Події
Перегляди: 457
30 червня 2019

Аналітичні центри в Україні: «танки», «мозкові» осередки чи стейкхолдери інтересів населення – дискусія триває

Чи зможуть аналітичні центри (АЦ) зберегти свій вплив на прийняття рішень після виборів 2019 року і якими є  можливості впливу аналітичних центрів загалом – ці питання 24 червня обговорили представники київських  і регіональних аналітичних організацій, які брали участь у заходах, тренінгових програмах,  а також дослідженнях проекту (PAIC)  «Платформа аналітики та міжкультурної комунікації» (PAIC), здійснюваного  Інститутом європейської політики (Берлін) спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та Ініціативою з розвитку та дослідження аналітичних центрів «think twice UA» за сприяння Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

Напрямку дискусії задала презентація дослідження, яке Інститут європейської політики провів спільно з  «Демініціатвами».

Коротко про дослідження. Це комплексне вивчення діяльності українських та німецьких  аналітичних центрів, де проаналізовано можливості  інституційної сталості українських АЦ, а також   методи кооперації  їх із німецькими аналітичними осередками та міжнародними аналітичними центрами загалом.

Щоб скласти якомога ширшу картину про сучасний  стан і дієспроможність українських аналітичних центрів,  були проведені напівструктуровані поглиблені інтерв’ю з представниками київських та  регіональних центрів, які продукують аналітичний продукт, зокрема розробляють рекомендації для інстанцій, які ухвалюють рішення.  Опитування – нерепрезентативне, тому на підставі отриманих відповідей можна зробити лише загальні висновки щодо стану та тенденцій розвитку аналітичних центрів в Україні. У  Німеччині в дослідженні так само брали участь берлінські та регіональні АЦ, які працюють за різними тематичними напрямами. Повністю дослідження буде опубліковано у вересні. Сьогодні його виконавці представили  початкові результати та висновки.

Аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Сергій Шаповалов  зазначив, що учасники опитування  виявили різні погляди на головну функцію аналітичних центрів. Одні бачать аналітичний центр інститутом, який впливає не тільки на органи влади і формування політики, а й чинить вплив на громадянське суспільство загалом. Інші вважають, що в українських реаліях, аби бути успішним, аналітичний центр має більше працювати як «танк» і частково перетворитися й на адвокаційну організацію.

 «Аналітичним центрам в Україні часто доводиться бути адвокаційними організаціями.  Здебільшого  просто якісне дослідження і вироблені рекомендації можуть бути проігноровані,  якщо їх не любіювати і не просувати», – цитує тези дослідження  Сергій Шаповалов.

У німецьких аналітичних центрів зовсім інший стиль роботи, зауважує  Людмила Мельник,  керівниця проекту РАІС, науковий співробітник Інституту європейської політики (Німеччина).

«Якщо в Україні аналітичний центр проводить моніторинг, опрацьовує законопроекти, а потім ще їх адвокатує, то  в Німеччині  він або аналізує політику, або проводить дослідження. Це зовсім інший стиль роботи. У Німеччині більш академічний контекст, і цей контекст впливає на роботу аналітичних центрів», – розповідає експерткиня.

Цікаве спостереження і щодо моделей впливу  українських мозгових центрів на владу. Одні респонденти зазначають, що в умовах  антагоністичного  несприйняття владою рекомендацій аналітичним центрам доводиться  долати  опір і  «пробивати» свої рішення. Інші характеризують свої відносини з органами влади як  співпрацю, коли налагоджуються як офіційні, так  і особисті зв'язки й  рішення вдається просувати неконфліктно.

Дослідження також спростувало уявлення про  суцільну закритість влади до аналітичних центрів.

«Ми почули багато історій успіху  взаємодії українських аналітичних центрів з органами влади», –  ділиться думками респондентів  Сергій Шаповалов. –  І не лише точкового впливу,  але й участі в програмах уряду,  виробленні пропозицій для державної політики. Багато історії успіху є і на регіональному рівні,  коли місцевим аналітичним центрам вдавалося налагодити ефективну співпрацю з місцевими органами самоврядування».

У Німеччині вплив на формування політики від аналітичних центрів набагато менший, ніж в Україні, каже  Людмила Мельник.

 

«Можливо, це така гіпотеза, але можна вважати, що чим слабкіші державні аналітичні структури, тим  більше громадянське суспільство і незалежні аналітичні центри мають  досвід впливу на державу. В Німеччині аналітика в державних структурах потужна, і це створює певний бар'єр для громадських організацій впливати на рішення влади», – припускає керівниця проекту  PAIC.

