Чернігівщина: роботодавці нарікають на нестачу робочих рук
Микола Кірєєв, журналіст,
у співавторстві з Юрієм Горбанем
Війна вплинула на всі сфери життя нашої країни. Однією із найболючіших проблем став дисбаланс на ринку праці. З одного боку, згідно зі статистикою служби зайнятості, пошуковувачів роботи більше, ніж вакансій. З іншого – роботодавці нарікають на нестачу робочої сили.
У чому проблема і чому виникла така невідповідність? І головне – який вихід із ситуації, що склалася? Спробуємо розібратися на прикладі Чернігівської області, яка є однією з найменших в Україні як географічно, так і за економічним потенціалом.
Загальна ситуація
На кінець другого кварталу 2024 року ринок праці Чернігівської області відновився до стану, в якому він був у січні 2022 року, тобто до початку повномасштабної війни. Принаймні про це свідчать дані спеціалізованого сайту з пошуку роботи work.ua.
Так, якщо у січні-лютому 2022 року кількість вакансій у Чернігівській області сягала 1100–1270 робочих місць, то в червні 2024 року їх було 1270, а в липні – 1120. Отже, ринок праці області відновився на 100%, хоча й значно відстає від західних областей України, де цей відсоток суттєво перевищує довоєнні показники. Так, Закарпатський ринок праці, наприклад, становить наразі 193% до показників січня 2022 року. Причина очевидна – бізнес з прифронтових територій, зокрема Чернігівщини, переїхав на захід країни.
Наразі, як свідчать дані Чернігівської ОДА, свою роботу відновили понад 90% підприємств та організацій області з тих, що працювали тут до кінця лютого 2022 року. Власне це й призвело до відновлення ринку праці.
Претендентів більше, ніж вакансій? Насправді – ні
Дані work.ua підтверджують і офіційні джерела , зокрема Чернігівський обласний центр зайнятості. Хоча цифри й відрізняються: станом на 1 липня 2024 року в області налічується 4900 офіційних безробітних, яким служба зайнятості може запропонувати 757 вакансій. Тобто на кожне вільне робоче місце претендує шість осіб.
Джерело: скриншот з сайту Чернігівського обласного ЦЗ
Така різниця між офіційними даними Центру зайнятості та одного з ресурсів з пошуку роботи пояснюється просто. Перший розміщує лише ті вакансії, про які йому офіційно заявили роботодавці, вказуючи й офіційну заробітну плату. Крім того, до державних центрів зайнятості звертаються люди, яким з різних причин необхідно отримати офіційний статус безробітного. В таких випадках «пошуки роботи» на цьому часто й завершуються. Адже не секрет, що значна частина безробітних, які перебувають на обліку в державних центрах зайнятості, пошуком роботи насправді не переймаються, а прагнуть лише отримувати допомогу з безробіття.
Щодо спеціалізованих ресурсів, то тут уже йдеться і про реальний пошук роботи, і про реальний пошук працівників. На таких ресурсах зазвичай вказують і реальну, а не офіційну зарплату (і це також не секрет, що чимало роботодавців платять зарплату «у конвертах»). Зрештою, щоб у цьому впевнитися, достатньо порівняти заявлену заробітну плату на тому ж work.ua та в Центрі зайнятості.
І попри начебто велику кількість претендентів роботодавці стикаються з величезним дефіцитом робочих рук. Як свідчить дослідження work.ua, останні два з половиною роки демонструють чітку тенденцію до зменшення кількості пошуковувачів роботи і до збільшення пропозицій від роботодавців.
Той факт, що Чернігівщина відчуває кадровий голод, підтверджують і в обласному центрі зайнятості. За словами заступниці директора чернігівської філії обласного центру зайнятості Ірини Чечко, насправді ринок робочих рук значно зменшився:
«Якщо за перше півріччя 2024 року зареєстровано 3,6 тисячі людей, які мають офіційний статус безробітних, то, наприклад, у 2021 році ця цифра становила понад 6 тисяч людей лише по місту Чернігову».
Тобто ті цифри й ті дані, які ми бачимо в звітах як державного Центру зайнятості, так і на сайтах з пошуку роботи, демонструють досить тривожну картину: кадровий голод і дефіцит робочої сили росте і на ринку праці Чернігівської області, і на ринку праці України загалом.
Кого потребують роботодавці
Згідно з даними work.ua, ринок праці Чернігівської області станом на 30 липня пропонує 1120 вакансій, серед яких найзатребуванішими є такі: робочі спеціальності, виробництво (293 вакансії); сфера обслуговування (166); логістика, склад, ЗЕД (132); роздрібна торгівля (147); продаж, закупівля (126); транспорт, автобізнес (126) тощо.
