Блокада Донбасу: пат, цугцванг чи вихід з ситуації – публічна дискусія
Різні погляди і на кожен із них серйозні аргументи – такими видались публічні дебати «Блокада» Донбасу в дії: чи наблизить вона повернення окупованих територій під контроль України?», які відбулися 30 травня в Національному медіа-центрі «Територія реформ» ГО «Київський прес-клуб». Експерти, журналісти і народні обранці, які взяли участь у дискусії, визнають, обговорювати доцільність блокади непідконтрольних Україні територій Донбасу, коли вона вже триває майже півроку, немає сенсу. Однак наслідки її – і політичні, і соціально-гуманітарні, й економічні, – а також розуміння, якою має бути загальна державна політика щодо Донбасу, потребують і обговорення, і вироблення конкретних рекомендацій для влади у цій сфері.
Перед початком дебатів модератор заходу, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Олексій Гарань анонсував дослідження, яке його аналітичний центр провів серед експертів, опитавши 36 фахівців, і методом фокус-груп серед громадян підконтрольних Україні територій. Такий зріз думок було здійснено цілеспрямовано, зазначив політолог, щоб подивитись, наскільки збігаються експертні оцінки запровадження блокади з тим, що думають люди, які живуть або на лінії фронту, або недалеко від неї.
Результати досліджень представила політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Марія Золкіна. Вона відзначила, що неурядову частину акції блокади, тобто те, з чого все починалося в січні 2017 року, переважна частина експертів не підтримала, вважаючи її недоцільною. Натомість реакцію державних органів влади у вигляді запровадження переривання зв’язків з непідконтрольними Україні територіями на офіційному рівні відносна більшість експертів таки схвалює.
За словами Марії Золкіної, в експертному середовищі існує дуалістичне ставлення щодо обмеження або розриву економічних стосунків із окупованими територіями. «Ті, хто підтримує переривання відносин із «ЛНР» та «ДНР», називає причиною такої позиції те, що Україна не повинна у жодний спосіб підтримувати фінансово бойовиків та керівництво псевдореспублік, а також можливість економічного тиску на Росію із дотриманням національних інтересів нашої країни – обмеження економічних, торговельних і будь-яких зв’язків з непідконтрольними територіями, – коментує результати опитування аналітикиня. – Ті, хто вважає, що ця ініціатива держави недоцільна, пояснюють свою позицію тим, що в такий спосіб держава ускладнює повернення окупованих територій під юрисдикцію України, а також остаточно закріплює розрив зв’язків, які все ж зберігалися протягом трьох років між непідконтрольними територіями і рештою України, й зміцнює зв’язки цих територій з так званими ЛНР, ДНР і Росією».
Найбільш оптимальним варіантом відносин з ОРДЛО експерти вважають збереження економічної блокади з підтримкою гуманітарних і соціальних стосунків з громадянами, які продовжують перебувати на непідконтрольній території, каже Марія Золкіна. При цьому, зауважила вона, більшість експертів вважає, що у держави досі немає стратегії відносно непідконтрольних територій і Донбасу загалом. «Рішення держави є більшою мірою реакційними і ситуативними, – каже експертка. – Вони непослідовні і, відповідно, не складаються в якусь загальну картинку».
Виразні претензії у абсолютної більшості опитаних експертів і до інформаційних зусиль держави на теренах Донбасу. Держава не пояснює або на дуже низькому рівні пояснює те, що вона робить або ухвалює відносно непідконтрольних територій, вважають фахівці.
Результати фокус-групових досліджень на прифронтових територіях також доводять, що стратегія щодо майбутнього Донбасу у влади відсутня. Найбільш оптимістична думка громадян: якщо стратегія умовно й існує, то зміст її абсолютно незрозумілий, внутрішньо вона сама по собі суперечлива, є розрізнені між собою кроки, які не складаються в загальну державну політику щото Донбасу.
Стосовно гуманітарної складової, то й у експертів, і у жителів прифронтових територій думка єдина: держава повинна відчиняти максимально всі двері і відкривати можливості для людей, які хочуть зберігати свій зв’язок з Україна. В сфері соціально-гуманітарної політики експерти пропонують владі такі кроки: максимально спростити перетин лінії розмежування і полегшити режим отримання перепусток; спростити отримання будь-яких адміністративних послуг зі збереженням надання їх державними установами на підконтрольній території, безпосередньо у прифронтових населених пунктах; спростити доступ української молоді до навчання не тільки в українських вищих навчальних закладах (така ініціатива була ухвалена днями у Верховній Раді), а й у освітніх закладах нижчого рівня.
