Події
Перегляди: 948
8 грудня 2020

Аналітики побачили «вікно можливостей» для врегулювання ситуації на Донбасі й дали поради владі

Школа політичної аналітики Києво-Могилянської академії та Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва 7 грудня на пресконференції «Рік після саміту в Парижі. Як змінилася миротворча політика Президента Зеленського і що про це думають українці» представили аналітичну записку «Виконання домовленостей Паризького саміту: очікування і реакція українців», в якій дали поради Верховній Раді, уряду та Президенту щодо врегулювання ситуації на сході України.

 «Період 2021–2022 рр. може бути «вікном можливостей» для України, щоб підготувати і запровадити продуману, прийнятну для більшості громадян політику деокупації та реінтеграції ОРДЛО. З цією метою ми пропонуємо розглянути можливість втілення таких рішень», - йдеться в аналітичній записці, яку озвучив науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, професор політології НаУКМА Олексій Гарань.

Зокрема, Президенту України пропонується ініціювати створення миротворчої місії ООН на Донбасі, утриматися від політичних рішень, які розколюють суспільство, та радитись з громадянським суспільством при призначенні членів Тристоронньої контактної групи.

«Президенту пропонується ініціювати розробку проєкту резолюції Ради безпеки ООН та проєкту указу з вимогами України до запровадження міжнародної миротворчої місії ООН на Донбасі; утриматися від оголошення чи ухвалення політичних рішень, які призводять до поглиблення поділу в українському суспільстві; проводити кадрову політику щодо членів Тристоронньої контактної групи, яка враховуватиме репутацію кандидатів, які можуть бути до неї призначені, консультуючись з профільними громадськими організаціями перед призначенням», – озвучив Гарань.

Тим часом Верховній Раді та уряду пропонується оновити законодавство щодо державної політики на окупованих територіях та посилити інформполітику щодо реінтеграції.

«Верховній Раді та уряду оновити редакцію закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»; прийняти зміни до законодавства, які врегулюють питання перехідного правосуддя у разі відновлення контролю над ОРДЛО; Міністерству культури та інформаційної політики - розробити та втілювати інформаційну кампанію із висвітлення позиції держави щодо реінтеграції», - сказав Гарань.

Згідно з аналітичною запискою, зокрема, в рамках інформаційної кампанії пропонується поширювати інформацію щодо діяльності державних органів, роз’яснювати необхідність перехідного правосуддя (зокрема амністії), пояснювати потребу підтримувати ВПО з тимчасово окупованих територій, проводити активну комунікаційну та адвокаційну кампанію щодо комплексу таких заходів з реінтеграції, яка сприяла б зменшенню політичних спекуляцій й популізму щодо них.

Водночас, більшість українців виступає за підтримку тих громадян України, які працювали на окупаційну владу, але свідомо перейшли на бік України.

Більшість українців не вважають політику держави щодо реінтеграції ОРДЛО цілком ефективною

Своєю чергою, директор Школи політичної аналітики НаУКМА, завідувач кафедри міжнародних відносин НАУКМА  Максим Яковлєв зауважив, що б більшість українців не вважають, що політика держави щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій Донбасу є цілком ефективною.

"Ми питали у населення у вересні цього року про те, як вони оцінюють ефективність політики держави щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій Донбасу... "Цілком неефективно", "частково неефективно" превалюють. Є великий шматок "середньоефективно" і "важко сказати", відмова сказати теж займає десь п'яту частину. "Цілком ефективно" оцінює 1,9%, це просто покривається похибкою. "Частково ефективно" - 7,5%", - озвучив результати опитування Максим Яковлєв.

За словами експерта, це означає що населенню справді важко визначитися з ефективністю політиків.

В українців також питали про ставлення до введення миротворчої місії ООН по всій тимчасово окупованій території.

За словами Яковлєва, з березня по вересень 2020 року незначно зменшилася кількість респондентів, які схвалюють введення миротворчої місії ООН по всій тимчасово непідконтрольній території Донбасу. Водночас трохи зросла кількість тих, хто проти такої ідеї.

