Виконання домовленостей Паризького саміту: очікування і реакція українців

Аналітика
Перегляди: 1530
7 грудня 2020

9 грудня 2020 року Школа політичної аналітики Києво-Могилянської Академії та Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва представили аналітичну записку «Виконання домовленостей Паризького саміту: очікування і реакція українців».

У записці представлено аналіз результатів опитувань громадської думки, проведених протягом вересня 2019 – листопада 2020 року, дано оцінку успішності дій українського уряду та запропоновано варіанти заходів для української влади та іноземних партнерів України, які сприятимуть єдності українського суспільства та ширшій підтримці  політики деокупації Донбасу.

Основні висновки та пропозиції

  • Більшість громадян України усвідомлює гуманітарну важливість відкриття додаткових КПВВ та підтримує такі кроки уряду. В умовах поширення коронавірусу відкриття нових КПВВ і робота діючих має супроводжуватися належними заходами епідеміологічного контролю та надання медичної допомоги мешканцям непідконтрольних територій, які перетинають лінію розмежування.
  • Головним ризиком у питанні КПВВ будуть дії Росії, спрямовані на зрив роботи КПВВ і звинувачення України у «відмові» від людей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях.
  • Станом на листопад 2020 року відсутні суспільні передумови, які сприяли б втіленню політичних домовленостей щодо виборів у ОРДЛО. Без суттєвих змін у виконанні безпекових умов обговорення питання виборів, як-от нещодавно оголошений намір провести їх вже навесні 2021 р.,  поглиблюватиме поділ у суспільстві.
  • Після саміту в Парижі українці не побачили рішучих чи вдалих рішень влади, які могли б наблизити мир на Донбасі чи посприяли б кращому, ніж у попередні роки, захисту національних інтересів під час переговорів із Росією. Результати опитувань у 2020 р. свідчать про те, що суперечливі дії команди Президента посилювали табори і прихильників будь-яких поступок Росії, і прибічників силових дій на Донбасі. У підсумку це лише ускладнюватиме пошук компромісних рішень.
  • Негативне ставлення до українців у ОРДЛО, які отримують паспорти Росії, формується внаслідок уявлення про те, що такі люди є в принципі байдужими чи ворожими до України. Росія активно підживлюватиме такі настрої в українському суспільстві, провокуватиме ворожнечу і спротив  навіть обережним спробами готувати реінтеграцію окупованих територій.
  • У разі повного припинення вогню та безпечного перетину лінії розмежування значна частина мешканців окупованих територій отримає можливість активніше інтегруватися в життя на вільних територіях, а українці матимуть додаткові докази злочинів окупації вільному вибору на користь України. Оскільки російська влада теж розуміє негативні для себе наслідки повного перемир’я, вона робитиме все можливе, щоб ізолювати ОРДЛО і підтримувати воєнне протистояння на високому рівні.
  • Повне припинення вогню та відкриття нових і безпечних КПВВ для переходу лінії розмежування стане результатом, який влаштує більшість українців. Такий розвиток подій має свої переваги і для влади. Керівництво держави зможе записати на свій рахунок припинення війни і поступово проводити заходи з підтримки громадян, які попри війну зберегли громадянську лояльність до України. Проте найбільшим ризиком такого становища є здатність Росії відновити військові дії та проводити дезінформаційні операції й диверсії, щоб ізолювати ОРДЛО і розпалювати взаємну ненависть між мешканцями окупованих і підконтрольних територій.

Період 2021–2022 рр. може бути «вікном можливостей» для України, щоб підготувати і запровадити продуману, прийнятну для більшості громадян політику деокупації та реінтеграції ОРДЛО.

З цією метою ми пропонуємо розглянути можливість втілення таких рішень:

Верховній Раді та Уряду

  1. Оновити редакцію закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», закріплюючи умови та порядок припинення його дії у разі повного припинення вогню, а також порядок переходу до воєнного стану у разі продовження агресії Росії, умови та порядок дій органів влади та збройних сил у разі згоди України на розміщення миротворчого контингенту ООН в зоні Операції об’єднаних сил.
  2. Прийняти зміни до законодавства, які врегулюють питання перехідного правосуддя у разі відновлення контролю над ОРДЛО. Такі зміни мають відповідати Конституції та спиратися на чітко виражену згоду більшості громадян України: або шляхом ухвалення конституційною більшістю від складу Верховної Ради України або шляхом референдуму.
  3. Міністерству культури та інформаційної політики розробити та втілювати інформаційну кампанію із висвітлення позиції держави щодо реінтеграції, в рамках якої поширювати інформацію щодо діяльності державних органів за цим напрямком, роз’яснювати необхідність перехідного правосуддя (зокрема амністії), а також пояснювати потребу підтримувати  ВПО з тимчасово окупованих територій. Проводити активну комунікаційну та адвокаційну кампанію щодо комплексу таких заходів з реінтеграції, яка сприяла б зменшенню політичних спекуляцій й популізму щодо них.

Президенту України:

  1. Ініціювати розробку проекту резолюції Ради Безпеки ООН та проекту указу з вимогами України до запровадження міжнародної миротворчої місії ООН на Донбасі.
  2. Утриматися від оголошення чи ухвалення політичних рішень, які призводять до поглиблення поділу в українському суспільстві.
  3. Проводити кадрову політику щодо членів Тристоронньої контактної групи, яка враховуватиме репутацію кандидатів, які можуть бути до неї призначені. Для цього слід проводити консультації з профільними громадськими організаціями перед призначенням.

Закордонним партнерам:

  1. Підтримати та адвокатувати ідею введення миротворчої місії ООН по всій тимчасово окупованій території.
  2. Виступити гарантами реалізації програми з роззброєння, демобілізації та реінтеграції тимчасово окупованих територій із позицій, що виходять з принципів цілісності української території та кордонів.