Як міжнародна спільнота реагує на війну Росії проти української культури

Аналітика
Перегляди: 874
11 січня 2023

 

Христина Семерин,
дослідниця в Університеті Авґсбурґа (Німеччина) і журналістка, гостьова дослідниця в Університеті Індіани (США),
Центрі східних студій (Польща), Північно-Західному університеті (США). Експертка Українського інституту книги (з 2020) й Українського культурного фонду (2021/22)

 

Станом на кінець 2022 року Російська Федерація зруйнувала і пошкодила понад півтисячі пам’яток і більш ніж тисячу закладів культури та мистецтва в Україні. Агресія Росії проти української культури викликала осуд цивілізованих країн. Проте реакція міжнародної спільноти все ще недостатня. На десятий місяць нищівної війни проти України Росія ще є членом ЮНЕСКО, інших культурних організацій, а закордонні інституції й організації продовжують співпрацювати з росіянами.

Цей стислий огляд міжнародної реакції на злочини РФ проти української культури підготовлено на основі відкритих даних, досліджень, статистики, інформації офіційних органів, профільних публікацій у виданнях LB.ua, Читомо та ін. Він є частиною аналітичного дослідження Христини Семерин у співпраці з Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва «Культура проти війни. Аналітична оцінка становища української культури за період повномасштабного вторгнення РФ із 24 лютого 2022 року».

Позиція ЮНЕСКО щодо війни і злочинів РФ проти української культури

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, або ж ЮНЕСКО – провідна міжнародна структура. Третього березня в ЮНЕСКО закликали Російську Федерацію припинити війну задля збереження культурної спадщини. 18 березня Комітет з охорони культурної спадщини ухвалив декларацію щодо війни в Україні. Однак від проведення 45-ї сесії Комітету в Росії організація відмовилася тільки після міжнародного тиску. Зокрема, коли 46 країн-учасниць Конвенції про всесвітню спадщину 1972 року підписали відкритий лист через російські воєнні злочини в Україні.

Пізніше керівництво ЮНЕСКО заявило, що умисне руйнування української культури може бути визнане воєнним злочином РФ. Щоправда, в інтерв’ю для «Geneva Solutions» очільник Центру Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Лазар Елунду Ассомо дивно аргументував стурбованість через загрозу РФ для Києва: буцімто Лавра і Софія Київська є «свідченнями становлення “російської православної церкви”». Водночас на запит українського парламенту в ЮНЕСКО відмовилися виключити країну-терористку зі свого складу. Це вкотре нагадує, що Україна має безліч роботи на міжнародному рівні.

У середині червня ЮНЕСКО анонсувало програму допомоги мистецькій спільноті в Україні спільно з Музеєм сучасного мистецтва. Перший внесок у 100 тисяч доларів передбачений на ґранти на підтримку мистецьких проєктів. Зараз організація відстежує руйнування в Україні у співпраці з Супутниковим центром ООН. Станом на 8 серпня вона підтвердила пошкодження 175 місць та об’єктів культури: 74 релігійних, 13 музеїв, 34 історичних будівель, 29 закладів культури, 17 монументів і восьми бібліотек. Наприкінці серпня в ЮНЕСКО погодилися розглянути подання Одеси на внесення до Переліку об’єктів світової спадщини. У жовтні ЮНЕСКО знову звернулося до РФ з вимогою покинути територію України.

Відповідь урядів країн-партнерів України

Сьомого березня європейські міністри культури ухвалили декларацію про солідарність з Україною і засудили напад Російської Федерації. 15 березня Бюро у справах освіти і культури Держдепартаменту США опублікувало заяву про те, що знищення культурної спадщини України є атакою на ідентичність українського народу.

26 травня відбулася онлайн-дискусія про російську агресію проти української культури. На ній Вівіан Вокер, виконавча директорка Консультативної комісії США з публічної дипломатії при Державному департаменті, зазначила, що РФ атакує українську культуру впродовж десятиліть, оскільки вбачає в ній загрозу самій собі. Адже, з її слів, «українська культура та ідентичність… це справжня історія нації та індивідуальності проти вигаданої розповіді про “рускій мір”, що намагається проектувати таку морально-етнічну та духовну перевагу, якої просто не існує».

27 травня Джозеф Байден звинуватив Владіміра Путіна в намаганні стерти українську культуру з лиця землі. Також у травні знищення української культури силами Російської Федерації засудили міністри нордичних країн на з’їзді в Осло.