Так, згідно з результатами опитування, проведеного у вересні 2020 року, цілком схвалюють введення миротворчої місії ООН по всій тимчасово окупованій території 30,1% опитаних; частково схвалюють - 19,1%. Натомість 18,1% респондентів відповіли "і так, і ні"; 7,2% - частково не схвалюють; 8,8% - цілком не схвалюють. Відмовилися відповідати 16,7% громадян.

"Тобто це ще раз свідчить про те, що ми маємо певну ситуацію невизначеності саме у сприйнятті населенням того, що б ми назвали державною політикою, тому її ефективність оцінити важко", – зауважив Яковлєв.

Більшість українців не погоджуються з тим, що мешканці ОРДЛО отримали російські паспорти через відсутність вибору

Наукова директорка Школи політичної аналітики НаУКМА Анна Осипчук  відзначила, що більшість українців не погоджуються з тезою, що жителі непідконтрольних районів Донбасу отримали російські паспорти через те, що не мали вибору і були вимушені це робити.

"Ми і у вересні 2019 року, і у вересні 2020 року запитували про те, як респонденти оцінюють отримання російських паспортів. Питання у нас звучало: "Ті, хто на непідконтрольних територіях Донбасу отримав російські паспорти, не мали вибору і були вимушені це робити". Тобто ми запитували не тільки про те, як взагалі оцінюється цей факт, а наскільки люди згодні саме з таким твердженням про відсутність вибору. Фактично можна говорити, що мало того, що люди були не згодні з цим у вересні 2019 року, так само більша частина, і навіть зросла частина пропорційно, тих, хто не згоден, у вересні 2020 року", - зазначила  Анна Осипчук.

Експертка додала, що більшість опитаних громадян підтримує обмеження у правах тих, хто співпрацював з органами окупаційної "влади".

Понад 50% українців підтримують ідею збільшення кількості КПВВ на Донбасі

Більш як половина опитаних українців підтримують відкриття нових контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) на лінії розмежування на Донбасі. Про це повідомив аналітик школи політичної аналітики НаУКМА Антон Суслов.

"Як показують результати нашого опитування, понад 50% населення підтримують цю ідею (збільшення кількості КПВВ - ред.)", - сказав він.

Так, результати дослідження свідчать, що трохи більше 50% опитаних у березні 2020 року цілком або частково схвалювали пропозицію збільшення кількості КПВВ. Водночас 20 % респондентів мали протилежну думку.

При цьому найменшу підтримку ця ідея мала саме серед жителів сходу (38,5%).

Спостереження аналітиків у другій половині року показали, що навіть поширення епідемії коронавірусу та дезінформаційні зусилля Росії суттєво не змінили думку громадян про гуманітарне значення КПВВ.

"Згідно з опитуванням, проведеним Фондом «Демократичні ініціативи» у листопаді 2020 року, більшість респондентів (52,1%) не заперечує проти роботи КПВВ, щоправда 38,4% наполягає на санітарному контролі, а повністю безперешкодний рух підтримують лише 13,7%. За повне закриття виступають 19,2%. Ще 28,7% не змогли визначитися з вибором політики стосовно роботи КПВВ", - йдеться у результатах дослідження.

"Друга ініціатива, про яку достатньо активно час від часу згадують наші представники політичних кіл, і про яку частково згадувалося в підсумковому документі паризької зустрічі, це місцеві вибори, зокрема, на тимчасово окупованих територіях. Як показують результати опитування, чверть опитаних не схвалює цієї ініціативи і, що важливо, майже 40% не визначилися зі своїм ставленням до цього питання", - озвучив результати дослідження Суслов.

Навесні Школа політичної аналітики НаУКМА проводила опитування про ставлення до запуску Національної платформи примирення і єдності. Результати показали, що більшість респондентів не визначилися зі своїм ставленням до неї: кожен третій відмовлявся відповідати чи обирав варіант «важко сказати» (36,3 %), а на другому місці за «популярністю» була відповідь «і так, і ні» з 15,8% респондентів.

