Яка справжня мета нинішньої адміністрації США у цій війні і як далі діяти Україні та Європі – пояснює Марія Золкіна
Марія Золкіна, голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, дослідниця Лондонської школи економіки й політичних наук в інтерв'ю телеканалу ICTV оцінила зміну підходів адміністрації Дональда Трампа до війни в Україні.
– Стежачи за постійними заявами адміністрації президента США щодо України, Росії та війни, вже губишся в логіці, яка справжня мета нинішньої адміністрації у цій війні? Вони хочуть бути посередниками? Хочуть вийти з переговорів? Хочуть тиснути на обидві сторони, реалізуючи концепцію «миру через силу»? Чи вони хочуть тиснути тільки на Україну? Яке ваше експертне бачення завдань адміністрації Дональда Трампа у цьому процесі?
– Якщо підсумувати, то, на мій погляд, завданням Сполучених Штатів залишається завершити активну фазу цієї війни – незалежно від того, якою ціною. І вони готові поступитися дуже важливими принциповими питаннями. Зокрема, питанням територіальної цілісності України в певній формі, а також гарантіями безпеки не лише для України, а й для ще вчорашніх європейських партнерів США. Усе заради того, щоб швидко отримати декларацію про припинення вогню – не обов’язково підкріплену подіями на полі.
Для Путіна зараз важливо створити враження, що вони йдуть до всеосяжної мирної угоди. Але насправді він грає на особистих почуттях Трампа, який, попри заяви держсекретаря Марко Рубіо, більше зациклений не в комплексному вирішенні, а в короткостроковому результаті – в угоді про режим припинення вогню. І наразі саме це залишається ключовим інтересом США в українсько-російській війні.
Втім, сам по собі режим припинення вогню – не самоціль. Він теж є інструментом для досягнення ширшої мети. Американська адміністрація, здається, вбачає цю ціль у відриві Росії від Китаю. Як на мене, ця гіпотеза є хибною. Бо все, що пропонував Трамп Путіну, жодним чином не заважає російсько-китайській кооперації. Навпаки, якщо припинення вогню буде укладене переважно на російських умовах, це дозволить Росії вийти із ситуації сильнішою, ніж вона є зараз. І про жодний розрив із Китаєм тоді не йтиметься. Тож Трамп нічого не отримає, а на українському полі бою, навпаки, втратить.
– Що ж тоді Україні робити в цій ситуації? Наприклад, нині є пропозиція Путіна про триденне перемир’я. Україна має на нього погоджуватись? Чи, навпаки, висувати свою альтернативу – наприклад, оголосити перемир’я з 1 травня, а якщо Путін не підтримає, то буде очевидно, що він його порушує?
– Думаю, що після скандалу в Овальному кабінеті дипломатична тактика України стала набагато мудрішою – пропонувати конкретні практичні кроки, такі як тимчасове всеосяжне припинення вогню, на чітко визначений термін. Саме такою була позиція України ще з кінця березня цього року. І я вважаю, що варто дотримуватись цієї лінії й надалі. Треба демонструвати, що режим припинення вогню сам по собі не є і не повинен бути метою тристоронніх переговорів між Росією, Україною та США. Він має бути прив’язаний до механізмів, які забезпечать його реальну дію.
Така раціоналізація питання поступово даватиметься взнаки, вона вже дає результати. Українській стороні вже можна поставити «плюсик» за те, що в квітні ми погодилися на невигідний і небажаний для нас крок – згоду на тимчасове всеосяжне припинення вогню. Це дозволило нам продемонструвати США, що Росія не дотримується домовленостей – і не дотримуватиметься.
Так, Путіну вигідно гратися з перемир’ями на 24 години, потім на три дні тощо. Але головне для України зараз – переконати не так США, як Європу, що повноцінно залишити США не просто за столом переговорів, а в принципі в процесі захисту українських та європейських інтересів, не вдасться. І це, як на мене, навіть більший виклик, ніж утримати США за столом переговорів.
Європа з усіх сил намагається не випустити Трампа з цього процесу, не дати йому дипломатично «гримнути дверима». Але, як мені здається, США – і конкретно Трамп – у будь-якому разі вийдуть з активної участі, а тим більше з лідерства в проукраїнській західній коаліції. Адже завершення цієї війни на умовах, які б унеможливили нову війну в Європі, не є ключовим національним інтересом для США. Європа ж все ще чіпляється за ілюзію, що США можна утримати. Вони поступово змінюють цю позицію, але на прикладі з міжнародним контингентом ми бачимо, що готовність до активних дій з боку наших європейських партнерів згасає на тлі жорсткої лінії Трампа – не брати участі в гарантіях безпеки.
І ось це – найбільша небезпека для нас. Бо для Трампа ми будемо нецікавими – чи то погодимось на режим припинення вогню, чи ні.
– Тобто, на вашу думку, Україні варто позбутися ілюзії, що ми зможемо утримати Сполучені Штати на своєму боці в переговорному процесі надовго і краще реалістично готуватись до того, що США в тій чи іншій формі відійдуть?
– Так, абсолютно.
