«Збитий льотчик» Орбан – Маріанна Присяжнюк про те, чи зможе він грати в опозиції, як далеко зайде з Росією і чи створить дисбаланс в Європі
Колонку опубліковано на Facebook-сторінці авторки
Нові вершини Орбана були намічені задовго і не скасовуються, попри програш всередині країни
Перемога Мадяра? окрім демократичного зламу, є переходом до реальної фази перерозподілу влади. Попри інтеграцію в ЄС та НАТО, 16 років правління fidesz де-факто знищили реальну політичну конкуренцію й її відновлення означатиме не лише відкриття внутрішнього поля, а й нові можливості для зовнішнього впливу.
Попри те, що (моно)більшість для угорців є більш звичним форматом, ніж для України чи Молдови, де ці трансформації вже відбулися, одне з питань, яке слідує з досвіду цих двох країн, полягає в тому, як Мадяр взаємодіятиме з умовно старою елітою (fidesz), яка фактично за одну ніч із провладної стала опозиційною.
Не виключено, що ця взаємодія супроводжуватиметься люстраційними ініціативами, неформальними і формальними санкціями, а подекуди й навіть клубною логікою доступу до посад (хоча куди там умовним реформатам до старих еліт в цьому питанні).
Саме те, як складеться ця взаємодія визначатиме ступінь подальшої маргіналізації старих еліт (fidesz) в контексті зближення із зовнішнім ресурсом (іншими словами – наскільки далеко Орбан зайде у зближенні з Росією).
Й подібні історії не гіпотетичні і розгорталися на наших кордонах останні роки: опинившись поза політичним контекстом, ідея скористатися російською підтримкою, як ресурсом, багатьом "збитим льотчикам" видавалась рятівною – інше питання, що в результаті все відбувалося навпаки (згадайте молдовських демократів).
Скажете, що Орбан вже й так проросійський? Звісно, але в опозиційному контексті його вже нічого не стримуватиме ні інституційно, ні символічно. Тому є висока ймовірність, що в опозиційній ролі Орбан і його оточення можуть трансформуватися у ще більш відкритий канал російського впливу.
Але водночас, цікаво, чи здатен Орбан ефективно діяти як опозиційний гравець? Це вимагає зовсім іншого типу політичної поведінки. Для порівняння, Санду, на мій погляд, була значно яскравішою у фазі вуличної боротьби за владу, ніж коли її здобула, тому, це – не для всіх.
Таймінг для подальшої маргіналізації fidesz – це наступні європейські вибори. Після попередніх – Орбан та Кікль вже сформували нову праворадикальну конфігурацію (патріоти Європи), яка, хоча і не стала домінантною, але створила помітний дисбаланс в європейській партійній архітектурі. Очевидно, що нові вершини були намічені задовго і не скасовуються, попри програш всередині країни.