Якщо людина хоче виїхати з непідконтрольної території, то держава повинна запропонувати певний пакет допомоги, який стимулюватиме або мотивуватиме тих, хто вагається на окупованій території, таки переїхати. У цьому експерти майже одностайні, каже Марія Золкіна. Нинішній же пакет допомоги переселенцям не може мотивувати або стимулювати значну частину людей виїхати з непідконтрольної території.
Ну і, нарешті, активізація інформаційної політики, проведення кампаній, спрямованих на пояснення конкретних кроків влади, посилення інформаційного впливу на прифронтову і непідконтрольну територію стало найбільш популярною опцією, яку експерти пропонують державі реалізовувати, не гаючи часу. Поки що у неї це не виходить.
«Ми отримали абсолютно негативні оцінки наявних зусиль держави з політики відносно Донбасу від основних реципієнтів цієї політики, – підсумувала висновки фокус-групових досліджень Марія Золкіна. – Мені здається, що це надзвичайно тривожний сигнал, тому що навіть, якщо якась ініціатива і має довгострокову перспективу, люди цього не відчувають».
Із тим, що в держави досі немає ніякого плану щодо Донбасу, погоджується і екс-депутат, представник громадської організації «Альтернатива» Єгор Фірсов. Але він радить розрізняти питання повернення окупованої території і блокади як такі, що лежать в різних площинах і мають неоднакову стратегічну складову. «Якщо ми говоримо про повернення окупованих територій, то потрібні зовсім інші дії, ніж блокада», – наголосив громадський діяч і політик. Він нагадав, що перша ціль, яку ставили собі організатори блокади, була повернення заручників, друга – домогтися, аби обстрілів бойовиків було значно менше. Однак обидві мети не лише не були досягнуті, а й мали внаслідок блокади зворотний ефект. Третя ж вимога – підрив економічної складової окупанта – мала певні наслідки. «Ми очікували, чим гірше в такому режимі «ДНР» і «ЛНР», то гірше і для Росії, бо певна економічна складова перекладається на неї, а отже, краще для нас, – пояснив Єгор Фірсов. – Наведу такий приклад, коли Україна перестала постачати електроенергію на окуповану частину Луганської області, то Росія вимушена була постачати її від себе. А це великі видатки для окупанта».
Зважаючи на всі «за» і «проти», Єгор Фірсов все ж виступає за продовження блокади ОРДЛО. «Українській стороні вигідно, щоб було послаблення «ДНР» та «ЛНР» як терористичних організацій, це перекладання певних економічних зобовʼязань на російську державу», – переконаний він. Щодо повернення тієї території, то потрібен інший план дій, який охоплює і міжнародний формат, і внутрішню політику, каже Єгор Фірсов. На жаль, у держави немає плану ані щодо підконтрольних, ані щодо окупованих територій. «Я знаю зі своїх джерел, що Інститут стратегічних досліджень тільки ось нещодавно отримав гроші від президента на розробку плану так званої деокупації Донбасу. Це дивний хід, тому що минуло вже три роки війни, і цей інститут, який повинен був цим займатися на початку конфлікту, і не тільки він, а й інші органи – РНБО, Міністерство інформполітики тощо – таких завдань не отримували».
Щоправда, ґрунтовний аналіз наслідків державних рішень щодо блокади ОРДЛО, підготовлений Національним інститутом стратегічних досліджень, вже вийшов друком. Про це сповістив Олексій Гарань, закликавши експертів ознайомитись із аналітичною запискою колег «Тимчасове припинення переміщення вантажів через лінію зіткненнях в межах Донецької та Луганської областей». «Ця праця містить конкретні рекомендації, до речі, достатньо жорсткі, й аналіз, статистику, довідкові матеріали, конкретну інформацію і пропозиції щодо тих законодавчих актів, які треба приймати», – повідомив науковий директор «Демініціатив».
