційні  запобіжники, щоб замовлення на аналітику не отримували б «свої» організації та щоб ці тендери не використовувались для викрадення державних коштів», – зауважив Георгій Бушуєв.

Серед найбільш актуальних і затребуваних тем співпраці,  ­як і в минулому опитуванні,  було названо: загальний аналіз стану суспільства і тенденцій його розвитку, процеси децентралізації та розвитку місцевого самоврядування, розвиток громадянського суспільства, гуманітарна сфера  (мова, культура, мистецтво),  аналіз громадської думки з  питань державної політики та впровадження Угоди про асоціацію з ЄС, антикорупційні реформи,  ситуація на Донбасі і  прогнози перспектив її розвитку.

Попри те, що запит з боку представників влади та експертизи, які НАЦ можуть надати, здебільшого збігаються, все ж бракує експертів, що можуть надати аналіз та виробити рекомендації з таких питань, як реформа освіти, медицини, формування інвестиційного клімату в країні. На це вказують відповіді держслужбовців, як і те побажання, що аналітичні центри, які зосереджують свою увагу на дослідженні зовнішньої політики, мають запрошувати до своїх осередків експертів-міжнародників, які спеціалізуються на окремих регіонах світу, таких як Азія, Африка, Близький Схід або Латинська Америка.

Серед найбільш популярних форматів аналітичних продуктів держслужбовці  називають  опитування громадської думки та аналітичні документи, які містили б конкретні рекомендації щодо вироблення державної політики. Ці рекомендації мають  спиратися на наявний ресурсний потенціал держави та містити чітко прописані зміни до чинного законодавства.

«Урядовці нарікають, скажімо, на те, що деякі аналітичні центри продукують  матеріали, відірвані від  суспільно-політичних реалій або просувають інтереси окремих груп впливу замість пропозиції об’єктивних політичних рішень», – наводить узагальнену думку дослідник, додаючи, що державним інститутам, своєю чергою, слід формувати  конкретні запити на аналітичний продукт, які мали би  містити  чіткі вимоги до тематики аналітичного документа, його формату та очікуваного результату.

А ще  щоб продукт НАЦ  був затребуваний, аналітики повинні орієнтуватися  на специфіку роботи державних органів,  підмітив тенденцію відповідей урядовців Георгій Бушуєв. Аналітика, що продукується незалежними експертами, повинна містити конкретні рекомендації, бути лаконічною та доступною для розуміння.

 Дуже мало представників влади, за результатами опитування, взагалі знайомі з діяльністю аналітичних центрів, які діють за межами столиці.

«Регіональні НАЦ повинні  посилити свою комунікацію й інформувати про свою діяльність не тільки органи місцевої, але й центральної влади, – наголосив дослідник. – Це може  посприяти співпраці держави з регіональними НАЦ, а відтак і  вирішенню важливих проблем розвитку інфраструктури, економіки регіонів чи то реінтеграції окремих регіонів Донецької та Луганської областей».

Виокремив Георгій Бушуєв  і деякі висновки з глибинних інтерв’ю. Наприклад  те,   що в органах державної влади аналітичні центри сприймаються не тільки як джерело аналітичного продукту для вироблення політичних рішень, а радше як інституції, що виконують насамперед просвітницьку функцію та роль комунікатора між органами влади та суспільством.

«Така комунікація відбувається на телеканалах, під час круглих столів та різних освітніх заходів,  і це невідʼємна частина роботи політологів  та аналітиків, – вважає дослідник. –  І все ж самі посадовці «ревниво» підмічають  – представники аналітичних центрів  орієнтуються саме на ЗМІ як на основного споживача свого аналітичного продукту і значно менше – на потреби органів державної влади».

Результати експертного опитування показують, що співпраця між НАЦ та органами влади має потенціал для розвитку. І щоб отримувати  якісний аналітичний продукт,  працювати повинні обидві сторони. Органи державної влади – створювати майданчики для обговорень важливих питань державної політики і залучати до них представників незалежної аналітичної спільноти, а також дбати про фінансову підтримку аналітичного продукту, а представники  НАЦ – активніше  просувати свої розробки,  запрошуючи на  свої заходи не тільки ЗМІ, а насамперед урядовців, інформуючи  їх про свою діяльність.

Альтернативну думку висловив  Олександр Черепченко, кандидат політичних наук, доцент кафедри  міжнародних відносин та зовнішньої політики МДУ – на те вона й дискусія.

«Робота політологів та міжнародників  – невдячна й марна справа, – впевнений науковець. –  Кому ви все поясните? Політикам?  Вони щиро впевнені, що самі все знають і пишуть такі закони, щоб на цьому заробляти гроші». 

На думку Олександра Черепченка,  якщо держава і створюватиме аналітичний центр, оплачуючи його послуги, то  формуватиме його лише під себе.  «Влаштувавшись в такий інститут,  ви не зможете суперечити принципам  його ідеології.  Такі центри  створюють не для аналітики, а для обґрунтування  своїх рішень», – переконаний викладач, порадивши студентам звернути увагу радше на  експертні організації, які працюють на кінцевого споживача.