15 липня пройшло неформальне засідання Ради Безпеки ООН на тему «Знищення культурної спадщини як наслідок російської агресії проти України». Участь у ньому взяли постійні представники країн в ООН, ЮНЕСКО й Міжнародної ради пам’яток та видатних місць. Кшиштоф Щерський, посол Польщі в ООН, назвав вторгнення РФ «тотальною війною» на знищення нації, спрямованою проти освіти і культури. 8 липня в МЗС України провели зустріч Секретаріату Національної комісії України у справах ЮНЕСКО з представниками програмної місії Секретаріату ЮНЕСКО.

26 серпня тодішній прем’єр-міністр Британії Боріс Джонсон заявив, що Росія прагне знищити українську культуру на окупованих територіях. Він назвав дії РФ «культурним вандалізмом» і зіставив їх зі злочинами нацизму під час Другої світової, червоних кхмерів у Камбоджі й талібів в Афганістані.

Реакція громадянського суспільства і неурядових організацій у країнах-партнерах України

Культурні санкції проти Росії доповнюють інші форми тиску на країну-агресорку. У кінці лютого звірства російської армії проти української культури засудили в J. Paul Getty Trust, міжнародній організації зі збереження й вивчення мистецької спадщини світу.

У лютому-червні стан культурної спадщини в Україні аналізувала Cultural Heritage Monitoring Lab зі США. Ця команда промоніторила 28 тисяч об’єктів, використовуючи знімки комерційних супутників, дистанційне зондування й відкриті дані. Станом на кінець моніторингу вона підтвердила руйнування сотні об’єктів культурної спадщини.

Відтоді багато міжнародних організацій у сфері культури підтримали Україну й засудили російське вторгнення. Крім ЮНЕСКО, з-поміж таких були заяви польськогорумунськогофранцузького відділів ПЕН (міжнародної письменницької організації), Міжнародної ради музеїв у боротьбі з незаконною торгівлею культурними артефактами, Ради опікунів Премії миру німецької книжкової торгівлі і Німецької асоціації видавництв і книгорозповсюджувачів, федерації організацій у галузі культурної спадщини Europa Nostra, Національних інститутів культури Європейського Союзу, Мережі європейських музейних організацій та ін.

Дивний факт: висловлювання деяких організацій проти війни РФ в Україні з часом кудись зникли. Наприклад, із сайту щезла заява Європейської асоціації археологів від 17 березня – зате з’явився довжелезний текст російських археологів «Ні війні» з цинічним закликом до перемовин «на рівних».

Видалена заява Європейської асоціації археологів з засудженням війни РФ проти України

Міжнародна рада музеїв у боротьбі з незаконною торгівлею культурними артефактами (ICOM) надала підтримку українській музейній спільноті з перших тижнів війни. Наприкінці листопада рада узгодила Червоний список викрадених Росією і загрожених українських артефактів. Цей документ – практичний інструмент для боротьби з контрабандою цінностей.

Міжнародна рада організацій фольклорних фестивалів і традиційних мистецтв (CIOFF) призупинила членство Росії та Білорусі. Від співпраці з РФ відмовилися деякі великі видавництва (Penguin Random House, Powergraph та ін.), кінокомпанії, чимало літературних ярмарок Європи, включно з найбільшими: Франкфуртський книжковий ярмарок, ярмарки у Варшаві, Ляйпцигу та ін. Співпрацю з росіянами припинили Канадська рада мистецтвРада мистецтв АнгліїЛитовська рада з питань культуриІнститут мистецтва і театру Чехії та ін. Контракти з російськими диригентами, музикантами, солістами розірвали Мюнхенська філармонія, Монреальський симфонічний оркестр, Королівський оперний театр Ковент-Гарден, Метрополітен-опера, Баварська державна опера, низка європейських театрів. Європейська кіноакадемія виключила російські фільми з кінопремії 2022 року. Різні міста долучилися до підтримки України, освітлюючи Ратуші й визначні пам’ятки кольорами українського прапора. Такий жест зробили у Сараєво, Братиславі, Мельбурні, Нью-Йорку, Далласі, Лондоні, Римі й ін. 

Публікації про російські злочини проти культури виходили на ресурсах ООНдослідницького департаменту Європейського парламенту, The GuardianAtlantic CouncilForeign PolicyPoliticoThe ConversationNew York TimesCultural Property NewsBloombergThe Washington PostIndependent і в безлічі інших медіа. Відбуваються міжнародні конференції й заходи для обговорення й висвітлення війни у площині культури.