Один із ініціаторів торгової блокади, народний депутат України Єгор Соболєв переконаний – результати блокади є. Найважливіший результат, на його думку, що «значною мірою пошкоджено корупційний зв’язок між окупаційними адміністраціями Захарченка-Плотницького, Путіним, який їх поставив, і керівництвом України». «Ця величезна торгівля ешелонами за масштабами перевищувала розмір обміну товарів економічної діяльності до війни з цими територіями і велася в дні найстрашніших боїв, – робить екскурс у минуле нардеп. – Я сам, коли вивчав пересування цих ешелонів через лінію фронту, був вражений його масштабами… 300 вагонів щодня в один бік і 300 вагонів щодня в інший бік. Як нам пояснювали місцеві залізничники, контролю за тим, що везлося і кому везлося, не було. Прикордонники робили формальний огляд, а митні пости були далеко-далеко позаду. Торгівля в таких масштабах не могла вестися без згоди керівництва Служби безпеки України і керівництва держави. І я вважаю, що це історично важливо, що цей зв’язок розірвано».
Єгор Соболєв доводить, вимірювати блокаду і стосунки з Росією нормальною економічною логікою неможна: «Ця країна – загроза нашої незалежності. Ні Путін, ні його генерали, ні його спецслужби, ні його збройні сили не полишили думки окупації всієї України. Вони шукають різні варіанти, починаючи з політичного, який, можливо, зараз є найбільш вірогідним у цій гібридній війні. І казати: давайте замислимося про це з економічної точки зору, просто аморально і недалекоглядно».
На апеляцію, що реакція пересічних людей, які живуть на прифронтовій лінії, на блокаду негативна, Соболєв відповів, що захистити цих людей має Закон про тимчасово окуповані території, який законодавчо заборонить будь-який імпорт з окупованих територій і дозволить туди продавати тільки їжу і товари першої необхідності для наших окупованих громадян. «Сьогодні люди, які опинилися на окупованій частині Донбасу, не мають жодного права. Вони не мають українського права, вони не мають російського права, тому що Росія не хоче анексувати цю територію. І вони не мають міжнародного права, тому що формально ці території залишаються у складі України. Вони не визнані окупованими. І ми хочемо цим людям дати міжнародне право. Назвати території такими, якими вони є, окупованими, і покласти на державу-окупанта юридичну відповідальність за порушення там прав людей, за руйнування інфраструктури, за всі злочини, які там робляться», – розтлумачив своє бачення один із авторів цього законопроекту.
На думку аналітика ГМ «ОПОРА» Олександра Клюжева, рішення РНБО про запровадження блокади було єдино правильним в тій ситуації, яка складалася. Адже, як каже експерт, тоді було два варіанти: або далі грати у торгівлю з частковим обмеженням і тим самим втілювати російську стратегію щодо наявності внутрішньополітичного конфлікту в Україні, або повністю припинити економічні відносини з ОРДЛО. Всі сторони цього конфлікту мають у результаті як плюси, так і мінуси. Серед позитивів – Україна отримала стимул розвивати енергетичну незалежність, зʼявився привід будувати нову економічну стратегію із Донецькою та Луганською областями. Мінусом є те, що в міждержавному конфлікті стратегію змінювали недержавні суб’єкти, використовуючи при цьому не зовсім законні методи. «Безумовно, це є демонстрацією всьому світові, в тому числі й західним партнерам, що ми не спроможні з використанням державних інституцій формувати свою стратегію, і видавалось як змушена реакція влади під тиском недержавних суб’єктів. Нічого тут доброго насправді немає».
Експерт зауважив, що певні бонуси отримали і самопроголошені утворення. «Це не лише переорієнтація на Росію частини підприємств, – каже Олександр Клюжев. – Насамперед вони посилили свої позиції у так званій російській ейфорії. Достатньо подивитися на офіційні сайти органів влади Російської Федерації, щоб побачити, як зросла туди кількість візитів осіб, які називають себе владою в «ДНР/ЛНР». Враховуючи те, що Росія зараз змушена виплачувати зарплати на частині підприємств, ці особи отримали перед російською елітою серйозний резон вимагати фінансових ресурсів».
У виграші опинилася й Росія, веде далі експерт. Мовляв, не вона зараз цю блокаду почала, а Україна під тиском певних недержавних суб’єктів обмежила людей у пересуванні. «Стратегія Росії однакова в усіх конфліктах, – пояснює Олександр Клюжев. – Я дуже боюся, що цю ситуацію вона в подальшому розгортатиме в напрямку провокування якоїсь кривавої трагедії чи певного протистояння, щоб заявити: вони відмовилися від своїх громадян і тому ми маємо захистити їх додатково».
