З політичної точки зору відставка Залужного матиме негативні результати – Олексій Гарань
Зокрема, Олексій ГАРАНЬ, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, зазначив:
– У перший день, коли повідомили про можливу відставку Залужного, навіть частина експертів припускала, що це «вкид», зроблений задля того, аби посилити суперечності між Зеленським і Залужним. Але судячи з того, що відбувалося далі, зокрема посилання на авторитетні видання, які підтверджували, що була така розмова, виглядає, що це не «вкид», що справді щось таки було. Тобто, очевидно, ми можемо говорити про те, що Зеленський дуже насторожено сприймає високі рейтинги Залужного і що Президенту наполегливо підкидають цю ідею про те, що Залужного треба звільнити. Тут є два моменти. Перший – юридичний, який полягає в тому, що Зеленський має на це право як Президент і Верховний Головнокомандувач.
Щодо другого, то тут виникає запитання: з чим пов’язаний намір звільнення? Чи це справді серйозні розбіжності між ними щодо подальшого ведення війни? Таке можливе, оскільки політики й військові можуть мати різне бачення, як вести цю війну. Було багато війн в історії, з прикладів яких ми знаємо, що, особливо в демократіях, політичне керівництво може по-різному дивитися на пропозиції військового командування. Наприклад, коли була Корейська війна, в яку втрутився Китай, то генерал Макартур – герой Другої світової війни, який командував військами ООН, пропонував обмежено застосувати ядерну зброю проти китайців у прикордонних районах. Але президент Трумен, який свого часу дав наказ застосувати ядерну зброю проти японців, у цьому випадку відмовився таке робити. Тобто можуть бути різні підходи.
Але ми не знаємо, у чому ж суперечності між Зеленським і Залужним? Ззовні ми бачимо тільки окремі прояви, наприклад, прагнення Зеленського перекинути відповідальність на армію, коли говоримо про закон про мобілізацію. Президент каже приблизно таке: хай військові це подають та обґрунтовують… Очевидно, що у військових є свої запити, проте це має бути політичне рішення, і саме політики мають відповідати за ухвалення цього закону, який розширить коло людей, що підлягають мобілізації, а це не дуже популярне рішення. І тут маємо говорити про належну інформаційну роботу, яку якраз влада й має забезпечити. Зрозуміло, що коли Зеленський пробує зробити Залужного відповідальним, то це не сприяє порозумінню між двома лідерами й тому, як сприймає війну населення.
Якщо це звільнення відбудеться, що цілком можливо, а Зеленський просто взяв паузу, то ми не знаємо, кого призначать Головнокомандувачем ЗСУ. А може, ця людина виявиться кращою, а може, ні? Але з політичної точки зору, безумовно, нині не дуже сприятливий час для того, щоб робити такі заміни. Це буде використано росіянами, це буде використано на Заході супротивниками постачання зброї Україні, а інформаційна хвиля говоритиме про розкол і про те, що нема єдності в керівництві тощо.
Фонд «Демократичні ініціативи» разом з Центром Разумкова провели опитування, яке збігається з опитуванням КМІС і показує, що українці довіряють і армії, і Президенту як інституціям. Якщо розглядати окремі прізвища, то, відповідно до опитування КМІС, рівень довіри до Залужного становить 88 відсотків, а до Зеленського – 62 відсотки, а це дуже високий рейтинг для Президента держави, яка майже два роки перебуває у стані повномасштабної війни. Але хтось нашіптує Зеленському про «конкурента». І можна навіть здогадуватися, хто. Та як свідчить опитування КМІС, 72 відсотки українців проти відставки Залужного. Тому можемо спрогнозувати, що якщо відставка Залужного таки відбудеться, то це далі потрібно буде якось виправдовувати. І тоді виглядає, що влада може вкидати різний дискредитаційний матеріал проти Залужного, що ще більше драматизуватиме ситуацію всередині країни та виштовхуватиме Залужного в політику. Також варто сказати, що, вочевидь, і в опозиції є спроба протиставити Залужного Зеленському. Нині ж не час мірятися рейтингами, і це мають розуміти обидві сторони. Хочу наголосити, що дуже часто в самих політичних командах є люди, які прагнуть загострення. Хоча більша відповідальність лежить на владі, оскільки саме вона формулює ключові посили, переважно володіючи інформаційною сферою.
Можливо, це не дуже політологічна порада, але якщо два чоловіки, два керівники не можуть порозумітися, треба взяти пляшку, сісти вдвох, по-людськи відверто поговорити й домовитися. Адже коли ми виносимо у публічний простір звинувачення на кшталт «сам дурень», то з цього мало що вийде.
Я був просто обурений коментарями Подоляка з приводу можливої відставки Залужного, який сказав щось на кшталт: йдеться про менеджера, одного зняли – іншого поставили… По-перше, хто такий Подоляк, щоб так принизливо коментувати? Це той самий Подоляк, який заявляв, що еліти Індії і Китаю мають низький інтелектуальний потенціал. Після цього людину просто не можна підпускати до мікрофона. Ми вже бачимо, до чого довели коментарі Арестовича, але тішуся, що у нашому грудневому дослідженні баланс довіри/недовіри до нього – мінус 74 відсотки, тобто що люди зуміли розібратися з цим. У Єрмака – мінус 25 відсотків, у Безуглої – мінус 51. У Подоляка – ще позитивний, але кілька подібних заяв, і на нього чекає така ж перспектива.
І не «5-6 незамінних менеджерів» врятували Україну. Коли «Демініціативи» поставили це питання в березні 2023 року, то мудрі українці дали перше місце Силам оборони України (78 відсотків), а друге місце посів «весь український народ» (62 відсотки).
З політичної точки зору відставка Залужного матиме негативні результати. Чи можна було б вийти з цієї ситуації? Я вірю, що раціо мало б домінувати над емоціями. Це можна розв’язати політично й політтехнологічно, подавши як перемогу з погляду збереження єдності. Чи піде на це Зеленський – велике питання. Ми всі не любимо критики, але, очевидно, Зеленський особливо її не любить, хай би звідки вона лунала і якою б виправданою була. На жаль, йому також притаманна підозрілість. На початку війни видавалось так, що він переборов це і позиціонував себе як загальнонаціональний лідер. Тепер це, на жаль, знову почало проявлятися.
