Більшість українців не готові віддати Донбас навіть в обмін на гарантії безпеки – Олексій Гарань

Більшість українців не підтримують виведення військ із підконтрольної частини Донбасу навіть в обмін на гарантії безпеки від США та європейських партнерів. За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології, понад 60% респондентів вважають таку умову категорично неприйнятною, а без значних вагань погодитися на неї готові лише 7%. Ці результати свідчать не лише про небажання українців поступатися територіями, а й про недовіру до того, що такі поступки забезпечать тривалий мир. Про це в інтерв’ю телеканалу «Київ 24» розповів професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань.

Припинення вогню не означає визнання окупації

За словами науковця, Росія наполягає на двох принципових вимогах: визнанні українських територій, які Москва оголосила своїми, та виведенні українських військ із неокупованої частини Донбасу. Водночас готовність українців до припинення бойових дій не можна трактувати як згоду на ці умови.

«У Росії є вимоги, щоб ми визнали  регіони, які Росія проголосила своєю територією, –  це Донецька, Луганська, Херсонська і Запорізька області у повних  їхніх кордонах.  Бо вони начебто провели там референдум на окупованій частині і після цього  оголосили, що все це тепер наша територія.  Путін наполягає на цьому, пояснюючи, що не хоче перемир’я, а хоче миру. Але умовою такого миру висуває саме визнання українських територій російськими. Українці завжди категорично відкидали цю вимогу», – пояснює Олексій Гарань.

На думку професора політології, важливо розрізняти припинення вогню по нинішній лінії фронту та юридичне визнання окупованих територій російськими. Україна готова до першого, але не до другого. Така позиція, наголошує експерт, і є тим компромісом, на який українська сторона погоджується нині, хоча він означав би, що приблизно п’ята частина території країни залишиться під російською окупацією.

«Це дуже болючий для нас компроміс. Ми розуміємо, як тяжко житимуть українці на окупованих територіях, де щодня триватимуть репресії та русифікація. Але ми готові заморозити бойові дії по нинішній лінії. При цьому категорична позиція України полягає в тому, що ми не визнаємо ці території російськими. На це не може погодитися й Європа, адже це суперечило б принципам, на яких побудований світ після Другої світової війни. Агресор не може просто захопити чужу територію і вимагати, щоб її визнали своєю», – зазначає Гарань.

Чому гарантії безпеки не переконують українців віддати Донбас

В опитуванні КМІС респондентам пропонували оцінити можливість виведення українських військ із Донбасу навіть за умови надання гарантій безпеки з боку США та європейських країн. Однак і за такого сценарію більшість опитаних не підтримали територіальну поступку.

Олексій Гарань вважає, що українці усвідомлюють, що самі по собі гарантії безпеки не обов’язково зупинять Росію, якщо Володимир Путін вирішить продовжити агресію. До того ж передача решти Донбасу означала б втрату важливих оборонних позицій, які нині стримують російське просування.

«Ми розуміємо, що гарантії безпеки можуть бути, але запропонований формат навряд чи зупинить Путіна, якщо він захоче продовжити агресію після того, як отримає весь Донбас. Подивімося, що відбувається у світі: із гарантіями безпеки є проблеми, і Путін цим користується. Якщо ми віддамо Краматорськ, Дружківку та Слов’янськ, то втратимо не лише міста, а й лінію оборони. Якщо Росія отримає ці території, перед нею відкриється можливість просуватися далі. Саме тому Україна не може на це погодитися», – наголошує політолог.

На думку Олексія Гараня, справді дієві гарантії передбачали б присутність в Україні військ країн НАТО, готових вступити у війну в разі нового російського нападу. Однак такий сценарій він вважає малореалістичним. Натомість реалістичніші гарантії могли б включати продовження санкцій проти Росії, постачання Україні зброї та фінансову підтримку з боку європейських партнерів, Японії, Канади й інших держав.

«Ми розуміємо, що реалістичні гарантії сьогодні – це передусім продовження санкцій проти Росії, постачання зброї та фінансування України. Таку допомогу продовжує надавати Європейський Союз та інші країни. Але питання в тому, чи буде цього достатньо, щоб стримати Росію, якщо вона вирішить напасти знову», – зауважує Олексій Гарань.

Він також звертає увагу, що неприйняття територіальних поступок переважає в усіх регіонах України. Навіть на сході та півдні, де підтримка такої позиції дещо нижча, ніж в інших частинах країни, проти виведення військ із Донбасу виступає приблизно половина опитаних або більше. Це свідчить про достатньо стійку позицію суспільства.

Українці готові терпіти війну, але не вважають поступки шляхом до миру

Ще один важливий результат опитування КМІС стосується готовності суспільства витримувати тривалу війну. За словами Олексія Гараня, близько 60% респондентів заявили, що готові терпіти її стільки, скільки буде необхідно. Подібні настрої зафіксовані й у відповідях на запитання про можливі поступки Кремлю в обмін на припинення обстрілів та бомбардувань енергетичної інфраструктури.

Науковець застерігає, що результати соціологічних досліджень можуть мати певну похибку, а відповіді людей не завжди повністю відображають їхню поведінку в реальних обставинах. Проте, на його думку, показники залишаються достатньо високими, щоб говорити про стійкість суспільства перед російським тиском.

«Путін розраховує поставити нас на коліна бомбардуваннями, заморозити взимку, позбавити води, світла та інших необхідних умов для життя. Але українці відповідають, що готові чинити опір. Близько 60% кажуть, що терпітимуть війну стільки, скільки буде потрібно. Це важливий показник, який узгоджується з небажанням віддавати Донбас: люди розуміють, що територіальні поступки не обов’язково приведуть до миру», – наголошує Олексій Гарань.

На переконання професора політології, заклики до поступок заради миру можуть лише заохочувати Кремль посилювати тиск. Якщо Москва побачить, що українське суспільство та політики починають обговорювати відмову від територій, вона може сприйняти це як сигнал, що подальші обстріли й наступальні дії здатні принести нові поступки.

«Путін не хоче миру – він хоче тиснути далі. Ті, хто закликають поступитися й сподіваються таким чином припинити війну, не враховують, що це може підштовхнути Росію до нових вимог. Кремль може вирішити, що варто посилити обстріли, натиснути ще сильніше – і тоді Україна поступиться знову. Не можна вірити, що достатньо підняти руки й погодитися на умови Путіна, аби настало мирне життя. На жаль, він може піти далі. Саме тому Україна має демонструвати силу й здатність чинити опір», – підсумовує Олексій Гарань.