У липні Британська Рада провела в Лондоні конференцію «Культурна реакція на війну в Україні». Трансатлантична організація CEPA мала дискусію про те, що культура є головною ціллю Росії у війні. У листопаді Український інститут організував серію міжнародних обговорень про знищення і пограбування культурної спадщини в Україні. На початку грудня PEN America оприлюднила результати дослідження про шкоду російської війни для культури України.

Попри резонанс, багато культурних організацій повільно усвідомлюють російську загрозу і неприпустимість будь-якої взаємодії з Росією під час війни, крім кримінального переслідування і справедливого покарання. Наприклад, Європейська спілка радіомовлення і телебачення спочатку відмовлялася викинути Росію зі списку учасників «Євробачення». Лише під тиском Фінляндії й інших країн вдалося не допустити агресора до пісенного конкурсу. Проблема полягає і в тому, що переважно санкції стосуються прямо пов’язаних із урядом РФ людей та організацій. Натомість спостерігаємо засилля «хороших росіян», велика частина яких  «перевзувається» на льоту, і нескінченні, дедалі наполегливіші, намагання закордонних організацій «мирити» українців із росіянами, без розуміння контексту.

Зображення: Прес-служба Міністерства культури та інформаційної політики України.

Юридичний контекст відповідальності РФ за культурні злочини

У класифікації міжнародного права свідоме знищення культурної спадщини розцінюють як воєнні злочини. Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року з Другим протоколом 1999 року заборонила руйнування культурних об’єктів як військових цілей.

Відповідно до статті 8 Римського статуту, свідома атака на захищені невійськові будівлі під час міжнародного збройного конфлікту: «релігійні, освітні, мистецькі, наукові, пов’язані з благодійністю, історичні пам’ятки» – є воєнним злочином. У 2017 році Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію №2347, якою визнала зумисне руйнування культурних, історичних і релігійних місць та об’єктів воєнним злочином.

У 1970 році ухвалено Конвенцію про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввозу, вивезенню й передачі права власності на культурні цінності. Конвенція ЮНІДРУА щодо викрадених або незаконно вивезених культурних цінностей (1995) регламентує процедури реституції викрадених культурних цінностей. Згідно з Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972), під охороною світової спільноти перебувають природні місця й зони, пам’ятки, ареали життя рослин і тварин. Тож російський ядерний шантаж, руйнування природних ландшафтів та археологічних місць, тваринного та рослинного світу, мінування й забруднення вод і суші – злочини того самого, що і знищення культурної спадщини, рівня.

Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду (далі МКС) визначає культурну спадщину в єдності розмаїтих матеріальних і нематеріальних форм людського самовираження. Розглядаючи справи про воєнні злочини проти культури, МКС може домагатися репарацій для компенсації втрат потерпілої країни або спільноти. Крім того, в міжнародному праві є поняття реституції, тобто відшкодування культурних втрат і завданих збитків (повернення культурних цінностей, або заміна втрачених ідентичними за ціною й цінністю). Україна не ратифікувала Римський статут, але у 2014–15 рр. прийняла юрисдикцію МКС. Тож 2 березня 2022 року прокурор МКС розпочав збір доказів щодо воєнних злочинів Росії в Україні.

Злочини терористичної Російської Федерації проти України та української культури зокрема будуть належно покарані. Країна-окупант поверне вкрадені за всі часи окупації України культурні цінності й відшкодовуватиме завдані збитки.

Панорамана світлина:Пошкоджений пам’ятник Григорію Сковороді внаслідок російського ракетного удару по Національному музею Сковороди в селі Сковородинівка на Харківщині, 7 травня 2022 року. Світлина: EPA/UPG

Останні новини з категорії Аналітика

Чернігівщина: як виживає аграрна галузь області в умовах війни і що заважає її відновленню

Втрати і здобутки в сільському господарстві на Чернігівщині в умовах війни аналізують Лариса Бєлич та Микола Кірєєв
29 березня 2024

Великі запаси зброї. На які країни Україні варто звернути увагу — Омар Ашур

Успішні зусилля оборонної дипломатії та стратегічної комунікації на Глобальному Півдні здатні не тільки змінити перебіг подій на фронтах
26 березня 2024

На Сумщині кошти на відновлення залучають у міжнародних структур

Сергій Ханін проаналізував, як реалізується стратегія відновлення інфраструктури Сумської області, що значною мірою фінансується коштом між...
26 березня 2024

India: Position Paper

У цьому позиційному матеріалі окреслено історичні, економічні та суспільно-політичні реалії Індії та надано рекомендації для розвитку україн...
25 березня 2024