«Застрягнемо всі разом»: як Трамп маневрує, не маючи чіткої стратегії щодо Ірану – коментар Марії Золкіної

США різко підвищили ставки на Близькому Сході, одночасно нарощуючи військову присутність і сигналізуючи про можливе згортання операцій проти Ірану. На цьому тлі риторика Дональда Трампа виглядає суперечливою, а союзники демонструють обережність і не поспішають долучатися до його ініціатив. Така непослідовність дій Вашингтона може свідчити про відсутність чіткої стратегії, водночас відкриваючи нові можливості для інших гравців, зокрема Росії. Ці питання в етері телеканалу ICTV прокоментувала голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи» Марія Золкіна.

На її думку,  нинішні дії США свідчать про відсутність цілісного плану щодо Ірану і спробу компенсувати це тактичним маневруванням та розподілом відповідальності з партнерами.

«У Вашингтону точно немає цілісного плану, тому що їхній розрахунок був на швидкий бліцкриг, на падіння режиму Ісламської республіки, на внутрішній максимальний розкол еліт і на фактичне повстання народу, яке у грудні і січні 2025-2026 року насправді Сполучені Штати належним чином не підтримали. Але нічого з цього не відбулося. І тому навіть ті кілька тижнів, які триває операція, – це вже значно довше, ніж адміністрація Трампа розраховув», –  прокоментувала Марія Золкіна.

За її словами, вимога Дональда Трампа до союзників долучитися до розблокування Ормузької протоки була радше спробою розподілити відповідальність, ніж реальною потребою у допомозі.

«Це була не просто пропозиція, а фактично вимога, щоб партнери США – в Європі, а також Японія і Китай – долучилися своїми тральщиками і військовими кораблями. Але це не тому, що Сполучені Штати справді потребували цієї допомоги. З моєї точки зору, це спроба розподілити відповідальність. Якщо вже Дональд Трамп там застрягає і не має швидкого та очевидного успіху у війні проти Ірану, то нехай тоді “застрягнемо” всі разом і будемо разом нести відповідальність за те, що відбувається в Перській затоці», – пояснила Марія Золкіна.

Водночас, як зазначає експертка, союзники не підтримали таку логіку Вашингтона.

«Цього не сталося, зокрема тому, що Європа ще минулого року проявила, по суті, сміливість сказати “ні” і відмовитися розгрібати наслідки рішень, які Трамп навіть не намагався узгоджувати з Великою Британією, Парижем чи іншими членами НАТО», – додала вона.

Водночас, як зазначає експертка, ключові цілі США у цій війні залишаються або не досягнутими, або лише частково реалізованими. За її словами,  головна ставка на зміну режиму в Ірані провалилася, попри певні тактичні успіхи.

«Ми можемо розуміти, що сподівалися дійсно на повалення режиму Ісламської Республіки. Але режим не впав – відбулося лише певне рокірування. Є більший успіх у  досягненні інших цілей – нищенні економічної та військової інфраструктури Ірану, зокрема системи ППО, що дозволяє американцям  користуватися своєю сильною стороною – повітряними атаками. Але ще одна ціль, яка точно була на порядку денному і яку не вдалося реалізувати – це знищення ядерного потенціалу Ірану», – констатувала Марія Золкіна.

Вона пояснила, Іран тривалий час живе під загрозою знищення свого ядерного потенціалу, тому вибудував складну підземну інфраструктуру – із бункерами, розробками та запасами збагаченого урану. Знищити її навіть за кілька тижнів бомбардувань неможливо. Тож говорити про повне досягнення хоча б однієї з цілей США та Ізраїлю станом на четвертий тиждень війни не доводиться.

За її словами експертки, Дональд Трамп недооцінює позицію країн Перської затоки, які є не лише спостерігачами, а безпосередніми учасниками процесів довкола Ормузької протоки.

«Тут є інтерес не тільки покупців нафти, але й продавців. Ормузькою протокою користуються і союзники США – Катар та інші країни Перської затоки. Вони фактично виявилися втягнутими у війну, хоча не планували воювати з Іраном. І довго вони не можуть залишатися мовчазними партнерами. Рано чи пізно вони будуть ставити питання руба про необхідність домовленостей. Якщо для США підстав домовлятися може не бути, то для їхніх партнерів у регіоні такі підстави є. Вони не вважають, що з цієї війни можна вийти винятково шляхом розгрому Ірану», – пояснила аналітикиня.

Вона також звернула  увагу на те, що Іран може використовувати Ормузьку протоку як інструмент вибіркового тиску, дозволяючи прохід окремих танкерів за домовленостями.

«Ормузька протока заблокована не якимось шлюзом – вона заблокована мінами і загрозою ракетних ударів. Але якщо хтось домовляється з Іраном і отримує гарантії безпеки, то конкретні танкери можуть проходити. І саме таких домовленостей зараз, як на мене, і чекає Іран. Це може бути навіть неофіційний трек переговорів. І якщо, наприклад, європейські країни почнуть домовлятися окремо, це буде серйозний удар по стратегії Трампа», – вважає експертка.

Окремо Марія Золкіна наголошує, що нинішня ситуація об’єктивно посилює позиції Росії на енергетичних ринках, попри формально жорстку риторику США.

«Росія однозначно тимчасово виходить у більш сильні позиції. І навіть ті санкції, які Трамп оголошував проти “Роснефті” і “Лукойла”, повною мірою так і не вступили в силу – їх регулярно відтерміновують. Більше того, зараз тимчасово зняті обмеження навіть для покупців російської нафти, зокрема для Індії. Це результат політичної логіки: Росія для США – це партнер, з яким вони планують відновлювати відносини, тоді як Іран – це режим, на якому Трамп хотів швидко заробити політичні бонуси. Але цього не відбувається через поганий розрахунок», – підсумувла Марія Золкіна.