Сергій Ханін,
журналіст, м. Суми

За умов, коли можливості мобілізації не покривають потребу в особовому складі на фронті, що визнає українське військове керівництво, в Україні працюють над додатковими, крім ТЦК та СП, джерелами наповнення війська. За задумом  Міністерства оборони, одним з таких, зокрема, мають стати структури, з допомогою яких відомство реалізовуватиме свій пілотний проєкт, покликаний побудувати прозору та ефективну модель залучення громадян на військову службу. А саме – рекрутинг. 

До армії – за наймом

Йдеться про добровільне поповнення лав ЗСУ людьми, що потрапляють в армію за наймом. І цим рекрути відрізняються від добровольців, які свого часу залишали родину, роботу, бізнес і ставали до війська, не думаючи про жодні контракти, зарплати і не обираючи місця служби. На даний момент ресурс останніх, схоже, вичерпався, і аби все ж таки примус не ставав нормою у стосунках держави з покликаними її захищати громадянами, для пошуку таких захисників в Україні почали вдаватися до рекрутингу.

І рух у цьому напрямі вочевидь видається правильним. Адже залучена таким чином до війська людина буде, безперечно, мотивованішою за впійманого  ухилянта, а отже – матиме більш високий рівень відповідальності. І це відіграє неабияку роль для війська. Окрім того, – і це, мабуть, головне, –  кандидати мають можливість обирати  посади відповідно до їхніх навичок і досвіду, що в свою чергу забезпечує направлення до військової частини справді потрібного їй фахівця, а не того, кого дадуть.

Саме тому, певно, рекрутинг значиться як один з наріжних каменів Концепції військової кадрової політики Міністерства оборони України до 2028 року, затвердженої в листопаді 2023 року його новим очільником Рустемом Умєровим. Головний акцент концепції – гарантоване задоволення потреб ЗСУ в людях під час повномасштабної війни, інтеграція в євроатлантичний безпековий простір, взаємосумісність ЗСУ зі збройними силами держав-членів НАТО. 

Причому наголос ставиться не стільки на кількісному, скільки на якісному наповненні війська. Згідно із задумом, рекрутинг має не просто численно забезпечити армію новобранцями, а й переслідує мету, щоб від їхньої освіти, професії, навичок та умінь була максимальна користь: і самим людям, і війську. При цьому рекрутинг – це паралельний, допоміжний, супровідний стосовно мобілізації процес, який не заперечує її, а доповнює.

Для його впорядкування було створено  Центри рекрутингу української армії МО (регіональні представництва) – як центральний цивільний орган. Перший такий з’явився у Львові у лютому 2024 року.

Львівський центр рекрутингу. Фото РБК-Україна

«Армії потрібні вмотивовані люди, які свідомо роблять свій вибір служити на конкретній посаді в конкретній частині. Ми бачимо за даними соціологічних опитувань, що переважна більшість українців та українок готові долучитися до захисту Батьківщини за умови можливості вибору, врахування свого досвіду та фаху, розуміння з ким і де служити. Рекрутинг – це саме про добровільний та свідомий вибір. Ми будемо максимально масштабувати наші активності щодо рекрутингу і в інших містах України, відкривати центри рекрутингу, розповідати людям про наявні можливості знайти своє місце в обороні держави», – розповідала під час презентації проєкту Наталія Калмикова, на той час заступниця міністра оборони України з питань соціального розвитку.

Наталія Калмикова. Фото з Facebook

А уповноважений МО з питань рекрутингу Олексій Бежевець наголосив, що завданням рекрутингової роботи є «зробити все можливе, щоб людина, яка йде служити на конкретну посаду у конкретну військову частину, справді туди потрапила». 

Гіпермаркет вакансій для СОУ

Станом на сьогодні загалом працює 47 таких центрів практично в усіх регіонах країни та 3 діючих центри перебуває у вертикалі Генерального штабу ЗСУ. 

Також паралельно функціонують рекрутингові центри окремих підрозділів, бригад та батальйонів. Наразі щонайменше три десятки підрозділів мають майже сорок власних фізичних рекрутингових центрів. Ще щонайменше стільки ж підрозділів рекрутують охочих через власні онлайн-ресурси шляхом подання звернень. Тому потенційний рекрут може звернутися напряму до рекрутингового центру того підрозділу, який його зацікавив чи який він обрав для майбутньої служби у війську.

