Якщо США більше не бачать у Європі союзника, континент має переглянути свою безпекову політику, – Тарас Жовтенко

Bloomberg пише, що навіть  у Кремлі шоковані  темпом і градусом заяв Дональда Трампа, підозрюючи в цьому подвійну гру. Чи справді вони ще не «розкусили»  його психотип, чи лише вдають, що не все так просто – про це в інтерв’ю  5 каналу розмірковував (з 07:21 хв.) в.о. виконавчого директора Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, безпековий аналітик Тарас Жовтенко.  

Він переконаний, що Кремль «розкусив» Трампа, але підіграє йому, намагаючись подати його прямолінійний, бізнесовий підхід до зовнішньої політики як складну стратегію, таку собі «многоходовочку». Мовляв, не варто демократам і опозиції в Республіканській  партії  заважати його адміністрації – у нього є план, від якого навіть Москва напружується

«Насправді ж логіка Трампа проста: для нього зовнішня політика – це продовження бізнесу. І слід усвідомити, що ті США, які ми знали після 1945 року, більше не існують. Зараз цей слоган «Зробимо Америку знову великою» спирається на зовсім інші принципи, ніж раніше. Колись міць США базувалася на союзах – з Європою, НАТО, країнами Близького Сходу, такими як Ізраїль та Саудівська Аравія, на союзі  з Японією із Азійсько-Тихоокеанського регіону. Трамп усе це перекреслює і каже: Америка може бути великою без союзників. Ба навіть навпаки, ми можемо принизити наших вчорашніх друзів і на їхньому фоні виглядати максимально великими», – пояснив хід мислення  Трампа Тарас Жовтенко.

За його словами, в  цьому контексті зближення США та Росії, яке проявилося під час зустрічі в Ер-Ріяді, цілком логічне. Трамп прагне позиціонувати США в «клубі сильних», куди, на його думку, входять країни, які можуть діяти безкарно – Росія, Північна Корея, Іран, а частково й Китай.  І він не  просто бачить Путіна союзником – він вважає, що вони схожі.

«Якщо Путін узяв Крим і Донбас, а Трамп заявив, що хоче Гренландію й нічого за це не отримав, то це означає, що вони можуть діяти однаково. Останні заяви американських політиків лише підтверджують цю тенденцію – тепер Вашингтон і Москва нібито мають «спільні геополітичні інтереси». І саме в цьому ключі варто розглядати подальші рухи», – спрогнозував Тарас Жовтенко.

Він наголошує, що наразі головне питання в  тому, чи зможе і чи здатна цьому щось протиставити Європа, чи готова вона подорослішати і прийняти нову роль у світовій політиці. Адже за умов, коли США більше не розглядають Європу як стратегічного союзника, а радше як конкурента, континент змушений переглянути власну безпекову політику.

Європейським країнам, за словами Тараса Жовтенка,  доведеться визначати, чи вони погодяться «за замовчуванням» на такі нові реалії, чи шукатимуть шляхи для самостійного зміцнення обороноздатності. Це може означати не лише перегляд ролі НАТО, яке в умовах зміненої політики Вашингтона втрачає свої традиційні пріоритети, а й потенційну спробу Європи перехопити ініціативу в Альянсі та зміцнити його на власних умовах.

«Чи здатна, наприклад, Велика Британія  замінити США в НАТО? Чи може Європа, пожертвувавши частиною соціальних програм, розвинути власний військово-промисловий комплекс до рівня, який дозволить їй стати самостійним гравцем у глобальній безпеці? Тим більше, що Європа має ядерну зброю. Франція і Велика Британія – ядерні країни. І не варто покладатися на американську «ядерну парасольку», якщо в Європі є ядерні держави, які, переписавши стратегію ядерного стримування, можуть просто витіснити звідти Сполучені Штати», – розмірковує аналітик.

За його словами, у такому сценарії Європа зможе заявити США: якщо ви не готові підтримувати безпеку регіону, ми візьмемо відповідальність на себе. Це вимагатиме значних політичних і економічних змін, але стане визначальним моментом у формуванні нової системи міжнародної безпеки.