"Наступна ініціатива, про яку говорив Володимир Зеленський в лютому цього року, вона стосується спільного патрулювання. Власне, спільного воїнами Збройних сил України і представниками так званих "ДНР", "ЛНР". Тут варто згадати, що лише чверть опитаних схвалює цю позицію. Тобто можемо сказати, що 75% населення не схвалює або не визначилися зі своєю позицією щодо цього насправді контраверсійного питання", - зазначив Суслов.

Аналітик додав, що однією з ініціатив влади було створення так званої консультативної ради, до якої мали б увійти представники окремих районів Донецької і Луганської обалстей.

"Насправді, в підсумку ми цього не отримали, але це питання якраз підняло важливе інше питання, що стосується взагалі визнання так званих "ЛНР", "ДНР" стороною цих переговорів. Тут варто сказати, що майже 40% опитаних не підтримували цю позицію", - зазначив експерт.

РФ змінює тактику на більш гнучку, не змінюючи позиції

Росія змінює свою тактику в переговорах на більш гнучку, дискредитуватиме нормандський формат і намагатиметься ввести представників так званих «ЛНР» та «ДНР» у мінський переговорний формат.

Таку думку висловила політична аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Марія Золкіна, коментуючи тему загроз для України у 2021 році на прес-конференції в Укрінформі: «Рік після саміту в Парижі. Як змінилася миротворча політика Президента Зеленського і що про це думають українці» 7 грудня.

«РФ змінює свою тактику в переговорах, розуміючи спротив українського суспільства українським компромісам, до яких тяжів протягом 2019-20 років Володимир Зеленський. РФ переорієнтовується на умовно більш лагідні методи нав'язування тих же компромісів і поступок, але не нахрапом, як це було до цього, користуючись бажанням Офісу Президента домовитись швидко й майже за будь-яку ціну, а приховано і латентно. І саме цього нам треба очікувати наступного року. Ідея прямого контакту і діалогу нікуди не зникає, вона просуватиметься на рівні Мінської ТКГ за допомогою прихованих елементів», - зазначила Золкіна.

Вона переконана, що РФ просуватиме в переговорний процес на всіх рівнях представників так званих «ЛНР» та «ДНР», і Україна має в жодному разі цього не допустити.

«Наприклад, досі не відпрацьовано координаційний механізм під егідою СЦКК, і Росія все робитиме, щоб цей механізм доповнити представниками так званих «ДНР/ЛНР» замість росіян. Другий момент, це, наприклад, історія з розмінуванням, який є частиною невідкладних заходів, прописаних на паризькому саміті. Формально погоджено 20 ділянок, але реально імплементувати це Росія відмовляється від серпня цього року. Але, щоб цю ініціативу реалізувати, очевидно, доведеться підписувати новий документ, і швидше за все це буде рамкова угода на кшталт тієї, яка стосувалася розведення сил і військ. Тому треба слідкувати, щоб під цим новим документом про розмінування «випадково» не з’явилися підписи якихось представників «ДНР/ЛНР», - застерегла Золкіна.

Також вона вважає, що РФ працюватиме над дискредитацією нормандського формату й намагатиметься перевести всі політичні рішення на рівень мінської ТКГ.

«Росія робить ставку на дискредитацію нормандського формату і працюватиме над тим, щоб нової нормандської зустрічі однозначно не було, а всі можливі політичні рішення переводилися на рівень мінської ТКГ, де, власне, і є ті так звані «ДНР/ЛНР», які Росія намагається представити, як суб’єктів перемовин», - зазначила аналітикиня.

На її думку, за умов обережних спроб Росії завести представників так званих «республік» в політико-правове поле, критично важливою є інформаційна кампанія України, що вона не веде з ними в Мінську жодних переговорів.

«Софтлайнери», «хардлайнери» й «помірковані»  – що їх може об’єднати?

Висновками про те, наскільки єдиною є думка українців щодо розв'язання конфлікту на Донбасі,  поділився аналітик Фонду «Демократичні ініціатив» Сергій Шаповалов. За його словами, уява людей про шляхи розв’язання конфлікту та реінтеграції Донбасу прямо залежить від їхнього загального уявлення про конфлікт,  хто є його сторонами  і яка їхня роль. 