Центри рекрутингу пропонують вакансії не тільки у Збройних силах, а й у Національній гвардії, Державній прикордонній службі та Службі безпеки. Зокрема існують центри, які рекрутують до різних родів та видів військ, наприклад, сухопутних, десантно-штурмових,  до Сил териториторіальної оборони, Військово-морських сил та Сил безпілотних систем, окремих бригад, батальйонів, підрозділів тощо. Вони забезпечують громадянам доступ до інформації про вакансії у Збройних силах та супроводжують їх на етапі призначення на посаду у військовому підрозділі. Фактично центри рекрутингу української армії є своєрідним гіпермаркетом вакансій в СОУ, що не обмежені одним підрозділом чи родом військ. Тому вони підходять кандидатам, які ще не визначилися, де хочуть проходити службу.

Рекрутинг до ЗСУ передбачає проходження  чотирьох етапів

На першому з них, звернувшись до рекрутерів у центрах рекрутингу особисто або через онлайн-платформи, можна отримати первинну інформацію про можливості служби, умови контракту та доступні вакансії і обрати для себе посаду та військову частину.

Після цього на другому етапі кандидати проходять співбесіди з представниками військових частин або рекрутерами. Це дає можливість оцінити мотивацію кандидата, його готовність до служби та відповідність вимогам обраної спеціальності.

За підсумками цієї частини відбору надається рекомендаційний лист від військової частини, з яким необхідно звернутися до ТЦК для уточнення особових даних, проходження ВЛК та професійного відбору і формування особової справи. І то, власне, вже буде третім етапом рекрутингу.

У разі, якщо під час відбору з’ясовується невідповідність кандидата обраній посаді, йому чи їй пріоритетно буде запропоновано інші посади в обраній військовій частині.

Нарешті на  фінальному, четвертому, етапі людині видається направлення для проходження базової загальновійськової підготовки (БЗВП) на базі навчального центру або військової частини, до якої  рекрутується кандидат.  Після чого він потрапляє до визначеного підрозділу  і розпочинає виконання своїх обов'язків як військовослужбовець Збройних сил України. При цьому рекрутери продовжують підтримувати зв'язок з новобранцями, щоб забезпечити їх адаптацію в новому середовищі, до моменту вступу на обрану посаду.

Рекрутинг забезпечує компанія

Станом на середину січня 2025 року послугами рекрутингових центрів, де пропонується понад 10 тис. вакансій, в тому числі з позиціями для юристів, бухгалтерів, операторів БПЛА, медиків, психологів та інших фахівців, скористалися 34 055 українців. З них 7 550 вже стали кандидатами до Сил оборони. При цьому 20% від цієї кількості – це жінки. Найбільшу активність стосовно звернень до центрів  (а всі консультації, до речі, там надають з дотриманням умов конфіденційності) демонструють мешканці Дніпропетровської, Харківської, Львівської, Запорізької областей та міста Києва.

Найбільшими компаніями-рекрутерами в Україні, які взаємодіють з Міноборони, є платформи з працевлаштування Lobby X, Work.ua, Robota.ua та «OLX Робота». Вони працюють в онлайн-форматі: людина на сайті обирає й дізнається інформацію про вакансії. 

Як зазначав  на старті проєкту засновник та СЕО Lobby X Владислав Грезєв, якщо в процесі підготовки в навчальному центрі людина бачить, що її планують призначати «не туди, куди треба», вона завжди може звернутися до Lobby X, і компанія буде «це питання розв’язувати».

«Якщо, умовно кажучи, у нас буде вакансія, де потрібно займатися дровами, і людина на неї відгукнулася, то вона займатиметься дровами. Вона займатиметься саме тим, що вона обрала», – зауважує Грезєв.

Владислав Грезєв. Фото: Укрінформ

На закиди про те, що після мобілізації людину можуть відправити служити не за тією спеціальністю, яку вона обрала, уповноважений Міністерства оборони України з питань рекрутингу Олексій Бежевець не заперечує, що такі випадки можуть бути. Він пояснює – зараз діють правила пріоритетного комплектування військових частин. Є певний список військових частин, які держава визначає як такі, що мають комплектуватися у першу чергу, і таких частин справді багато.

«Відповідно, перед тим, як брати лист-згоду з військової частини, треба у цій військової частини уточнити, чи перебуває вона у відповідному переліку пріоритетного комплектування? І якщо це так, то і для ТЦК та СП, і для навчального центру така людина з таким листом в обов'язковому порядку повинна, пройшовши всі процедури, зрештою потрапити до цієї військової частини», – говорить Бежевець.

Олексій Бежевець. Фото: АрміяInform

На запитання про те, чому люди, коли приходять до агентств,  набагато більше цікавляться штабними посадами, аніж бойовими, Олексій Бежевець відповідає: це все одно успіх.