Вона відзначила й те, що відчутно різними є формати співпраці з владою. Якщо українські аналітичні центри досить інноваційні  у форматах комунікації, то в  Німеччині такий підхід слабший. Натомість там  більш  затребувані формати воркшопів, де представники аналітичних центрів разом зі стейкхолдерами прямо під час тренінгів випрацьовують спільне бачення і рішення проблеми. Про такий  формат в Україні навіть не згадувалося.

Серед проблем українських аналітичних  центрів найчастіше респонденти згадували обмежені можливості із  залученням коштів на свої проекти,  –  веде далі Сергій Шаповалов.

У регіонах особливо гостро відчувається й нестача людських ресурсів для виконання проектів, брак інституційного фінансування та забезпечення поточної операційної діяльності, яка лягає винятково на плечі організацій.

В Україні складно також відбувається співпраця між аналітичними центрами та академічними установами,  де проблематично отримати якісну експертизу, тому що, на думку респондентів, у професорського складу немає актуальних напрацювань.

У Німеччині такої проблеми немає, відзначає Людмила Мельник. Майже  кожний аналітичний центр співпрацює з університетами та інститутами, а їхні аналітики є  викладачами цих вишів. Існують також певні маркери, які показують, що аналітичний центр це не просто група людей, а певна інституція, де прописані правила академічної роботи, що їх зобов'язані підписати всі співробітники.    

  

«Сам  штат у німецьких  аналітичних центрах розглядається як важливий  компонент аналітичного центру, тому що це ядро експертизи, – каже Людмила Мельник. – Ціль таких аналітичних центрів – закріпити експертизу за своїми організаціями, тому вони стараються  підвищувати число експертів у штаті».

Серед  задач,  які окреслюють учасники опитування для аналітичних центрів в Україні, це проведення спільних адвокаційних кампаній, які стосуються розвитку аналітичних центрів. «Було б непогано розпочати адвокатування власних інтересів аналітичних центрів. Це стосується і тематики проектів, і того, які проекти варто фінансувати, а які ні», –  йдеться у дослідженні.

Щоб вирішувати проблему з кадрами,  актуальним на сьогодні є  розвиток  експертних осередків на базі університетів,  тому що кадри до аналітичних центрів  так чи інакше приходять з університетів. Важливо, аби до експертизи і  методології цих осередків могли долучатися не лише студенти, а й  громадські  організації.

Респонденти відзначили й вагомість розвитку аналітичних центрів як інституцій –  сприяння їхній  інституційній пам’яті, створення власних баз даних, розвиток професійного фандрейзингу, формування інституалізованих мереж – кандидатів наук, експертів, стажерів, мережування самих АЦ.

Прикладом такого мережування аналітичних осередків може бути Асоціація сприяння самоорганізації населення (АССН), – долучився до дискусії голова АССН Олексій Колєсников.

«В нашої організації вже стала мережа, до якої входить 17 автономних організацій із  17 регіонів України, які ми задіюємо  до адвокації своїх напрацювань.  Минулого року був такий перший досвід, коли ми, залучивши експертів із регіонів, які у нас ще не покриті,  здійснили Всеукраїнський моніторинг реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства у кожному регіоні», – поділився досвідом Олексій Колєсников.

Він також порадив колегам шукати альтернативні донорським джерелам шляхи фінансування на свої проекти, скориставшись  вікном можливостей платних послуг, які тривалий час більшість громадських організацій обходила, боячись виключення їх із реєстру неприбуткових організацій.

«Проблема полягала в тому, що в податкових органів була практика позбавляти такі організації статусу неприбутковості. І тільки на початку цього року Мінфін дав офіційне роз'яснення, що надання платних послуг за умови, якщо прибуток іде на статутну діяльність організації, не є підставою для позбавлення статусу неприбуткових організацій», – пояснив голова АССН.

Щодо диверсифікації залучення коштів своїм досвідом поділилася   й Наталія Батракова, виконавчий директор Центру громадської активності «Синергія» (Чернівці). Так, організація  намагається виконувати  замовлення від органів місцевого самоврядування, беручи участь  у тендерних пропозиціях.  

«Ми також маємо досвід співпраці з системою «Прозоро», – розказує Наталія Батракова. – Участь у цих тендерних пропозиціях є додатковим джерелом фінансування. Сьогодні навіть донори оголошують не лише гранти  на проекти, а й про надання окремих тендерних послуг, в яких варто брати участь».