«Щоб дати відповідь, наприклад місцевій  компанії чи  агрохолдингу,  розширювати їм свій експорт, скажімо на Єгипет, чи ні. Адже це питання не тільки економічної доцільності, а  й  політичне.  Як вплине, приміром, нова адміністрація Єгипту на бізнес компанії –  нарощуватимуться поставки чи, навпаки? Як це поєднуватиметься з демографією, культурними аспектами, військовими? Який рейтинг у країни і ставлення до неї міжнародних  організацій, який кредит довіри до купівельної здатності та платоспроможності? Тобто чи є сенс мати справу з цією країною? Це може сказати тільки політолог! І це робота на конкретний комерційний ринок. Ось такого типу дослідні центри  справді можуть  бути  незалежними і нести точну, виправдану і добре оплачувану інформацію», – доводить свою думку Олександра Черепченка.

Інакшу позицію має Катерина Чульська, студентка спеціальності «Політологія» МДУ. Вона переконана аналітичні центри мають майбутнє у співпраці з державою.

«Політична еліта  не може знати, чого хоче  соціальний прошарок,  вона може знати тільки те, чого хоче вона», – іронічно підмітила майбутній політолог.  Але, власне, у   функціях держчиновників й немає наукових  досліджень, намагається реабілітувати владу студентка.

 «Щоб  дізнатися,  чого хоче народ,  політична еліта має  ґрунтуватися  на наукових розробках – політичних, соціологічних. І ці дослідження мають їм надавати саме аналітичні центри», – аргументує Катерина Чульська.  

Це мають бути насамперед  розробки державної політики, аналіз цієї політики й так званий політичний консалтинг щодо внутрішньої  і зовнішньої  політики, вважає вона.

«Наразі, як свідчать опитування наших колег,  у цієї співпраці немає  прямої комунікації,  – веде свою думку Катерина Чульська. –  Є невеличкі моменти використання досліджень, але прямих звʼязків немає. Аналітичні центри не знають, як дійти до чиновників, а чиновники, як показує життя, радше звернуться до закордонного аналітичного центру чи експертів, мовляв, наші політологи слабші».

Ці проблеми обидві сторони мають подолати разом, переконана майбутній політолг.

 «Пройшовши цей шлях разом,  тобто зрозумівши, що це мають бути за центри, хто  в них має  працювати і хто їм має давати кошти,  як це буде замовлятися – або повне фінансування, або лише на окремі дослідження,  які це мають бути центри – можливо, при університетах, як це часто практикується  за кордоном, а може,  окрема структура, як вони мають входити до складу дорадчих органів… Тобто дуже багато питань. Але  вектор розвитку є – аналітичні центри  нам потрібні!», – підсумувала Катерина Чульська.

Так все ж, що треба робити, аби влада змінила своє ставлення до аналітичних центрів – до цього питання найчастіше поверталися  учасники дискусії.

На думку Георгія Бушуєва,  аналітичним центрам потрібно об’єднуватися і активно просувати свою діяльність,  як це робить, наприклад,  Реанімаційний Пакет Реформ.

«Існує лише  одна така велика коаліція аналітичних центрів – це РПР, – констатує дослідник. –  Це група, яка просуває конкретні зміни до законодавства  у різних сферах.  Там побудований цикл вироблення політики – від проблеми, артикуляції, пошук шляхів вирішення,  а потім  усе це переробляється в законодавчі акти. Ця коаліція розробила та внесла правки до близько 100 законів України».

На його думку, географічно краще локалізувати свою діяльність у  Києві,  так легше достукатися до центральної влади.

Тим часом Світлана Чернецька  заперечила,  адже є аналітичні центри,  які  ефективно лобіюють проблеми регіонів  на місцях.

«Приміром,   львівська організація  «Суспільство і довкілля», – наводить приклад вона. – Ця інституція   успішно співпрацює з профільним міністерством  – виробляє політику й вирішує питання екології!».

А ще  лобіювання  правильних рішень має  іти  від громадськості, додає Катерина Чульська.

«Якщо громадянське суспільство буде зацікавлене, лобіюватиме проекти, пропонуватиме чиновнику, який зиск це принесе,  тоді якийсь процес почнеться. Я бачу перспективу цієї співпраці, тільки  ініціатива має  іти знизу,бо зверху  її ми не побачимо», – наголошує Катерина Чульська.

 Олександр Черепченко погоджується – для успішного вирішення проблем держави потрібні два чинники – правова держава й сильне громадянське суспільство.

«Громадянське суспільство має чітко запитувати з  чиновників і місцевої влади, а   правова держава через суд конкретно домагатися від них отримання належного. Ось тоді  у них і з'явиться запит. Щоб всидіти на своїх місцях, вони повинні будуть  щось робити. І аналітичний центр тоді організують, який підкаже їм, як  діяти, кому допомагати і які проблеми вирішувати», – акцентує  він.

Одне слово – така співпраця потрібна і корисна, дійшли висновку диспутанти.  

На захист аналітичних центрів та їхніх продуктів Георгій Бушуєв  навів приклад і  щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України  «Про внутрішнє та зовнішнє становище  України в 2018 році», де глава держави у своїх висновках часто посилається на дослідження громадської думки, проведені  Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

Тож  ДОВІРА і ЯКІСНИЙ АНАЛІТИЧНИЙ ПРОДУКТ мають  стати орієнтирами для аналітичних центрів, аби їхня праця була помічена і з користю втілена  у сфері державної  політики.
______________________________

Захід проведено  в межах  Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, який  виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.