«Немає жодної вакансії насправді, на яку хоча б один відгук не прийшов. Про що це говорить? Про те, що наразі інтерес перевищує навіть попит військових частин. Наша задача – людям пояснити і зробити процес входження в армію максимально сервісно правильно налаштованим. Щоб людина могла прогнозовано себе знайти», – каже уповноважений Міністерства оборони України з питань рекрутингу. 

«Резерв+» накопичує вакансії

Знайти своє місце в Силах оборони можна також за допомогою застосунку «Резерв+»,  де з жовтня 2024 року став доступний сервіс рекрутингу. Завдяки співпраці з платформою працевлаштування Lobby X сервіс пропонує найбільший перелік відкритих посад у Силах оборони – понад 5 000. Їх кількість щодня зростає.

Застосунок містить детальний опис вакансій, зокрема й інформацію про бригади, їхнє командування, досягнення та згадки у ЗМІ. Інтуїтивний інтерфейс дає можливість швидко ухвалювати рішення: натиснути «плюс», щоб зберегти пропозицію для подальшого ознайомлення, або «мінус» для її відхилення.

За інформацією заступниці міністра оборони України з питань цифровізації Катерина Черногоренко, найчастіше користувачі через застосунок подавалися на вакансії у штабній службі, транспортному забезпеченні й підрозділах БПЛА. Також високий інтерес викликали вакансії в піхотних підрозділах і розвідці. З посад найбільш затребувані – водії, оператори БПЛА різних типів, механіки-слюсарі, розвідники, діловоди.

Найбільше заявок через застосунок  надійшло до 12 бригади Національної гвардії України «Азов», 14-го окремого полку безпілотних авіакомплексів, 13-ої бригади «Хартія», Сил логістики та спецпідрозділу СБУ.

«Рекрутинг стає одним із незамінних інструментів у екосистемі для військовозобов’язаного, яку ми створюємо. А у цій екосистемі ми пропонуємо можливість напряму знайти своє місце у війську і використовувати свої знання максимально ефективно», – зазначила Катерина Черногоренко. 

Катерина Черногоренко. Фото: nv.ua

Знання – це сила

Утім, оскільки процес рекрутингу запрацював порівняно недавно, а, відповідно, комунікація щодо нього належним чином ще не налагоджена, подеколи людям бракує елементарних знань щодо своїх можливостей обирати власний шлях до війська.

Так, не всі, наприклад, знають, що військовозобов'язані громадяни, які отримали повістку для уточнення облікових даних, можуть прийти не до ТЦК, а до рекрутингового центру, де їх можуть проконсультувати щодо подальших дій та можливостей служби. Це дозволяє людям, які мають питання або хочуть обрати підрозділ, отримати необхідну інформацію і підтримку на етапі після отримання повістки.

Проте це не стосується військовозобов'язаних, які отримали повістку і вже пройшли ВЛК та готуються до розподілу у військову частину.

Так само на підставі не так давно ухваленої урядом України постанови  у громадян є можливість рекрутуватись без участі ТЦК. Це дозволяє максимально ефективно використовувати мотивацію українців захищати свою країну і забезпечує можливість потрапити на службу в бажаний підрозділ, що відповідає навичкам і бажанням добровольців.

Узагалі, на переконання експертів, наразі дуже важливо показувати широкому загалу успішні приклади рекрутингу. Зокрема, на цьому наголошує виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.

«За результатами організованого нашим центром опитування, чи не найбільше, чого бояться люди, – це потрапити до некомпетентних командирів. І саме рекрутинг набагато зменшує шанси такого потрапляння. Тому цивільні, користуючись правом вибору, йдуть туди, де, на їхню думку, можуть розраховувати на ефективне використання своїх знань і вмінь. У нас є приклад Третьої штурмової бригади, куди число бажаючих потрапити подеколи перевищує кількість вакансій. Також є приклад 20-го окремого полку безпілотних систем «К-2» Кирила Вереса: протягом місяця туди на вступ до служби було подано понад 7 тисяч заявок. Наше спільне завдання – голосно говорити про цей рух, показувати тих успішних командирів, а їх у нас багато, до яких будуть йти люди», – зазначає Дмитро Жмайло.

Дмитро Жмайло. Фото: Українське радіо

Фахівці переконані: що активніше причетні до рекрутингу структури працюватимуть медійно, то більше інформації з’являтиметься про цей процес, то менше у нас буде  проблем із ТЦК і з тією самою «бусифікацією». Зрештою, цей проєкт реалізовується не для того, щоб хтось не пішов у військо. Він про те, щоб ті, хто хоче туди йти, отримали кращі умови, зрозуміліший шлях та можливість вибору. І це вже працює.