Так, близько 70%  українців погоджуються з твердженням, що війна сьогодні  триває між Росією та Україною,  так само як визнає Росію агресором і стороною конфлікту.  Щодо цих питань українське суспільство демонструє найвищу спільність думки як 2014 року, так і у сучасних опитуваннях,  каже аналітик.

«Проте єдність у питанні, хто винен, не гарантує єдності  у питанні, що робити і  яких заходів повинна вживати Україна  для реінтеграції окупованих територій», – зауважив Сергій Шаповалов.

За його словами, в цьому сенсі вирізняється три  суспільні групи,   які мають різні думки щодо розв’язку питань реінтеграції окупованих територій.

Показовим стало запитання щодо  готовності іти на компроміси з бойовиками і Росією, яке й дало змогу виокремити ці три групи. Дві з них  – рівновеликі, кожну з яких становить по 20%, можна умовно назвати «софтлайнерами»,  які готові іти на будь-які компроміси заради миру, і «хардлайнерами»,  які не готові до жодних компромісів у вирішенні конфлікту.  Третю, найбільшу, умовно «помірковану» групу ( близько 50% ) становлять громадяни, які вважають, що на компроміси піти можна, але не на всі.

 «Софтлайнерів»  найбільше у південному та східному регіонах,  29 і 35% відповідно.  Для цієї групи характерна  відносно більша поширеність проросійських поглядів –  прихильність до інтеграції з Росією й підтримка  російської тези,  що конфлікт на Донбасі є внутрішнім.

«Громадяни цієї категорії набагато більше готові на компроміси,  причому на компроміси, які зачіпають відмову України від перспективи членства в НАТО,  остаточне прийняття нейтрального позаблокового статусу  і надання російській мові статусу другої державної», – описав притаманні «софтлайнерам» погляди аналітик.

Полярна група –«хардлайнери» – це громадяни, які вважають, що конфлікт може  вирішитися тільки силовим шляхом.

«Респонденти цієї групи набагато частіше називають першочерговими завданнями президента – повернення Криму,  активізацію співпраці з Європейським Союзом і НАТО,  зміцнення української армії.  Вони більше схильні критично оцінювати будь-які дії влади і  мобілізуватися у разі, якщо ті чи інші рішення влади суперечать національним інтересам України», – зауважив Сергій Шаповалов.

Поміркованих громадян найбільше серед усіх громадян у кожному регіоні. Вони в більшості своїй поділяють проєвропейські погляди,  розуміють роль Росії як агресора  у цьому конфлікті,  але роблять менший наголос на силових методах  і вважають  пріоритетною сферою розвитку України  економічні питання.

Ці три групи, які різною мірою готові на компроміси,  мають полярні оцінки й  у політичних питаннях,  передбачених Мінськими домовленостями,  зокрема щодо проведення виборів на  неконтрольованих  територіях Донбасу. Цей момент треба враховувати,  оскільки під час вирішення питань політичної частини Мінська на цьому ґрунті  можуть  виникнути гострі політичні конфлікти, застерігає Сергій Шаповалов.

Об'єднати ці три групи може два магістральних напрямки роботи, наголошує аналітик.  

«Перший,  й усі три групи його називають найчастіше, – це  успішна відбудова  нормального життя  на територіях Донбасу. Другий  –   міжнародний тиск на Російську Федерацію  з метою припинити  втручання в конфлікт», – підсумував Сергій Шаповалов.

_____________________________

Спільне дослідження Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва та Школи політичної аналітики Національного університету "Києво-Могилянська академія" "Війна і мир на Донбасі: як змінилися настрої українців за рік після Паризького саміту Нормандської четвірки" підсумовує результати опитувань громадської думки з вересня 2019 по листопад 2020 р. Опитування організатори замовляли у Київського міжнародного інституту соціології та Infosapiens. Опитування здійснено за фінансової підтримки Ініціативи з розбудови аналітичних центрів міжнародного фонду "Відродження" і посольства Швеції.

 За матеріалами Укрінформу і ДІФ