Аналітик закликав колег припинити дискусію про доцільність чи недоцільність блокади, адже сторони вже вирішили – економічних зв’язків на цьому етапі не буде. «Єдине, про що треба зараз серйозно говорити, це про збереження гуманітарних і соціальних зв’язків між цілою Україною і окупованою частиною, про економічні наслідки для підконтрольних територій і про розвиток цих територій, – стверджує Олександр Клюжев, – бо хоч би як кому хотілося, але люди все одно спілкуватимуться між собою, їздитимуть один до одного, і з цього треба виходити. Ніякі жорсткі заходи з обмеження такого пересування не спрацюють».
Він також радить розробляти законодавчі акти, які мають послабити податкове навантаження на східні, прилеглі до окупованих, території. Це буде дієвим засобом до реінтеграції Донбасу.
Радник міністра інформаційної політики Дмитро Ткаченко висловив категоричну незгоду з такими засобами протидії, як блокада, і вважає, що Україна в такий спосіб втратила насамперед людей, економіку і дала можливість Росії здешевити ціну окупації.
«Росія справді націлена на визнання «ЛНР» і «ДНР» у майбутньому, – каже Дмитро Ткаченко. – Вона зрозуміла, що ніякі Мінські домовленості не повернуть цих територій Україні, і відповідно, якщо нашим завданням було підвищити ціну окупації для РФ, то ось з цією блокадою ми, навпаки, її здешевшали». Дмитро Ткаченко зауважив, що до націоналізації підприємств бюджет, наприклад, «ДНР» наповнювався на 18%, тоді як 82% це була субвенція Російської Федерації. «Зараз же, коли вони перезапускатимуть ці підприємства і технологічні ланцюжки, коли цей метал піде через Росію на Єгипет, Китай, вони отримають змогу наповнювати бюджет на місцях на 30–50%», – каже він. .
Окрім втрат у місцеві бюджетів, відбувся розрив звʼязків людей з окупованих територій із українською економікою і державою, вважає радник міністра інформаційної політики. «Адже люди, які там працювали, отримували зарплати в гривнях, вони знали, що вони працюють на українських підприємствах, і більше того, ці підприємства не виганяли їх на мітинги, на так звані військові збори. До цього там контролювались підприємства максимум до 200 осіб, тобто малий і середній бізнес, зараз же вони справді підвищили свою суб'єктність», – констатував Дмитро Ткаченко.
Свою незгоду з попередньою тезою висловив головний редактор інтернет-порталу «Остров» Сергій Гармаш, який підтримує блокаду і переконаний, що навіть якщо ціна реінтеграції Донбасу дещо підвищилась, то ціна звільнення цих територій однозначно знизилась. «Як мінімум ми не будемо спонсорувати терористів», – пояснив свою думку журналіст.
Він розкритикував нелогічні заяви влади і нагадав, що до блокади спекулювали темою «а як же наші люди, вони залишаться там без роботи», а після блокади заговорили, що вимагатимуть від світових ринків не брати продукцію в націоналізованих підприємств. «А як же наші люди, які залишаться там без роботи?», – запитує Сергій Гармаш. Він проти такого лицемірства і вважає, що аргументи проти блокади – це лише емоції.
Журналіст нагадав, що коли РНБО ухвалило рішення про блокаду, звільнити заручників вимагали патріоти, а влада висувала вимогу про повернення державних підприємств і націоналізованої власності. «Інтереси бізнесу були поставлені вище інтересів людей, – дивується Сергій Гармаш. – Тому вже те, що Ахметов перестав бути монополістом у Донецькій області, хоча б на тій, окупованій території – є плюсом. Адже коли вона буде звільнена, то, можливо, хоч на якісь проростки демократії можна буде сподіватися».
Стверджувати про те, що блокада розриває зв’язки, абсурдно. Так вважає Денис Казанський, головний редактор інтернет-сайту «IV влада». «Від того, що ми щось блокуватимемо чи не блокуватимемо, ніякого прогресу в поверненні цих територій не буде. Єдина правда полягає в тому, що долю цих територій, як і долю Криму, вирішує, перш за все, Російська Федерація і Володимир Путін». Журналіст переконаний, що хоч би як ми благали своїх громадян на окупованій території повернутися, вони не зможуть нічого зробити, бо самі нічого не вирішують. «Тому що люди, які там живуть, не є суб'єктом прийняття рішень. Вони не можуть голосувати, вони не можуть вийти на мітинги, вимагати чогось у своїх правителів. Вони взагалі не вибирали цих правителів. Ось забрали ці території, оголосили, що там «ДНР/ЛНР», а хто там голосував за «ДНР/ЛНР»? Хто хотів, щоб Донбас взагалі був розділений на дві республіки? Та ніхто!».
