Христина Семерин,
дослідниця в Університеті Авґсбурґа (Німеччина) і журналістка, гостьова дослідниця в Університеті Індіани (США), Центрі східних студій (Польща), Північно-Західному університеті (США). Експертка Українського інституту книги (з 2020) й Українського культурного фонду (2021/22)
Станом на кінець 2022 року Російська Федерація зруйнувала і пошкодила понад півтисячі пам’яток і більш ніж тисячу закладів культури та мистецтва в Україні. Агресія Росії проти української культури викликала осуд цивілізованих країн. Проте реакція міжнародної спільноти все ще недостатня. На десятий місяць нищівної війни проти України Росія ще є членом ЮНЕСКО, інших культурних організацій, а закордонні інституції й організації продовжують співпрацювати з росіянами.
Цей стислий огляд міжнародної реакції на злочини РФ проти української культури підготовлено на основі відкритих даних, досліджень, статистики, інформації офіційних органів, профільних публікацій у виданнях LB.ua, Читомо та ін. Він є частиною аналітичного дослідження Христини Семерин у співпраці з Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва «Культура проти війни. Аналітична оцінка становища української культури за період повномасштабного вторгнення РФ із 24 лютого 2022 року».
Позиція ЮНЕСКО щодо війни і злочинів РФ проти української культури
Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, або ж ЮНЕСКО – провідна міжнародна структура. Третього березня в ЮНЕСКО закликали Російську Федерацію припинити війну задля збереження культурної спадщини. 18 березня Комітет з охорони культурної спадщини ухвалив декларацію щодо війни в Україні. Однак від проведення 45-ї сесії Комітету в Росії організація відмовилася тільки після міжнародного тиску. Зокрема, коли 46 країн-учасниць Конвенції про всесвітню спадщину 1972 року підписали відкритий лист через російські воєнні злочини в Україні.
Пізніше керівництво ЮНЕСКО заявило, що умисне руйнування української культури може бути визнане воєнним злочином РФ. Щоправда, в інтерв’ю для «Geneva Solutions» очільник Центру Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Лазар Елунду Ассомо дивно аргументував стурбованість через загрозу РФ для Києва: буцімто Лавра і Софія Київська є «свідченнями становлення “російської православної церкви”». Водночас на запит українського парламенту в ЮНЕСКО відмовилися виключити країну-терористку зі свого складу. Це вкотре нагадує, що Україна має безліч роботи на міжнародному рівні.
У середині червня ЮНЕСКО анонсувало програму допомоги мистецькій спільноті в Україні спільно з Музеєм сучасного мистецтва. Перший внесок у 100 тисяч доларів передбачений на ґранти на підтримку мистецьких проєктів. Зараз організація відстежує руйнування в Україні у співпраці з Супутниковим центром ООН. Станом на 8 серпня вона підтвердила пошкодження 175 місць та об’єктів культури: 74 релігійних, 13 музеїв, 34 історичних будівель, 29 закладів культури, 17 монументів і восьми бібліотек. Наприкінці серпня в ЮНЕСКО погодилися розглянути подання Одеси на внесення до Переліку об’єктів світової спадщини. У жовтні ЮНЕСКО знову звернулося до РФ з вимогою покинути територію України.
Відповідь урядів країн-партнерів України
Сьомого березня європейські міністри культури ухвалили декларацію про солідарність з Україною і засудили напад Російської Федерації. 15 березня Бюро у справах освіти і культури Держдепартаменту США опублікувало заяву про те, що знищення культурної спадщини України є атакою на ідентичність українського народу.
26 травня відбулася онлайн-дискусія про російську агресію проти української культури. На ній Вівіан Вокер, виконавча директорка Консультативної комісії США з публічної дипломатії при Державному департаменті, зазначила, що РФ атакує українську культуру впродовж десятиліть, оскільки вбачає в ній загрозу самій собі. Адже, з її слів, «українська культура та ідентичність… це справжня історія нації та індивідуальності проти вигаданої розповіді про “рускій мір”, що намагається проектувати таку морально-етнічну та духовну перевагу, якої просто не існує».
