Візит міністра закордонних справ України до Вашингтона: перші висновки

Міністр закордонних справ Павло Клімкін справді став першим українським високопосадовцем, якому вдалося особисто зустрітись з новим американським президентом Трампом безпосередньо в Овальному кабінеті Білого дому, що надає цьому дипломатичному візиту особливої символічної значущості. При цьому примітно, що відповідна зустріч українського міністра в Білому домі відбулася буквально через декілька годин після зустрічі американського президента із очільником російського МЗС Сергієм Лавровим. Така послідовність зустрічей вже сама по собі слугує красномовним дипломатичним жестом, який, серед іншого, може бути продиктований внутрішньополітичними мотиваціями Білого дому. На тлі чергового наростання  в США підозр щодо можливих зв’язків оточення президента Трампа із Росією продуктивна зустріч із очільником українського зовнішньополітичного відомства мала б заспокоїти ту частину американського істеблішменту, що насторожено сприйняла візит російського міністра Лаврова невдовзі після скандального звільнення президентом США директора ФБР Джеймса Комі.

Суто в дипломатичному розрізі проведення зустрічей з російським та українським міністрами в один день, очевидно, було покликано продемонструвати передовсім збалансованість підходу Вашингтона та бажання дослухатись позиції обох сторін так чи інакше залучених до конфлікту в Україні.

Окрім суто символічних аспектів, за підсумками переговорів українського високопосадовця в Вашингтоні можна визначити й деякі практичні висновки.

Передовсім варто відзначити, що озвучені під час зустрічей у Білому домі ключові  меседжі американських президента та віце-президента  дають підстави говорити про загальну сформованість позиції Вашингтону щодо зовнішньополітичних питань пріоритетної значущості для України. До таких належать передовсім питання підтримки територіальної цілісності і суверенітету України в умовах російської військової агресії та окупації частини території країни, визнання відповідальності Росії в контексті виконання Мінських домовленостей та готовність Сполучених Штатів і надалі підтримувати Україну в контексті мирного врегулювання конфлікту на Донбасі.

Сформованість позиції чинної американської адміністрації щодо означених питань поза сумнівом є важливою запорукою ефективного продовження лінії дипломатичного тиску країн Заходу на Москву в разі продовження останньою агресії на Донбасі та зухвалого ігнорування приписів, зафіксованих в Мінських домовленостях. Так само важливою є ця позиція й в контексті продовження санкцій щодо Росії, які за словами Держсекретаря США Рекса Тіллерсона «залишатимуться в силі доти, доки Москва не скасує кроки, що спровокували їх введення».

Достатньо високий рівень порозуміння між українською та американською сторонами створює також сприятливе тло для підготовки зустрічі на вищому рівні між президентами США та України в подальшому майбутньому. Не менш важливим є й те, що позиція американської адміністрації щодо українського питання оформилась раніше, ніж відбудеться особиста зустріч Трампа із російським президентом Путіним, запланована на полях саміту G-20 вже в липні цього року. І хоча налагодження більш тісного міжнародного співробітництва між Вашингтоном та Москвою за окремими пріоритетними питаннями не  виключене, можливості укладання так званої «великої угоди» (big deal – англ.) за спиною України видаються суттєво обмеженими тепер, коли Білий дім вчергове досить чітко публічно артикулював свою принципову позицію щодо українського питання.

Переговори українського міністра закордонних справ Павла Клімкіна в Білому домі поза сумнівом є важливим позитивним результатом роботи української дипломатії на американському напрямі, який закладає підвалини для поглиблення двосторонньої комунікації та подальшого співробітництва зі Сполученими Штатами за пріоритетними для обох країн питаннями.

Оригінал: Український інтерес