Джерело: work.ua
Приблизно такий саме запит відображає і статистика Чернігівського обласного центру зайнятості: «Найбільший попит роботодавців спостерігається на кваліфікованих робітників з інструментом, працівників сфери торгівлі та послуг, робітників з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування та представників найпростіших професій. Так, найзатребуванішими є водії автотранспортних засобів, продавці продовольчих товарів, швачки, кухарі, електромонтери, трактористи-машиністи та підсобні робітники».
Джерело: скриншот з сайту ЧОЦЗ
Однак, як стверджує директор ПК «Пожмашина», голова федерації роботодавців Чернігівщини Олег Авер'янов, ці цифри не зовсім правдиво відображають справжню ситуацію на ринку праці області:
«Найбільше в пошуку трапляються такі вакансії як: кухар, бухгалтер, офіціант. Однак ці вакансії в топі, бо в цих професіях є більшою плинність кадрів. Я не аналізував, скажімо, ці розбіжності, але якщо брати за нашими напрямам, то насправді у нас ситуація зворотна. У нашому випадку пропозицій від потенційних працівників значно менше, ніж є вакансій».
Олег Авер’янов. Джерело: Суспільне. Чернігів
На таку велику кількість вакансій у сфері обслуговування впливає і низька зарплата. Крім того, вони не потребують високої кваліфікації, тому роботодавець може собі дозволити не цінувати кадри. Куди більш гострою є проблема нестачі саме кваліфікованих кадрів. Найбільше від цього потерпає промисловість та сільське господарство області.
Як каже Авер’янов, рівень фаховості людей, які стоять на обліку у центрі зайнятості, не відповідає тому запиту, який є у підприємств:
«Підприємства потребують кваліфікованих працівників. Юристів і економістів, умовно, дуже багато, їх раніше система освіти випустила. Або просто хороших людей, які хочуть працювати, але не вміють працювати. Але якщо треба покласти кладку, стати за станок, зробити якусь механічну обробку, стати на якийсь технологічний процес, таких людей, як виявляється, немає. Наша держава, на жаль, втратила систему підготовки робітничих кадрів. Ті, що були, або виїхали, або призвалися до ЗСУ. А ті, що залишилися, вони формально мають спеціальність і статистично рахуються, але фактично працювати не вміють».
Список вакансій ПК «Пожмашина»
Схожа ситуація й на інших підприємствах області, які потребують кваліфікованої робочої сили. Особливо потерпає від цього сільське господарство, оскільки Чернігівщина є, насамперед, аграрною областю. В агросекторі й до повномасштабної війни відчували дефіцит кадрів – переважна більшість сіл області «вимирає», і знайти тут працівників продуктивного віку, здатних виконувати потрібну роботу, проблематично. Однак повномасштабна війна «вимила» з ринку праці той невеликий контингент чоловіків, які цю роботу робили. В основному – за рахунок мобілізації, яку на селі проводити дуже легко.
Тут ситуація ускладняються тим, що значна частина сільськогосподарських робіт потребує саме чоловічої робочої сили, а понад дві третини людей, які шукають роботу на теренах Чернігівщини – жінки.
Джерело: Суспільне.Чернігів
Утім, проблеми, викликані дефіцитом саме кваліфікованих кадрів чоловічої статі, має не лише сільське господарство. Як уже зазначалося, дефіцит робочої сили відчувають всі роботодавці області. Особливо гостро це питання стоїть перед виробниками.
Чому виник дефіцит кадрів
Гострий дефіцит кадрів, особливо чоловіків, спричинила війна. По-перше, це міграція населення – достеменно кількість тих, хто виїхав із області за кордон, нікому не відома. Хоча за рахунок внутрішньо переміщених осіб чисельність населення регіону практично повернулася до довоєнного рівня, структура робочої сили суттєво змінилася. І відчувається гостра нестача фахівців, яких потребують роботодавці.
Однак особливо загострила кадровий голод у промисловості та в сільському господарстві мобілізація: переважна більшість працівників цих галузей – саме чоловіки мобілізаційного віку, які працюють офіційно та стоять на військовому обліку. До того ж мають гостродефіцитні для ЗСУ спеціальності.
«На нашому підприємстві «Пожмашина» також було мобілізовано багато працівників. Завдяки тому, що ми виконуємо державне оборонне замовлення, нам вдалося зберегти людей і, відповідно, платити зарплати вище середньоринкових», – розповідає Олег Авер’янов.