27 травня Джозеф Байден звинуватив Владіміра Путіна в намаганні стерти українську культуру з лиця землі. Також у травні знищення української культури силами Російської Федерації засудили міністри нордичних країн на з’їзді в Осло.
15 липня пройшло неформальне засідання Ради Безпеки ООН на тему «Знищення культурної спадщини як наслідок російської агресії проти України». Участь у ньому взяли постійні представники країн в ООН, ЮНЕСКО й Міжнародної ради пам’яток та видатних місць. Кшиштоф Щерський, посол Польщі в ООН, назвав вторгнення РФ «тотальною війною» на знищення нації, спрямованою проти освіти і культури. 8 липня в МЗС України провели зустріч Секретаріату Національної комісії України у справах ЮНЕСКО з представниками програмної місії Секретаріату ЮНЕСКО.
26 серпня тодішній прем’єр-міністр Британії Боріс Джонсон заявив, що Росія прагне знищити українську культуру на окупованих територіях. Він назвав дії РФ «культурним вандалізмом» і зіставив їх зі злочинами нацизму під час Другої світової, червоних кхмерів у Камбоджі й талібів в Афганістані.
Реакція громадянського суспільства і неурядових організацій у країнах-партнерах України
Культурні санкції проти Росії доповнюють інші форми тиску на країну-агресорку. У кінці лютого звірства російської армії проти української культури засудили в J. Paul Getty Trust, міжнародній організації зі збереження й вивчення мистецької спадщини світу.
У лютому-червні стан культурної спадщини в Україні аналізувала Cultural Heritage Monitoring Lab зі США. Ця команда промоніторила 28 тисяч об’єктів, використовуючи знімки комерційних супутників, дистанційне зондування й відкриті дані. Станом на кінець моніторингу вона підтвердила руйнування сотні об’єктів культурної спадщини.
Відтоді багато міжнародних організацій у сфері культури підтримали Україну й засудили російське вторгнення. Крім ЮНЕСКО, з-поміж таких були заяви польського, румунського, французького відділів ПЕН (міжнародної письменницької організації), Міжнародної ради музеїв у боротьбі з незаконною торгівлею культурними артефактами, Ради опікунів Премії миру німецької книжкової торгівлі і Німецької асоціації видавництв і книгорозповсюджувачів, федерації організацій у галузі культурної спадщини Europa Nostra, Національних інститутів культури Європейського Союзу, Мережі європейських музейних організацій та ін.
Дивний факт: висловлювання деяких організацій проти війни РФ в Україні з часом кудись зникли. Наприклад, із сайту щезла заява Європейської асоціації археологів від 17 березня – зате з’явився довжелезний текст російських археологів «Ні війні» з цинічним закликом до перемовин «на рівних».
Видалена заява Європейської асоціації археологів з засудженням війни РФ проти України
Міжнародна рада музеїв у боротьбі з незаконною торгівлею культурними артефактами (ICOM) надала підтримку українській музейній спільноті з перших тижнів війни. Наприкінці листопада рада узгодила Червоний список викрадених Росією і загрожених українських артефактів. Цей документ – практичний інструмент для боротьби з контрабандою цінностей.
Міжнародна рада організацій фольклорних фестивалів і традиційних мистецтв (CIOFF) призупинила членство Росії та Білорусі. Від співпраці з РФ відмовилися деякі великі видавництва (Penguin Random House, Powergraph та ін.), кінокомпанії, чимало літературних ярмарок Європи, включно з найбільшими: Франкфуртський книжковий ярмарок, ярмарки у Варшаві, Ляйпцигу та ін. Співпрацю з росіянами припинили Канадська рада мистецтв, Рада мистецтв Англії, Литовська рада з питань культури, Інститут мистецтва і театру Чехії та ін. Контракти з російськими диригентами, музикантами, солістами розірвали Мюнхенська філармонія, Монреальський симфонічний оркестр, Королівський оперний театр Ковент-Гарден, Метрополітен-опера, Баварська державна опера, низка європейських театрів. Європейська кіноакадемія виключила російські фільми з кінопремії 2022 року. Різні міста долучилися до підтримки України, освітлюючи Ратуші й визначні пам’ятки кольорами українського прапора. Такий жест зробили у Сараєво, Братиславі, Мельбурні, Нью-Йорку, Далласі, Лондоні, Римі й ін.