Шукати  альтернативні джерела фінансування закликав і Назар Бойко, старший аналітик Моніторингово-аналітичної групи «ЦИФРА» (Львів). Для цього, на його думку,  потрібно показати, що ваш центр  працюєте в міжнародній аналітичній парадигмі.

«Набагато легше знайти кошти на ваші проекти, коли ви писатимете напряму у штаб-квартири  організацій в Америці, Європі, скажімо, Скандинавії, ніж як ви будете писати ці проекти в Україні. Виходьте  поза рамки України, шукайте експертів, які вміють аналітично мислити й працювати у західній парадигмі, виходьте на міжнародні університети і ви знайдете вдячну аудиторію за кордоном, для яких речі, які ви робите, можуть бути, як золото, а ви матимете майданчики, на яких говоритимете про свої проблеми і проблеми країни», – акцентував Назар Бойко.

Окремо обговорили й актуальні можливості аналітичних центрів впливати на владу.  Щоби мати реальний вплив на неї,  її треба «або спокусити,  або налякати» – так образно бачить систему взаємодії аналітичних центрів з владою  Михайло Золотухін, директор ГО «Фонд розвитку м. Миколаєва (ФРММ). Українські аналітичні центри він схильний більше називати не  think tank, а  active tank, тому  що, за його словами,   вони більше спрямовані на активні зміни.

«Наша взаємодія з органами місцевої влади дуже ефективна. Ми пропонуємо їм сценарії і показуємо, які результати можуть настати внаслідок різних їхніх дій,  зокрема і негативні. І вже залежно від того, чи прислухалися вони до нас, будуємо подальші стосунки. Але я вважаю, що місцева влада повинна нас сприймати не як потенційну загрозу, а як потенційного партнера».

Так, на думку Анни Гаврилюк, керівниці ІАЦ ГО «АСТАР» (Хмельницький), аналітичні центри мають бути  партнерами органів місцевого самоврядування. Однак вони мають  виступати як складова, яка є незалежною при ухваленні  рішень між органами місцевого самоврядування та органами державної влади.

Вона також загострила  увагу на проблемі кадрів, яких у регіонах справді не вистачає. І відзначила, що в підготовці їх можуть сприяти тренінги і воркшопи, які проводить, зокрема, проект РАІС: «У нас в регіоні  таких фахівців, які можуть показати, як сформувати рекомендації, які можуть в подальшому впливати на прийняття рішень, як подати  їх, аби  вас почули і зрозуміли, а головне прислухалися – немає. Тому  дуже важливими є тренінги для  підготовки таких кадрів на місцях».

Щоб впливати на прийняття рішень на місцях, треба розвивати регіональні аналітичні центри, які  працюватимуть саме над місцевими, а не глобальними проблемами. За словами  Ольги Мірошник, голови Фонду місцевої демократії (Харків), у регіонах на відміну від Києва аналітичних центрів практично немає – по одному-два на область.

«Більшість регіональних аналітичних центрів в Україні виявляють сьогодні бажання співпрацювати з київськими, тому що вони  є містком до центральної влади. Саме завдяки такій співпраці голоси регіональних аналітичних центрів стають відчутними в Києві».

І все ж успішність діяльності АЦ  великою мірою залежать від  контенту та експертизи, яку провадять аналітичні організації, відзначають учасники дискусії.

«Донори все більше звертають увагу на аналітичну складову тих проектів, які вони оголошують в конкурсах, тому що коли ми говоримо про певну проблему, то донор хоче бачити аналіз цієї проблеми і шляхи вирішення, – зауважила Наталя Батракова. –  Так було з вивченням проблеми йододефіциту в нашому регіоні. Ми були перша громадська організація в Україні, яка мала можливість доповідати це питання на міжнародній конференції, чому активно посприяла донорська організація». 

Наталя Батракова радить, коли ви здійснюєте  аналітичне дослідження, то дуже добре працює формат публічних консультацій.

«Це захід на 3–4 години, куди ви запрошуєте всіх,  хто може щось привнести у цю тему. Вузькопрофільні фахівці доповнюють ваші напрацювання та рекомендації, і тоді можна отримати цілісну картину проблеми, і пазл складається», – ділиться досвідом  експерткиня.

На її думку, бракує в Україні і єдиної програми, де були б зібрані усі аналітичні центри зі своїми напрацюваннями  відносно соціально-політичних та економічних проблем в країні.