Єдиний реальний «вихлоп» від блокади полягає в тому, що вона справді робить дорожчим і невигідним утримання цих новоутворень Російською Федерацією, вважає Денис Казанський. Є іще один плюс – це демонстрація наслідків того, що буде, для тих, хто ще плекав якісь ілюзії з приводу сепаратизму в Україні. «Коли людина бачить, що ось ця авантюра з сепаратизмом довела Донбас до повного розвалу і економічного колапсу, то вони ще двадцять разів подумають перед тим, як прийти на який-небудь проросійський мітинг. Тобто за фактом вся ця ситуація демонструє нездатність Росії вирішувати ті проблеми, які вона обіцяла вирішити, демонструє те, що Росія нікого не врятує і нічим не нагодує. Тому що Донбас зараз відчуває себе набагато гірше, ніж він відчував себе в Україні», – наголосив Денис Казанський.
Директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко частково погоджується з колегами, що більшість публічних цілей блокади не було досягнуто. Ані звільнення заручників, ані припинення обстрілів… Єдине, що було виконано, – зупинено нелегальне переміщення великих вантажів між двома територіями Донбасу, і головною програшною стороною став Ахметов. «Тоді постає питання – проти кого була блокада? Проти «ЛНР/ДНР» і Росії чи проти Ахметова? Чи не було там мотивації з боку конкурентів Ахметова?», – сумнівається у благих намірах блокади Володимир Фесенко.
Політолог запевняє: блокада тільки зашкодила. «Ми фактично повернулися в 2014 рік. Ситуація стала не кращою, а гіршою. Рівень конфліктності зріс. Добре, що до війни не дійшло», – каже він. Але водночас погоджується – іншого виходу у влади не було. «Рішення РНБО було вимушене – воно зафіксувало існуючу ситуацію, припинення економічних звʼязків. Більше того, з боку Президента це було конʼюнктурне політико-ідеологічне рішення – очолити те, з чим він не міг справитися. Він увів блокаду, тому що боявся, і фактично певною мірою нейтралізував для себе ці загрози, очоливши цей процес. Хоча електорально він нічого з цього не виграв».
На думку політолога, з введенням блокади відбулося політичне закріплення розколу Донбасу й замороження нинішньої ситуації на роки. Непокоїть, з огляду на це, й ідеологічний наслідок блокади, посилення розколу в українському суспільства. «Зараз є два полюси, – пояснює Володимир Фесенко. – Один – войовничі патріоти, які не сприймають жодних компромісів по Донбасу, другий – переважно мешканці східних російськомовних регіонів, які виступають за мир будь-якою ціною. Замість того, щоб їх примирити, ми самі цією блокадою штовхаємо до розколу всередині суспільства».
Політичний експерт заявив, що у цьому питанні потрібна раціональна політика – не в лоб атакувати, а діяти гнучко, думати не тільки про сьогоднішній день, але й про завтрашній.
У тому, що блокада порушує елементарні права людини, впевнена координаторка юридичного напрямку благодійної організації «Схід-SOS» Олександра Дворецька.
«Люди, які живуть на Донбасі, не є субʼєктами, вони є обʼєктами. Але із введенням блокади всі питання, з якими звертаються жителі непідконтрольних територій – чи треба їм звільнятися з роботи, чи ставити штамп у трудові книжки, чи будуть дійсними їхні трудові, пенсії, як нараховуватимуть стаж і багато-багато інших – всі ці питання перетворюють людей на субʼєкти. Тому що вони запитують – як їм далі жити».
Олександра Дворецька нагадала, що однією з вимог блокади було прийняття Закону про окуповані території. З одного боку він спрямований проти «ЛНР» і «ДНР», каже експертка, але коли читаєш його, то розумієш, що він стосується звичайних людей. «В тому числі він каже про те, яким чином ми будемо карати людей, які проживають на тих територіях, – висловлює своє незадоволення Олександра Дворецька. – Критерії, за якими каратимуть, доволі дивні. Під покарання потрапляє «співпраця з окупаційною владою», а саме робота в муніципальних і комунальних закладах, закладах освіти, охорони здоровʼя, бібліотек. Повернення таких людей до України також дорівнює покаранню. Про це важливо говорити».