Публікації про російські злочини проти культури виходили на ресурсах ООН, дослідницького департаменту Європейського парламенту, The Guardian, Atlantic Council, Foreign Policy, Politico, The Conversation, New York Times, Cultural Property News, Bloomberg, The Washington Post, Independent і в безлічі інших медіа. Відбуваються міжнародні конференції й заходи для обговорення й висвітлення війни у площині культури.
У липні Британська Рада провела в Лондоні конференцію «Культурна реакція на війну в Україні». Трансатлантична організація CEPA мала дискусію про те, що культура є головною ціллю Росії у війні. У листопаді Український інститут організував серію міжнародних обговорень про знищення і пограбування культурної спадщини в Україні. На початку грудня PEN America оприлюднила результати дослідження про шкоду російської війни для культури України.
Попри резонанс, багато культурних організацій повільно усвідомлюють російську загрозу і неприпустимість будь-якої взаємодії з Росією під час війни, крім кримінального переслідування і справедливого покарання. Наприклад, Європейська спілка радіомовлення і телебачення спочатку відмовлялася викинути Росію зі списку учасників «Євробачення». Лише під тиском Фінляндії й інших країн вдалося не допустити агресора до пісенного конкурсу. Проблема полягає і в тому, що переважно санкції стосуються прямо пов’язаних із урядом РФ людей та організацій. Натомість спостерігаємо засилля «хороших росіян», велика частина яких «перевзувається» на льоту, і нескінченні, дедалі наполегливіші, намагання закордонних організацій «мирити» українців із росіянами, без розуміння контексту.
Зображення: Прес-служба Міністерства культури та інформаційної політики України.
Юридичний контекст відповідальності РФ за культурні злочини
У класифікації міжнародного права свідоме знищення культурної спадщини розцінюють як воєнні злочини. Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року з Другим протоколом 1999 року заборонила руйнування культурних об’єктів як військових цілей.
Відповідно до статті 8 Римського статуту, свідома атака на захищені невійськові будівлі під час міжнародного збройного конфлікту: «релігійні, освітні, мистецькі, наукові, пов’язані з благодійністю, історичні пам’ятки» – є воєнним злочином. У 2017 році Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію №2347, якою визнала зумисне руйнування культурних, історичних і релігійних місць та об’єктів воєнним злочином.
У 1970 році ухвалено Конвенцію про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввозу, вивезенню й передачі права власності на культурні цінності. Конвенція ЮНІДРУА щодо викрадених або незаконно вивезених культурних цінностей (1995) регламентує процедури реституції викрадених культурних цінностей. Згідно з Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972), під охороною світової спільноти перебувають природні місця й зони, пам’ятки, ареали життя рослин і тварин. Тож російський ядерний шантаж, руйнування природних ландшафтів та археологічних місць, тваринного та рослинного світу, мінування й забруднення вод і суші – злочини того самого, що і знищення культурної спадщини, рівня.
Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду (далі МКС) визначає культурну спадщину в єдності розмаїтих матеріальних і нематеріальних форм людського самовираження. Розглядаючи справи про воєнні злочини проти культури, МКС може домагатися репарацій для компенсації втрат потерпілої країни або спільноти. Крім того, в міжнародному праві є поняття реституції, тобто відшкодування культурних втрат і завданих збитків (повернення культурних цінностей, або заміна втрачених ідентичними за ціною й цінністю). Україна не ратифікувала Римський статут, але у 2014–15 рр. прийняла юрисдикцію МКС. Тож 2 березня 2022 року прокурор МКС розпочав збір доказів щодо воєнних злочинів Росії в Україні.
Злочини терористичної Російської Федерації проти України та української культури зокрема будуть належно покарані. Країна-окупант поверне вкрадені за всі часи окупації України культурні цінності й відшкодовуватиме завдані збитки.
Панорамана світлина:Пошкоджений пам’ятник Григорію Сковороді внаслідок російського ракетного удару по Національному музею Сковороди в селі Сковородинівка на Харківщині, 7 травня 2022 року. Світлина: EPA/UPG