«Було б добре зібрати всі документи, які приймаються на регіональному, місцевому  та національному рівнях, і там поруч із проблемою стояло б  посилання на аналітичне дослідження, яке було зроблено певним центром щодо вирішення цієї проблеми», – розмірковує Наталя Батракова.

Назар Бойко так само переконаний  – найголовніше в аналітичних центрах те, що вони генерують і якої якості. А щоб якість аналітичного продукту була висока, треба постійно вкладати ресурси в удосконалення своїх фахівців.

«Ми постійно себе готуємо до того, що у своїх працівників потрібно інвестувати і відряджати їх на стажування в Європу або Америку, звідки вони приїжджали б готовими спеціалістами», – каже старший аналітик Моніторингово-аналітичної групи «ЦИФРА» і додає, що ще одним  викликом для АЦ є голод з методології досліджень.  «Ми стикнулися з такою проблемою, що якщо не інвестувати у вивчення певних методик –  кількісний аналіз, якісний аналіз, – то через деякий час стаєш неконкурентним».

Завдання для аналітичних центрів після виборів окреслила директорка Фонду  «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна.

Вона констатувала,  що аналітичні центри в Україні достатньо відрізняються від стандартних аналітичних центрів не лише Європи, а  й США, основною функцією яких є аналітика і робота для органів влади. Провідна місія аналітичних центрів в Україні пов'язана з лобіюванням та тиском на владу і засоби масової інформації. До того ж більшу частину свого існування аналітичні центри перебували в  опозиції.

«В Україні, для того щоб аналітичний центр став впливовим, він справді має  бути «танком», – наголошує Ірина Бекешкіна. – Це вимога нашої української дійсності. Тут недостатньо мати якісну аналітику. Звичайно, це дуже потрібно. Але для того, щоб цей вплив був, аналітичний центр уже повинен бути впливовим. Ми потрапляємо у таке собі коло – для того, щоб бути впливовим,  треба бути впливовим від самого початку!».

Що для цього потрібно? По-перше, активність у медіа, участь у конференціях. Коли ми об'єднуємося, ми набагато сильніші,  переконана Ірина Бекешкіна.  Важливими є кооперація з міжнародними партнерами,  міжнародними фондами та організаціями, аналітичними центрами, а в українських умовах – ще й особисті зв'язки з державними посадовцями.

На думку експерткині,  найближче завдання  для українських АЦ – раціоналізувати вибори, щоб громадянам після виборів було зрозуміло, чого прагне влада, і чого домагається опозиція. Після виборів аналітичні центри мають брати активну участь у виробленні програми для нового уряду або для його критики.

«У нас повинна бути своя програма. І якщо новий уряд і нова влада її приймають – це чудово, тоді  ми найперші помічники. Ми щиро бажаємо новій команді успіху, тому що її неуспіх це буде неуспіх України. Але якщо не вдасться просувати свої програми, а наші програми зрозумілі –   європейська інтеграція, вільний ринок та демократичні процедури, – тоді треба буде працювати з опозицією», – підсумувала Ірина Бекешкіна.

Аналітичні центри мають займатися не просто аналітикою, вони мають здійснювати  вироблення політики, переконаний голова громадського об’єднання «Виборча Рада UA» Євген Бистрицький.

«Аналітичні центри працюють у різних сферах, але вони дають додаткову вартість там, де державні політики не доходять до  реальності. Між громадянським суспільством, потребами населення і тим, чим керується влада, завжди існує простір. І формування в цьому просторі потреб громадян якраз схоплюють незалежні громадські організації та аналітичні центри. Це робота, спрямована на вироблення конкретних рекомендацій, які спираються на загальні знання,  але для унікальної ситуації», – поділився своїм баченням функцій АЦ  Євген Бистрицький.

Він припустив, що у нової влади, яка декларує  ідеологію народовладдя і прямої демократії, може на деякий час відпасти потреба дослухатися до аналітичних центрів. Але важливо, щоб аналітичні центри у цій невизначеності, яка  триватиме, поки влада не структурує свої інституції, були готові запропонувати їй реальну  публічну  політику – «public policy».

 «Я сподіваюся, що цей  ідеалізм з опертям на народні потреби  відійде в минуле  і заміститься більш реальною політикою, коли стане зрозуміло, що потрібні якісь ланки, на які можна буде справді опертися», – наголосив Євген Бистрицький.  Він переконаний, що цими ланками мають стати аналітичні центри, що за своєю природою мусять виступати стейкхолдерами, які, акумулювавши інтереси населення,  доводять їх до політиків  і пропонують реальні рішення.

 

 

Top