Джерело: Суспільне.Чернігів
Однак бронювання не рятує ситуацію. За словами керівника фермерського господарства «Соната», віце-президента Асоціації фермерів та приватних землевласників Івана Якуба, у сільському господарстві є буквально «штучні» спеціалісти, яких неможливо замінити, оскільки їхня спеціалізація настільки вузька, що їх просто немає на ринку праці. Та попри все їх часто мобілізують. Особливо це болісно для тваринницької галузі.
Той факт, що непродумана мобілізаційна політика держави сильно вдарила по ринку праці області, підтверджують і спеціалісти Центру зайнятості: «Чоловіки не хочуть ставати на облік через великий відсоток мобілізації». Відповідно, вони не хочуть і офіційно працевлаштовуватися, а більшість промисловості та сільгоспвиробників не можуть брати на роботу «нелегалів».
Ще один фактор – зарплата. Якщо по Україні вона в середньому становить 21000 гривень на місяць, то у Чернігівській області – лише 17000 гривень. Звісно, що люди шукають вищі зарплати, що породжує міграцію робочої сили. Хто може – їде за кордон, інші шукають кращих умов всередині України. Особливо це стосується кваліфікованих кадрів, які в нинішніх умовах розуміють, що за їхні робочі руки йде справжня війна між потенційними роботодавцями.
Вихід із ситуації: гендерні зміни, перенавчання, робоча сила з-за кордону
На думку Олега Авер'янова, вихід із ситуації можна знайти, але в цьому має брати участь держава у співпраці з роботодавцями. Наразі ж останні змушені вирішувати проблему самотужки і роблять це з усіх сил.
Так, одне із сільгосппідприємств області залучає на роботу пенсіонерів, інше – пропонує жінкам обійняти посади трактористів, обіцяючи безплатне перенавчання та високі заробітні плати. Те саме відбувається і в промисловості. Як зазначає Олег Авер’янов, «на підприємстві [ПК «Пожмашина»] десь відсотків 50 жінки працює. Це дуже гарна ініціатива перенавчати жінок на чоловічі спеціальності. Тому що, в принципі, як показує практика, жінка більш відповідально ставиться до виконання своїх обов'язків».
Про те, що необхідно готувати жінок на заміну чоловіків, кажуть і в Центрі зайнятості: «Ми навчаємо жінок на водіїв тролейбусів. Тобто у нас за кермом тролейбусів їздять жінки, яких переважно вчила служба зайнятості. Економіка має якось працювати, в тому числі, за рахунок того, що жінки будуть опановувати нові, нетипові для них професії».
Однак зрозуміло, що лише жінками проблему не розв’язати. За словами голови федерації роботодавців Чернігівщини, підхід має бути комплексним. І держава має втрутитися, адже без її участі роботодавці не зможуть вирішити проблему самотужки. На його думку, окрім зміни гендерних підходів, потрібно вжити й інших заходів.
Насамперед слід перебудувати систему професійно-технічної та вищої освіти - навчальні заклади мають випускати тих фахівців, яких потребує економіка, і спиратися не на власні розрахунки, а на реальні потреби роботодавців. Водночас слід зміцнювати матеріально-технічну базу навчальних закладів, які готують майбутніх фахівців, щоб студенти навчалися на тому обладнанні, на якому працюватимуть, і компаніям не доводилося перенавчати цих випускників з нуля.
Престиж робітничих професій також має підвищуватися на державному рівні. Це має бути цілеспрямована пропагандистська кампанія, спрямована на молодь, яка обирає собі майбутню професію.
Крім того, одним із варіантів має стати залучення робочої сили з-за кордону, хоча ця тема досить болюча для українського суспільства. Однак треба розуміти, що за останні два роки ринок праці втратив майже 5,5 млн працездатних українців, що становить приблизно 30% наявної на той момент робочої сили. І ці втрати будуть збільшуватися й надалі: як внаслідок подальшої міграції, так і внаслідок бойових дій. Тому без залучення іноземної робочої сили, подобається нам це чи ні, Україна просто не зможе далі рухатися.
Загалом усі, хто зіштовхнувся з проблемою дефіциту робочої сили, а також фахівці у кадровій сфері сходяться на думці: хоч би які кроки щодо подолання проблеми розробила держава, вони мають бути системними і довгостроковими. До того ж проблему треба розв’язувати негайно, інакше Україна вже в найближчому майбутньому зіштовхнеться із системною кризою в економіці.
Фото на заставці: ПК «Пожмашина»
