За кого голосуватимуть українці на наступних виборах у Раду

В Україні об'єдналися три великі партії націоналістів: лідери партій "Свобода", "Національний корпус" (екс-"Азов") і "Правий сектор" підписали відповідний маніфест. У документі вказані деякі політичні цілі, які перед собою ставить нова політична сила, серед яких створення Балто-Чорноморського Союзу, повернення Україні ядерного статусу, розрив дипломатичних відносин з Росією і дозвіл громадянам володіти вогнепальною зброєю. Особливо викликає ця подія інтерес у контексті останніх прогнозів про можливі перевибори в Раду, які буцімто не за горами. Чи націоналісти матимуть шанс пройти до складу наступної Ради, та яку підтримку нині вони мають серед української спільноти, про це "Апострофу" розповідає соціолог, директор Фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" Ірина Бекешкіна.

Таке об'єднання з точки зору електоральних перспектив – правильне. Тому що згадаємо останні парламентські вибори, коли не пройшов ані "Правий сектор", ані "Свобода", тому що ці голоси розділилися. Якби вони йшли тоді разом, то вони б могли потрапити у Верховну Раду. А крім того, вони ж близькі за своїми ідейними поглядами. Тому нинішнє об'єднання, з такої точки зору, правильне. Було б добре, аби політичні сили, які близько за своїми політичними поглядами, об'єднувалися.

Запит на націоналістичні партії нині в українському суспільстві є. Принаймні, цього достатньо буде для того, щоб їм перейти 5-відсотковий бар'єр. Інша річ, наскільки цим партіям вдасться мобілізувати своїх виборців, бо це все-таки незначний сегмент суспільства. Цей проект розрахований на людей, що поділяють їхні політичні погляди, на людей, які навіть не націоналісти, а з досить радикальними поглядами. Але важко нині сказати, скільки можуть отримати ці партії від такого сегменту виборців. Якщо згадати 2012 рік за "Свободу" голосували не лише націоналісти. 5% - це були дійсно люди, які мали такі самі погляди, як у "Свободи", а вся решта – це люди, які хотіли радикальних дій. Причому, до речі, серед російськомовних за них тоді голосували 3%. Тут чому важко прогнозувати, бо у нас голосують не зовсім чітко і не лише за ідейними позиціями. У нас орієнтуються на певних лідерів, потім на те, наскільки інтенсивно побудована медіакампанія. Тому про потенціал нинішнього об'єднання говорити рано. Цілком можливо, що націоналістичний сегмент становить 7%. Але й не факт, що цей електорат обов'язково за них проголосує. Адже можуть проголосувати і за Ляшка, який теж радикальний, а можуть – за "Батьківщину".

У міру того, як далі складатимуться перспективи цього об'єднання, хтозна, можливо, на "Свободу", яка останнім часом відійшла на задній план, й ще можуть знайти компромат. Але у нас компромат не дуже впливає на вподобання електорату.

Нині справді, коли ми питаємо у населення про необхідність виборів у Раду, то думки діляться з переважанням "за" їх проведення. Але, коли ми питаємо, чи буде наступний склад обраної Ради кращий, то абсолютна більшість цих людей вважає, що він буде такий самий. Крім того, значна частина населення України не бачить, за кого голосувати. Визначилися зараз із своїм вибором не більше половини населення, решта або не збирається йти на вибори, або не бачить, за кого голосувати.

Тема перевиборів мусується політичними силами, яким це вигідно. Насамперед, це – "Опоблок" і "Батьківщина", які при наступному складі отримають більше, ніж вони мають зараз. Тема також піднімається тими, кому взагалі вигідно такий розбрат у суспільстві. Бо вибори - завжди розбрат.