Будь-яке погіршення становища людей, які живуть на непідконтрольній території, є порушенням їхніх прав. Тому й блокада, з точки зору прав людини, немає місця, каже експертка. На її думку, не все треба вирішувати блокадою силовою, тому що паралельно ще є багато механізмів. «Я за те, щоб обговорювати такі речі кожен на своєму місці – щоб депутати працювали в парламенті, громадські активісти працювали з людьми. Треба дискутувати. Якщо вже є певна вимога, то щоб не було демонізування, що ми не хочемо визнавати території окупованими чи Росію агресором, але все ж таки модальність, яким чином ми будемо це визнавати, яким буде статус цих людей, за що вони можуть нести відповідальність і що вони повинні робити, це треба дискутувати, щоб не робити блокаду, а робити державну політику», – констатувала Олександра Дворецька.
Будь-яка блокада є інструментом, орієнтованим у минуле, тому що не пропонує альтернативних рішень, які насправді полягають у розробці конкретних стратегій та їх втіленні. Про це заявив державний секретар Міністерства інформаційної політики Артем Біденко.
«Питання блокади – це той типовий приклад, коли був нав'язаний порядок денний і той формат діалогу, який насправді проблеми не вирішує... Реальні рішення, які дадуть результат, лежать поза межами торговельної блокади. Вони лежать у розробці конкретних стратегій, конкретних планів і їх реалізації», – сказав Артем Біденко.
Він вислови згоду з учасниками дискусії, що рішення РНБО України про тимчасове припинення вантажоперевезень із ОРДЛО було перехопленням ініціативи, порядку денного і намаганням його хоч якось контролювати. На переконання Артема Біденка, саме в інтересах Росії нагнітання певного конфлікту і нав'язування простих рішень. «Простих рішень не існує, у владі тим більше. Будь-що вимагає верифікації, певного моделювання, також дуже часто відбуваються помилки, які необхідно з часом вирівнювати», – зазначив він.
Щодо інформполітики, то тут теж є «білі плями». Величезна проблема з українським мовленням навіть на контрольованій Україною території – це домінування двох телевізійних веж у Донецьк і Луганську. «Фізично, географічно чи будь-як технологічно» перемогти ці дві великі вишки неможливо, тому було ухвалено рішення побудувати три телевежі. Одна з них вже встановлена на горі Карачун поблизу Слов'янська. Телевежі у Покровську Луганської та Бахмутівці Донецької областей будуть побудовані до кінця цього року.
Артем Бідненко розповів, що час від часу порушується питання, що потрібна ще одна телевежа по лінії Бахмут-Світлодарськ, але встновити ані засоби для глушіння, ані передавачі в Світлодарську неможливо, бо це зона прямого обстрілу.
Резюмуючи, він зазначив, що постійно озвучувана проблема відсутності українського контенту в деяких місцях підконтрольної Україні території на 100 відсотків контрольована і, найімовірніше, буде вирішена в грудні цього року.
Підбиваючи підсумки дискусії професор політології Олексій Гарань зазначив, що, на його думку, небезпека цієї блокади полягає в тому, що вона загнала державу в ситуацію цугцвангу. Не реагувати не можна й розганяти не можна. «Не реагувати означає – failed state. Держава має монополію на силу, на застосування насилля. Тому, коли ми говоримо, яка у нас більша загроза – монополізації чи хаосу, – я вважаю, що у нас більша загроза хаосу. Тому я належу до тих, хто критикував блокаду».
В той же час політолог визнає – в тих умовах, які склалися, президент і уряд ухвалили логічне рішення. «І більше того, я вважаю, хоч як це парадоксально, але зараз ситуація стала визначенішою. Коли запустився певний ланцюг: неофіційна блокада з нашого боку, націоналізація – з іншого, визнання паспортів «ДНР/ЛНР» Росією, відповідь наша – блокада офіційна – все це створило ту ситуацію, в якій нав’язування політичної частини Мінських домовленостей, явно не вигідних для нас, на умовах Путіна зараз відкладається. І це розуміють всі, у тому числі і наші західні партнери. Тож санкції на найближчі півроку будуть продовжені», – підсумував Олексій Гарань.
Захід відбувся в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, який виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.
Відео з публічних дебатів:
